Револьвер Нагана (7,62-мм револьвер Нагана 1895 року; також M1895). Розмовна назва «наган» — семизарядний револьвер під патрон 7,62×38 мм, розроблений у 1895 році братами Емілем та Леоном Наганами для Російської імперії. Через відсутність прориву газів між стволом та барабаном він отримав популярність і донині є культовим для всього пострадянського простору.

Історія створення

Перші моделі

В останній чверті XIX століття багато держав задумалися про переозброєння своїх армій. До того часу найбільш перспективним зразком особистої короткоствольної вогнепальної зброї були револьвери, які поєднували в собі достатню простоту конструкції, багатозарядність і надійність. Бельгійське місто Льєж було одним з європейських центрів збройової промисловості. У ньому з 1895 року існувала «Збройна фабрика Еміля і Леона Наган» («Fabrique d'armes Emile et Leon Nagant») — невелика сімейна майстерня, що займалася ремонтом голландських револьверів і проєктувала свої зразки вогнепальної зброї. Перший револьвер оригінальної конструкції старший брат Еміль представив на випробування бельгійському військовому відомству в 1878 році і він був прийнятий на озброєння як офіцерська й унтер-офіцерська зброя під назвою «револьвер моделі 1878». Револьвер моделі 1878 був шестизарядним і мав калібр 9 мм, був оснащений «механізмом подвійної дії». Для унтер-офіцерів піхоти, кінноти і допоміжного складу за завданням керівництва бельгійської армії була розроблена модель того ж револьвера зі свідомо погіршеними бойовими якостями: шляхом уведення додаткової деталі була виключена можливість стрільби «самозводом», після кожного пострілу доводилося заново зводити курок. Цей варіант отримав найменування «9-мм револьвер Наган М/1883». Було випущено ще кілька модифікацій револьвера різних калібрів і довжин ствола. Незабаром Еміль Наган внаслідок хвороби майже повністю втратив зір і основні роботи по удосконаленню конструкції зробив Леон Наган.

Модель 1886 року

У моделі 1886 року була дещо знижена маса зброї та значно поліпшена надійність і технологічність конструкції. Так чотири пружини ударно-спускового механізму були замінені всього однієї двоскладною. Також у новій моделі була врахована тодішня тенденція розвитку зброї у бік зменшення калібру, був обраний найбільш поширений в той час 7,5 мм патрон з бездимним порохом. Однією з головних проблем, що стояли перед конструкторами револьверів, був прорив порохових газів в проміжок між казенним зрізом ствола і переднім торцем барабана. У конструкції бельгійського зброяра Генрі Піпера було знайдено вирішення проблеми обтюрації: перед пострілом спусковий механізм подавав барабан револьвера вперед; патрон мав особливу конструкцію, куля в ньому була повністю втоплена в гільзу, роль обтюратора виконувала передня частина гільзи, яка розширювалася і притискалася пороховими газами в момент пострілу до каналу ствола, що виключало можливість прориву газів. Цей принцип з істотним спрощенням конструкції був використаний Леоном Наганом в 1892 році, під нову модель револьвера був розроблений патрон з гільзою, що мала подовжене дульце. Ця модель револьвера Нагана стала класичною, наступні модифікації не принесли помітної зміни в конструкцію, а дійсно нова модель револьвера з автоматичною екстракцією стріляних гільз з'явилася занадто пізно, — в 1910 році і не зацікавила покупців.

Конструкція

У всіх револьверів конструкції Нагана простежуються загальні основи й ознаки:

наявність ударно-спускового механізму подвійної дії, що дозволяв стріляти як з попереднім зведенням курка, так і самозводом (за винятком «солдатських» і «унтер-офіцерських» дореволюційних моделей, в яких самозвідний механізм блокувався в цілях зменшення витрати боєприпасів) монолітна нероз'ємна рама дверцята, що поворотом убік відкривають камори барабана. Виняток становить модель 1910 року, у якої дверцята відкидаються назад і вивільняють барабан, який відкидається вправо. ствол угвинчений в раму на глухій посадці шомпол, що в бойовому положенні ховається в осі барабана, а після стрільби відіграє роль екстрактора стріляних гільз механізм, що знаходиться в рамі, закривається пласкою кришкою

Барабан револьвера є одночасно і патронником, і магазином. У найбільш поширеній моделі (зразка 1895 року) і в більшості її модифікацій місткість барабана становить 7 патронів. Порожниста вісь барабана вставляється в раму спереду й утримується в ній шомпольною трубкою, встановленою перед барабаном на шийці ствола з можливістю повертатися на ньому як на осі. На моделях з барабаном, який насувається на ствол, барабан оснащений поворотним механізмом, що складається з трубки барабана і пружини. На правій стінці рами розміщується стопорне пристосування барабана, роль якого відіграють підпружинені дверцята. У відкритому (відкинутому вбік) положенні дверцята дозволяють заряджати та розряджати револьвер, в закритому — закривають камору, запобігаючи випаданню патрона і не даючи барабану провертатися проти годинникової стрілки. На барабані зроблені сім гнізд і виїмок для виступу дверцят у відкритому і закритому положенні. Механізм револьвера складається з деталей, що виконують функції механізму замикання, ударно-спускового механізму і виконують поворот і насування барабана на ствол: магазина, повзуна, спускового гачка з собачкою і бойової пружини. Прицільні пристосування складалися із цівки з прицільним прорізом на верхній частині рами і мушки на передній частині ствола. Всього в конструкції револьвера зразка 1895 року було 39 деталей.

