Аноа́, або буйвіл малий (Anoa) — підрід диких азійських парнокопитних роду Буйвіл (Bubalus) родини Бичачих. У сучасній фауні існують два види — гірський аноа (Bubalus quarlesi) та рівнинний аноа (Bubalus depressicornis).
Обидва мешкають у щільних незайманих лісах, своїм виглядом і способом життя практично повністю відтворюють азійського водяного буйвола (Bubalus bubalis), але набагато меншого розміру. Вага обох видів аноа становить 150—300 кілограмів, вони завдовжки близько 1,8 метра, заввишки в холці — близько одного метра. Роги приблизно тригранні, прямі, обернуті назад, забарвлення тіла темно-буре; на голові, шиї і ногах світлі мітки. З двох видів рівнинний аноа в середньому трохи менший, і, таким чином, є найменшим биком у світі.
Обидва види знайдені на острові Сулавесі (Індонезія); гірський аноа також мешкає на о. Бутунг. Аноа живуть поодинці або парами, збираючись у невеликі стада лише перед тим, як самиці мають народити телят. Щороку самиця аноа народжує одне теля.
Обидва види аноа визначили як такі, що перебувають під загрозою, ще в 60-ті роки ХХ сторіччя, і дика популяція далі зменшується; на 2007 рік, за оцінками індонезійських науковців, у природі налічувалось близько 5000 тварин кожного виду. Основними причинами зниження чисельності є полювання (найсерйозніший фактор) задля добування рогів і м'яса, що до неї вдаються аборигени (до появи вогнепальної зброї вони на аноа практично не полювали), й втрата придатного для життя середовища через вирубку лісів і розорювання рівнинних ділянок. Аноа майже непридатні для приручення, але утримуються в багатьох зоопарках.
Аноа вважаються одним з найпримітивніших биків, реліктом пізньо-неогенової фауни; найближчими їхніми родичами, окрім сучасного індійського (водяного) буйвола, вважаються кілька видів відносно нещодавно зниклих буйволів, чиї викопні рештки знайдено на півночі Індії (гори Сівалік).
Література
Encyclopedia Britannica Eleventh Edition (видання, що зараз перебуває в суспільному надбанні).