40M «Туран» () — угорський середній танк періоду Другої світової війни. Створений в 1940 р. на основі чехословацького танка T-21, розробленого фірмою «Шкода». «Туран» випускався серійно з квітня 1942 по 1944 рік; всього, за різними даними, було випущено від 424 до 459 танків, не рахуючи прототипів. «Туран» став найчисленнішим угорським танком Другої світової війни та складав основу угорських танкових дивізій в другій половині війни, активно застосовувався в боях 1944–1945 років.
Історія створення Легкий танк «Толді», що надійшов у серійне виробництво в 1940 р., частково задовольнив потреби угорських бронетанкових сил що створювалися в той час, але військовим був необхідний і більш важкий танк, з кращим озброєнням та захищеністю. Потреби власної армії в цьому танку, як показують цифри замовлень, які намагалися розмістити угорці в різних країнах, оцінювалися командуванням в 180 машин. Як і у випадку з «Толді», новий танк вирішили шукати за кордоном, однак перші спроби успіхом не увінчалися. Шведська фірма «Ландсверк», яка раніше продала Угорщині ліцензію на виробництво «Толді», з замовленою їй розробкою середнього танка не впоралася. Спроба отримати танк в Німеччині 1939 року також не принесла результату — німці самі відчували гострий брак середніх танків Pz.Kpfw. III і Pz.Kpfw. IV, так що відмовили угорцям не лише в розміщенні замовлення на 180 Pz.Kpfw. IV, але навіть і в передачі хоча б одного зразка цього танка. Переговори з Італією про продаж ліцензії на виробництво їх середнього танка M13/40 затягувалися, і хоча до літа 1940 року сторони досягли згоди, необхідність в італійському танку до того часу вже відпала.
Зразком для угорського середнього танка в підсумку став T-21, створений чехословацької фірмою «Шкода» для армії Чехословаччини на основі свого ж власного легкого танка LT vz.35. Кілька зразків останнього були захоплені угорськими військами при окупації Чехословаччини та отримали високі оцінки військових фахівців, тому було вирішено звернутися до «Шкоди», на якій до моменту окупації закінчувалися роботи над першим прототипом T-21. Зразок отримав високі оцінки фахівців Інституту військової техніки, які визнали його найкращим з реально доступних середніх танків. Німців, на чиїй частині Чехословаччини перебувала «Шкода», T-21, на відміну від легкого LT vz.38, зовсім не цікавив, і проти передачі його угорцям вони не заперечували, але й попросту розмістити замовлення на 180 танків на «Шкоді», як спочатку планувалося, не вийшло, оскільки та була повністю завантажена виконанням замовлень вермахту.
Дослідний зразок T-21 прибув в Будапешт 10 червня 1940 року та вступив до розпорядження Інституту військової техніки. Під час випробувань на Центральному полігоні Хонведшега танк пройшов 800 км без поломок, і після їх завершення 10 липня був рекомендований до прийняття на озброєння після внесення в конструкцію низки змін. Так, було рекомендовано довести лобове бронювання до 35 мм, відповідно до німецьких поглядів на тактику застосування танків, котрі служили в той час зразком для угорців, збільшити число членів екіпажу в башті з двох до трьох та встановити командирську башточку, а також внести ряд дрібних змін. Замість чехословацької 47-мм гармати вже на випробуваннях була встановлена угорська 40-мм 41.M, також угорськими зразками було вирішено замінити кулемети та двигун. У загальній складності в конструкцію танка було внесено понад 200 різних змін. Остаточно ліцензійний договір з фірмою «Шкода» був підписаний 7 серпня, а 28 листопада 1940 року модифікований танк був прийнятий на озброєння Угорської армії під позначенням 40.M. Танк отримав також власне ім'я — «Туран», на честь історичної прабатьківщини угорців.