УСМ

Ударно-спусковий механізм курковий, подвійної дії (випускався також варіант з УСМ тільки одинарної дії), ударник шарнірно встановлений на курку, бойова пружина — пластинчаста, двоскладна, розміщена в ручці. Шептало виконано разом зі спусковим гачком. Запобіжник, як такий, відсутній, але при ненатисненому спусковому гачку спеціальна деталь блокує ударник (наприклад, при падінні револьвера) від можливого дотику до капсуля. При зведенні курка вступає в дію, також, специфічний замковий механізм, який посуває барабан револьвера вперед до ствола, а спусковий гачок тим часом своїм спеціальним виступом забезпечує фіксацію барабана від обертання.

Світове визнання

Бельгія і Люксембург

Вже рання 9-мм модель 1878 року отримала позитивні відгуки бельгійської армії, що сприяло популярності марки фабрики Наган на світовому ринку. 1884 року бельгійська модель револьвера М1883 переробляється під 7,5-мм швейцарський патрон і в такому вигляді приймається на озброєння в армії Люксембургу (модель зараз відома під ім'ям «люксембурзької» 1884). Модель М1884 з подовженим стволом (до якого іноді монтувався відкидний багнет) отримала популярність і на комерційному ринку.

Швеція

У 1887 році в Швеції були проведені конкурсні випробування револьверів різних виробників, в яких переконливу перемогу здобув револьвер Нагана моделі 1886 під 7,5-мм патрон з бездимним порохом. Результатом конкурсу стало прийняття в Швеції на озброєння цієї моделі, причому шведська армія не тільки закуповувала готові револьвери, а й придбала ліцензію на їх виробництво, яке було розпочато з 1897 року в місті Гускварна. У період з 1898 по 1905 рік у Швеції було вироблено 13 732 одиниці «револьвера Наган M/1887».

Норвегія

Норвегія приймає на озброєння модифіковану (основна зміна торкнулася форми мушки) шведську модель під індексом «модель 1893». Збройні сили Норвегії отримали 12 964 револьвери, переважна більшість яких було вироблено фабрикою Наган в бельгійському Льєжі, 350 одиниць у шведській Гускварна і лічені одиниці норвезькою фабрикою в місті Конгсберг.

Револьвери Нагана покривали всі вимоги армій Швеції і Норвегії довгі роки і були повністю замінені самозарядною автоматичною зброєю тільки після закінчення Другої світової війни.

Інші країни

Модель М1893 була також прийнята на озброєння армії Сербії. Військово-морський флот Аргентини замовляє револьвери Нагана під американський калібр .440 на фабриках Німеччини. Російська імперія купує ліцензію на виробництво 3-лінійного револьвера і також замовляє його виробництво Льєжській фірмі.

«Класичну» модель Нагана зразка 1895 року, а також її модифікації випускають численні збройові фірми в усьому світі. Серед них: бельгійські Лепаж, Байяр, Франкот, німецька Енель в Зулі, російський імператорський тульський збройовий завод, іспанська Арізменді-Гоенага, польська в місті Радом і багато інших.

Прийняття на озброєння в Росії

Наприкінці XIX століття Російська імперія була змушена приступити до масового переозброєння своєї армії. Як основний зразок стрілецької зброї була обрана 3-лінійна гвинтівка Мосіна-Нагана зразка 1891 року, штатним револьвером служила морально застаріла до того часу модель 4,2-лінійного (10,67-мм) револьвера Smith & Wesson III зразка 1880 року. Для пошуку перспективних моделей було доєднано «Комісію для вироблення малокаліберної рушниці» на чолі з генерал-лейтенантом Н. Г. Чагіним. Основні вимоги до нового армійського револьвера були такі:

Велика зупинна дія кулі. Оскільки одним з основних видів військ була кавалерія, то постріл на ефективній дальності (до 50 кроків) має зупиняти коня. «Сила бою» має забезпечувати пробивання чотирьох — п'яти дюймових соснових дощок. Невелика маса (0,82-0,92 кг). Калібр, число, напрям, профіль нарізів ствола, тощо мають збігатися з такими у трилінійної гвинтівки Мосіна. Тоді при виготовленні револьверів можна буде використовувати браковані гвинтівочні стволи. Револьвер не має бути оснащений пристроєм для стрільби «самозводом», бо той «шкідливо впливає на влучність». Початкова швидкість кулі має становити не менше 300 м/с. Револьвер має забезпечувати хорошу купчастість стрільби. Конструкція має бути простою і технологічною. Револьвер має бути надійним, нечутливим до забруднень і поганих умов експлуатації, простим в обслуговуванні. Екстрагування гільз має бути не одночасним, а почерговим. Прицільні пристосування мають бути розраховані так, щоб траєкторія польоту кулі перетинала лінію прицілювання на відстані 35 кроків. Місткість барабана — не менше 7 патронів. Патрон — з фланцевою латунною гільзою, оболонковою кулею і бездимним порохом.

Відмова від пристроїв самозвідної стрільби і автоматичного екстрагування стріляних гільз була викликана тим, що, по-перше, вони ускладнять конструкцію (що негативно позначиться на надійності і вартості револьвера), а по-друге, призведуть до «надлишкової витрати боєприпасів».

Оголошений конкурс і потенційне гігантське замовлення викликало величезний інтерес у російських та закордонних виробників зброї. Було представлено кілька модифікацій існуючого револьвера Сміта-Вессона, револьвери й автоматичні пістолети. Основна боротьба розгорнулася між бельгійськими зброярами Генрі Піпером з моделлю револьвера М1889 «Байяр» і Леоном Наганом з М1892. Леону довелося переробити свій револьвер під російський 7,62-мм калібр і, як і в моделі 1883 року, виключити можливість самозвідної стрільби, тобто відповідно до вимог конкурсу свідомо погіршити характеристики зброї.