Анто́нівка звича́йна () — стародавній сорт яблук російського походження.
Дерево досягає великих розмірів, утворює добре розвинену кулясту крону.
Яблука зеленувато-жовті, великі (до 250 г), округлоциліндричні або трохи конічні, з широкими ребрами, ароматні; м'якуш білий, соковитий, винно-кислосолодкий. Зелені плоди (до стиглості) дуже кислі. При повному достиганні кислість значно зменшується.
Найбільше поширена антонівка звичайна в середній смузі Росії, де вона виступає як типовий зимовий сорт. В Україні антонівку звичайну вирощують як осінній, а в Середній Азії — як літній сорт.
В Україні антонівка звичайна починає плодоносити з 5—6-го року. Плоди достигають у вересні (2-га декада).
Урожайність одного дерева 2—3 центнер.
Середня вага плодів 100—150 г. Свіжі плоди зберігаються протягом 4—6 місяців.
Походження
Старовинний середньоросійський сорт.Характеристики сортов на сайте ФГУ «Государственная комиссия Российской Федерации по испытанию и охране селекционных достижений» Можливо, є спонтанним гібридом культурного сорту з місцевою дикорослою яблунею лісовою (Malus sylvestris). Почав поширюватися з Курської губернії в XIX столітті. Вперше описаний Н. І. Красноглазовим в 1848 році в «Правилах плодоводства в открытом грунте, оранжереях, теплицах и т. д.» .
У XXI столітті антонівку прийнято вважати сортотипом, що об'єднує ряд споріднених сортів.
А. С. Гребницький в книзі «Атлас плодів» (1906 р.) пише: «Місце походження антонівки точно невідомо; розводиться ж вона з дуже давніх часів, і всі помологи, що описували її, визнають за сорт російського походження». При цьому ні в одному з чотирьох реєстрів А. Т. Болотова, що містять назви 661 сорту яблук і груш, антонівка не згадується .
Налічується понад 20 різних мутацій антонівки.
У закордонних джерелах антонівка іноді розглядається як сорт дикорослих видів яблунь: Malus pumila 'Antonovka' Malus robusta 'Antonovka' Provides definitions and scientific information about 'Malus Robusta'. Malus sylvestris 'Antonovka'Malus sylvestris 'Antonovka'.
Характеристика сортотипу Дерево сильноросле. Крона неправильно округлої форми, піднесена, з віком розлога. Пагони вирізняються вираженою колінчастістю. Сорт частково самоплідний. Скороплідність низька. Плодоношення починається на шостий - сьомий рік, при гарному догляді регулярне, до 328 кг з 20-річного дерева.
Плоди середнього розміру, 120-150 г, максимум 300 г. Форма мінлива від плоско-округлої до овально-конічної, іноді циліндрична. Поверхня гранована або широко ребриста.
Воронка глибока, середньої ширини, сильно оржавлена.
Блюдце глибоке, просторе, складчасте.
Плодоніжка товста, коротка.
Шкірочка слабо масляниста, блискуча, з характерним сильним ароматом. Основне забарвлення зеленувато-жовте, при зберіганні солом'яно-жовте. Покривне забарвлення відсутнє, іноді слабке рожеве або цегляне, а також у вигляді золотистої засмаги. Підшкірні точки численні, великі, білі, добре помітні.
М'якоть злегка жовтувата, соковита, середньої щільності, зерниста. Смак добрий, з деяким надлишком кислоти та своєрідним ароматом. Плоди відрізняються підвищеним вмістом вітаміну С (14 мг %).
У північних областях плоди Антонівки зберігаються в холодильнику до січня. В умовах провітрюваних підвалів у соломі можуть зберігатися значно довше, зберігаючи свої смакові якості.Л. П. Симиренко зазначав: "Плоди Антонівки північного походження прекрасно зберігаються в лежанні, і, наприклад, у Москві вони бувають у торгівлі навіть у травні. Але чим далі на південь, тим більше вона втрачає властивості лежкого зимового сорту і перетворюється на неміцне осіннє яблуко". У Тунісі плоди Антонівки дозрівають уже 10 липня.
Переваги сорту: зимостійкість відносно висока. Морозостійкий, цвітіння пізнє. Урожайність висока, але не регулярна. Придатний для різних видів переробки: мочіння, приготування компотів, повидла, пастили, мармеладу, соків, джему тощо. До цінних якостей Антонівки належить формування однотипних вирівняних сіянців, які широко використовуються як підщепа (сильноросла, зимостійка, добре сумісна з багатьма сортами).
Недоліки: низька скороплідність (плодоношення з п'яти - восьми років, більш-менш значні врожаї з десяти років)Семакин, В. П. и др. Определитель сортов яблони Европейской части СССР. — М.: Агропромиздат, 1991. — 320 с., уражається паршею, плодожеркою. Згідно з іншим джерелом, до парші порівняно стійкий. Смакові якості та розмір плодів залежать від клонів і погодних умов року.
Використання в селекції До теперішнього часу за участю антонівки звичайної створено кілька десятків сортів: Богатир, Білоруське Малинове, Московське зимове, Орловська Гірлянда, Білоруський Сінап, Веньяміновское, Вишневе, Дружнє та інші.
Курська антонівка — символ Курської області Курська антонівка — символ Курської області .
Література
Примітки