Серійне виробництво та подальший розвиток Виробництво танків «Туран» Рік «Туран I» «Туран II»1942158; 190 —1943111; 6599; 120194416; 2440; 60 всього 285; 279 139; 180
Перше замовлення на 230 «Туранів» було видане угорським Міністерством оборони 19 вересня 1940 року. Виробництво повинні були здійснювати чотири фірми: «Манфред Вейсс» — 70, «Мадяр Вагон» — 70, MAVAG — 40 і «Ганц» — 50 машин. Початок робіт сильно затягувався через затримки з поставкою фірмою «Шкода» технічної документації на танк, останній комплект якої був отриманий лише в березні 1941 р., тому перший прототип «Турана» з неброньової сталі був закінчений лише 8 липня того ж року. Перші ж серійні «Турани» зійшли з конвеєрів «Манфред Вейсс» у квітні 1942 р.. Розширення армії та збільшення потреби в «Турані» спричинили замовлення в серпні 1941 року другої партії, з 215 машин, проте перехід до виробництва «Туранів II», в поєднанні з високою ціною машини, вже в тому ж місяці спричинили за собою скорочення замовлення до 207 машин, потім 124 машин в травні 1942 р. і, нарешті, всього лише 55, з яких 12 були проведені «Мадяр Вагон», 24 — «Ганц» і 19 — MAVAG.
Питання про посилення озброєння «Турана» було вперше поставлено ще до початку його виробництва, у травні — червні 1941 року. Для цієї мети була обрана 75-мм гармата 41.M фірми MAVAG, з довжиною ствола 25 калібрів, яка являла собою перероблену польову гармату. Спочатку планувалося встановити на танк і новий 12,7-мм кулемет, розробка якого велася тоді, але він так і не був готовий ні в строк, ні до кінця війни, тому конструктори змушені були повернутися до 8-мм кулемета. Установка гармати зажадала збільшення висоти башти на 45 мм, також модифікований танк отримав нові кулемети 34/40AM Гебауер та деякі дрібні зміни. Нова модифікація отримала позначення «Туран II», танки ж першої модифікації з 40-мм гарматою, щоб відрізнити їх, стали позначатися як «Туран I». Через великий калібр гармати «Туран II» в Угорській армії став класифікуватися як важкий танк.
Перший прототип «Турана II» був закінчений, за різними даними, в січні або лютому 1942 року, а перше замовлення на 90 танків, незабаром збільшений до 102, був виданий «Манфред Вейсс» в липні того ж року. Перші серійні «Туран II» зійшли з конвеєра в січні — лютому 1943 року, і спочатку їх виробництво велося паралельно з «Тураном I». Пізніше замовлення було збільшено до 205 машин, з залученням інших фірм-виробників, а в лютому 1943 року — до 322 машин, проте вже в травні того ж року замовлення було скорочено до 222 машин. Через брак матеріалів та нальотів авіації Союзників випуск бронетехніки в Угорщині був припинений до літа 1944 р.. З 222 замовлених машин були, за одними даними, випущені 180, у тому числі «Манфред Вейсс» — 62, «Мадяр Вагон» — 68 і «Ганц» — близько 50 із замовлених 92; за радянськими ж даними, випуск склав лише 139 машин. Всього, за різними даними, було випущено від 424 до 459 серійних танків обох модифікацій, включаючи командирські варіанти. Найбільший місячний випуск «Турана I» — 24 машини — був відзначений у липні та вересні 1942 року, а найбільший місячний випуск «Турана II», в червні 1943 року, склав 22 машини.
Недостатні протитанкові можливості як 40-мм, так і короткоствольної 75-мм гармат змусили знову зайнятися посиленням озброєння «Турана». Як засіб для цього розглядалася 75-мм 43.M з довжиною ствола 43 калібри та високою початковою швидкістю снаряда, планувалося також довести лобове бронювання танка до 80—95 мм. Нова модифікація отримала позначення «Туран III». Переобладнаний з серійного «Турана I» прототип з 25-мм накладною бронею та макетом гармати був закінчений у серпні 1943 року, а перший прототип «Турана III» був зібраний та пройшов випробування навесні 1944 року, також з макетом гармати, яка все ще не була готова. Припинення виробництва бронетехніки до літа 1944 року, а також проблеми з новою гарматою так і залишили цей прототип в єдиному екземплярі.
Модифікації 40.M Turán I — базовий варіант з 40-мм гарматою, випущено 285 танків, включаючи командирський варіант. 40.M Turán I P.K. — командирський варіант із скороченим боєкомплектом та додатковою радіостанцією R/4T. 41.M Turán II — варіант з короткоствольною 75-мм гарматою 41.M, випущено 139 одиниць. 41.M Turán II P.K. — командирський варіант, позбавлений гармати та баштового кулемета, обладнаний трьома радіостанціями: R/4T, R/5a і FuG 16, закінчений лише один прототип. 43.M Turán III — варіант з довгоствольною 75-мм гарматою 43.M та збільшеним бронюванням, закінчений був лише прототип.
