Миха́йло Іва́нович Антоно́вський (, Борзна — , Санкт-Петербург) — російський і український дворянський історик, публіцист, державознавець, перекладач, випускник Києво-Могилянської академії (1779) та Московського університету (1783).
Біографія
Михайло Іванович Антоновський народився у Борзні на Чернігівщині (Україна) в родині дрібномаєткових дворянАнтоновский М. И. Записки Михаила Ивановича Антоновского // Русский архив, 1885. — Кн. 1. — Вып. 2. — С. 145—178. . За словами самого Антоновського, його дворянський рід (по батькові) брав початок від французьких графів де-Ланжеронів, один із нащадків яких (Жофруа Арнольдт→Антонович) у XVII столітті перейшов на службу до короля Польщі Казимира V, а потім до Гетьмана України Богдана ХмельницькогоБіографія Михайла Івановича Антонівського на сайті История в лицах . По лінії матері — із "древняго рьцарскаго" роду Рубанових, відомого в т.з. Малоросії (Україні).
Вчився в Київській духовній академії і Московському університеті. Зі студентських років Михайло Антоновський дружив з Миколою Івановичем Новіковим.
Його твір «Більше чи шкоди чи користі принесли Європі хрестові походи?» був удостоєний золотої медалі і привернув увагу до Антоновського так, що 1783 року після закінчення Московського університету Антоновський був викликаний до Санкт-Петербурга на службу при Адміралтейській Колегії.
У Петербурзі М. І. Антоновський очолив «Товариство друзів словесних наук», членом якого став і Олександр Радищев.
Антоновський був керівником і автором колективного історичної праці «Новейшее повествовательное землеописание» (1795) — вельми значного російськомовного твору XVIII століття, яке було заборонена царським урядом за «крамольні думки» про Велику французьку революцію та російську історію. Ґрунтовно опрацював монографію Йоганна Георгі . У підготовленому в 1799 році перевиданні книги російською було вміщено нарис Антоновського про Україну, написаний на основі літописів і хронік XVII–XVIII століть, у якому він наголошував, що українці є окремою нацією.
М. І. Антоновський писав публіцистичні статті, видавав журнал «Беседующий гражданин» (1789), у якому брав безпосередню участь російський письменник, філософ та поет О. М. Радіщев.
Важливим внеском Антоновського в російську культуру є колосальна праця у сфері бібліотечної справи. Його робота бібліотекарем у привезеній у Росію бібліотеці Залусських, сприяла збереженню фондів і стала підставою для створення Імператорської публічної бібліотеки.
Останні роки життя Михайло Іванович Антоновський провів у надзвичайній бідності. Помер 22 червня 1816 року в столиці Санкт-Петербурзі. Похований на Смоленському православному кладовищі.
Примітки
Література Вільшанська О. Л. Антоновський Михайло Іванович //
Посилання
Институт русской литературы. Личные фонды рукописного отдела. Антоновский Михаил Иванович