Печера Шове () — печера, що розташована поблизу невеликого міста Валлон-Пон-д'Арк в долині річки Ардеш на Півдні Франції. У печері виявлено понад 300 малюнків із зображеннями тварин. Методом радіовуглецевого датування вік малюнків встановлено між 33 000 та 30 000 років. У цьому випадку наскельний живопис є найдавнішим зразком печерного мистецтва у світі. Сумнівів щодо достовірності малюнків у вчених немає, однак суперечки про датування тривають.

Короткий опис Печеру відкрив 18 грудня 1994 року Жан-Марі Шове. Печера закрита для публічного доступу, оскільки будь-яка помітна зміна вологості повітря може призвести до пошкодження настінного живопису. Право доступу, лише на кілька годин і з дотриманням обмежень, можуть отримати лише деякі археологи. Печера була відрізана від зовнішнього світу з часів льодовикового періоду через падіння скелі перед її входом.

На малюнках в печері зображені волохатий носоріг, тарпан, печерний лев і деякі інші тварини льодовикового періоду. Знайдені в печері кістки переважно належать ведмедям. Залишається нез'ясованою причина надзвичайно великої кількості ведмежих кісток: можливо, жителі печери сповідували культ ведмедя.

2010 року Вернер Герцоґ зняв документальний фільм , присвячений загадкам печери та її околиць.

Найдавніші сліди людини У глибині печери є чимало місць, де збереглися сліди людини, що колись були залишені на вологій глині. Існує припущення про існування в печері слідів собаки, проте ця теза ще не доведена. У одному місці протягом 70 м можна простежити добре збережені сліди дитини. Припускають, що це був восьмирічний хлопчик.Excerpts from the INORA International Newsletter on Rock Art - no 24 - 1999: "The trail of human footprints at Chauvet Cave in the Pont-d'Arc Valley" by Michel-Alain Garcia За вм'ятинами в печері видно, що через рівні проміжки він бив смолоскипом у стіну, аби збільшити яскравість полум'я. Радіовуглецевий метод визначення віку показав, що сліди були залишені в печері близько 26 000 років тому. Отже, це найдавніші відомі сліди людини, що збереглися до сьогодні. На думку археологів, люди не жили в печері, а перебували в ній нетривалий час.

Відбитки рук Окрім зображень мамонтів, диких коней та інших тварин, тут є і чимало відбитків рук. Дін Сноу, антрополог з Пенсильванського університету, вивчаючи відбитки рук, помітив, що один із них був безсумнівно не чоловічим – його залишила жінка (це вдалося зробити, придивившись до пропорцій долоні та довжини пальців: у чоловіків підмізинний палець довший, ніж указівний, а у жінок – навпаки або ж обидва пальці однакової довжини).

За результатами виявилось, що лише 10 % відбитків рук залишили дорослі чоловіки, 15 % – підлітки, а 75 % (переважну більшість) – жінки. Дослідження, крім того, продемонструвало, що відмінності між статями 30 тисяч років тому були набагато виразнішими, ніж сьогодні. «Спершу я думав, що визначити стать власника стародавнього відбитка буде вкрай важко, – пояснює вчений. – Але, заглибившись у роботу, зрозумів, що тілесні відмінності тоді були очевиднішими, ніж зараз».

Галерея

Література Jean-Marie Chauvet, Éliette Brunel Deschamps, Christian Hillaire, 1995, La Grotte Chauvet à Vallon-Pont-d'Arc, Éd. du Seuil, Jean Clottes (упор.), 2001, La Grotte Chauvet - l'art des origines, Éd. du Seuil, Jean Clottes et Marc Azéma, 2005, Les Félins de la grotte Chauvet, Éd. du Seuil. Bernard Gély et Marc Azéma, 2005, Les Mammouths de la grotte Chauvet, Éd. du Seuil. Jean-Michel Geneste (sous la dir. de), 2005, Recherches pluridisciplinaires dans la grotte Chauvet, Société préhistorique française / Karstologia, Sylvie et Gérard Aubriot, 2000, "l'homme de la Combe d'Arc ou le peintre de la Grotte Chauvet", préface de Jean Clottes, édition La Mirandole John Berger, Jean-Marc Ellalouf, John Robinson, Jean-Jacques Salgon, 2007, Grotte Chauvet – Impressions, Éd. de l’Ibie.

Примітки

Посилання

The Cave of Chauvet-Pont-d'Arc , , Kritik zum Datierungsansatz durch Christian Züchner, Erlangen