Олекса́ндр Васи́льович Медве́дь ( 16 вересня 1937, Біла Церква — 2 вересня 2024, Мінськ) — український та білоруський борець вільного стилю радянських часів, триразовий олімпійський чемпіон, багаторазовий чемпіон світу, Європи та СРСР. 1962 — заслужений майстер спорту СРСР. Нагороджений орденом Леніна, 1970 — орденом Трудового Червоного Прапора, трьома орденами «Знак Пошани» — 1964, 1969 та 1985 роки, 1975 — Олімпійським орденом та призом «За шляхетність в спорті». 1975 року нагороджений Почесним знаком ЦК ВЛКСМ, 1975 — почесний громадянин Мінська, 1979 — заслужений тренер БРСР, 1984 — заслужений тренер СРСР. Включений до Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).
Життєпис Народився Олександр Медведь 16 вересня 1937 року в місті Біла Церква. Дитячі і шкільні роки Олександра минули в рідному місті.
Після закінчення школи працював на заводі, вивчився на слюсаря-монтажника, служив в Радянській армії. Там і почав займатися боротьбою. Вже через місяць занять виграв першість Білоруського військового округу. Після демобілізації оселився в Білорусі, закінчив Вищу школу тренерів, по тому вчився у Мінському інституті фізичної культури. Наставниками були Павло Васильович Григор'єв і Болеслав Михайлович Рибалко.
В 1964, 1968 та 1972 роках ставав олімпійським чемпіоном з вільної боротьби — кожного разу в іншій ваговій категорії — напівважкій, важкій та абсолютній відповідно.
Сім разів — в 1962, 1963, 1966, 1967, 1969, 1970 та 1971 роках ставав чемпіоном світу.
Чотириразовий чемпіон Європи — у 1966, 1968, 1971 та 1972 роках.
Дев'ятиразовий чемпіон СРСР — протягом 1961—1970 років.
1962 року після першого здобуття звання чемпіона СРСР йому присвоюється звання заслуженого майстра спорту.
1964 року після перемоги на Олімпіаді нагороджений орденом Леніна.
У фіналах престижних змагань вісім разів обігрував одного й того ж спортсмена — болгарина Османа Дуралієва.
1970 року з Федерацією боротьби Республіки Білорусь разом з Комітетом по фізичній культурі та спорту при РМ БРСР заснував міжнародний турнір з вільної боротьби на призи О. В. Медведя.1994 року турніру присвоєна вища категорія міжнародних змагань — Гран-прі.
1972 року на церемонії відкриття Олімпіади в Мюнхені ніс прапор СРСР.
1980 року при відкритті Олімпіади був удостоєний честі прочитати Олімпійську клятву від імені суддів.
Після закінчення спортивної кар'єри працював в Мінському радіотехнічному інституті доцентом, одночасно був тренером з боротьби.
Після зникнення з мапи світу СРСР став віце-президентом НОК Білорусі та тренером олімпійської збірної Білорусі з вільної боротьби.
2001 року визнаний найкращим спортсменом Білорусі 20 сторіччя.
На відкритті Олімпійських ігор 2004 року в Афінах ніс прапор Білорусі.
2005 року визнаний найкращим борцем вільного стилю в історії спорту та введений до Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).
Написав дві книги по боротьбі.
Сім'я Батько — Медведь Василь Зіновійович (1909), працював лісником, мати — Марія Хомівна (1911). Одружений, дружина — Медведь Тетяна Степанівна (1940 — 2016), інженер за фахом. У подружжя двоє дітей — дочка Олена (1960) та син Олексій (1967), є внуки, правнуки. Син Олексій — також борець, володар Кубка світу.
Нагороди, звання та призи Нагороди 1964 — Орден Леніна; 1964 — Орден «Знак Пошани»; 1970 — Орден Трудового Червоного Прапора; 1969 — Орден «Знак Пошани»; 1975 — Олімпійський орден; 1985 — Орден «Знак Пошани»;
Призи 1975 — приз «За шляхетність в спорті»;
Звання 1962 — Заслужений майстер спорту СРСР; 1979 — Заслужений тренер БРСР; 1984 — Заслужений тренер СРСР; 1975 — Почесний громадянин Мінська; 1975 — Почесним знак ЦК ВЛКСМ;
Примітки
Джерела
Олександр Васильович Медведь http://girya-sport.ucoz.ru/index/medved_aleksandr/0-31 Турнір на призи О. В. Медведя