Тактико-технічні характеристики
ТТХ різних модифікацій танків T-21 і «Туран»T-21«Туран I»«Туран II»«Туран III»РозміриДовжина з гарматою, м5,505,505,50н/дШирина, м2,352,442,442,44Висота, м2,392,392,43н/дБойова маса, т16,718,219,2близько 23Характеристики проекта, точні характеристики прототипа невідомі.Екіпаж, осіб4555Бронювання, ммЛоб корпусу3050—6050—6080Борти та корма корпусу25252525Лоб баштин/д50—6050—6080Дахн/д8—258—258—25Днищен/д141414Озброєннягармата47-мм A940-мм 41.M75-мм 41.M75-мм 43.MКулемети2 × 7,92-мм2 × 8-мм2 × 8-мм2 × 8-ммБоєкомплект, пострілів/патронівн/д101/180056/1800н/дРухливістьДвигунБензиновий «Шкода», Бензиновий 8-циліндровий Turan-Z, Бензиновий 8-циліндровий Turan-Z, Бензиновий 8-циліндровий Turan-Z, Питома потужність, 14,514,313,5близько 11,3Максимальна швидкість по шосе, км/год504743н/дЗапас ходу по шосе, кмн/д165150н/дПитомий тиск на ґрунт, кг/см²0,580,610,69н/д
Опис конструкції «Туран» мав класичну компоновку, з розташуванням моторно-трансмісійного відділення в кормовій, а відділення управління та бойового відділення — у лобовій частині танка. Екіпаж «Турана» складався з п'яти осіб: механіка-водія, стрільця-радиста, навідника, заряджаючого та командира.
Броньовий корпус та башта «Туран» мав протиснарядне диференційоване бронювання. Броньовий корпус та башта «Турана» збиралися з катаних листів і плит гомогенної броньової сталі, на каркасі з болтів та заклепок. Всі плити вертикального бронювання «Турана» встановлювалися прямовисно або з незначними кутами нахилу до вертикалі, товщина вертикальної броні лобу корпусу та башти становила, за різними даними, 50—60 мм або лише 50 мм; бортів та корми — 25 мм. Товщина бронелистів днища становила 14 мм, а товщина даху корпусу та башти в різних частинах варіювалася від 8 до 25 мм. З 1944 р. «Туран» почали оснащуватися комплектом 8-мм бортових противокумулятивних екранів за зразком німецьких, але до кінця бойових дій всі танки обладнати ними не встигли.
Для посадки та висадки екіпажу у башті були індивідуальні люки, в бортах — для навідника і заряджаючого, і в даху башточки — для командира. Механік-водій та стрілець-радист мали один люк у даху корпусу над місцем стрільця-радиста, також ряд люків для доступу до агрегатів двигуна та трансмісії був на даху і кормі моторно-трансмісійного відділення.
Озброєння Основним озброєнням «Турана» була гармата, 40-мм 41.M 40/51 на «Турані I» або 75-мм 41.M 75/25 на «Турані II». 40-мм напівавтоматична гармата 41.M 40/51 була розроблена фірмою MAVAG на основі 37-мм протитанкових гармат, німецької PaK 35/36 і чехословацької A7, і мала довжину ствола в 51 калібр/2040 мм. Початкова швидкість її бронебійного снаряда становила 800 м/с, маса осколкового снаряда — 0,96 кг, а скорострільність гармати — 12 пострілів на хвилину. Гармата розміщувалася у лобовій частині башти на цапфах в установці, що дозволяла її вертикальну наводку в межах від −10 до +25 °, наведення на ціль здійснювалося за допомогою телескопічного прицілу. Примітною для того часу особливістю «Турана» була наявність у навідника невеликого оптичного далекоміра. Боєкомплект гармати становив 101 унітарний постріл з бронебійними та осколковими снарядами, гармата могла використовувати також боєприпаси до зенітної гармати «Бофорс».
Таблиця бронепробивності для 40-мм танкової гармати 41.M 40/51, у ммСнаряд \\ Відстань, м3006001000Бронебійний (кут зустрічі 30 °)423630Слід пам'ятати, що в різний час і в різних країнах використовувалися різні методики визначення бронепробивності. Як наслідок, пряме порівняння з аналогічними даними інших гармат часто виявляється неможливим.