Індекс в'язкості (; ; ) — безрозмірнісна величина, яка визначається за встановленою шкалою і характеризує зміну в'язкості рідини залежно від температури.
Відома система Діна і Девіса оцінки індексу в'язкості. За еталони приймають два мастила: одне з дуже пологою характеристикою, а інше — з дуже крутою. У першого мастила ступінь зміни в'язкості умовно приймають за 100, у другого — за 0. Порівнюючи характеристику залежності кінематичної в'язкості від температури досліджуваного мастила з кривими зміни в'язкості в еталонних масел розрахунковим шляхом за спеціальними формулами визначають індекс в'язкості. Необхідно мати на увазі, що чим вище значення індексу в'язкості, тим більш полога характеристика залежності в'язкості від температури, іншими словами — чим вище чисельне значення індексу в'язкості, тим менше в'язкість мастила залежить від температури.
Мастило з більш високим індексом в'язкості має кращу текучість при низькій температурі (запуск холодного двигуна) і більш високу в'язкість при робочій температурі двигуна. Високий індекс в'язкості необхідний для всесезонних масел і деяких гідравлічних масел (рідин). Індекс в'язкості визначається (за стандартами ASTM D 2270, DIN ISO 2909) за допомогою двох еталонних масел. Шкала індексу в'язкості виходить розподілом різниці в'язкостей еталонних масел при температурі 40 °C на 100 рівних частин. Індекс в'язкості досліджуваного мастила знаходять по шкалі після визначення його в'язкості при температурі 40 °C, а якщо індекс в'язкості перевищує 100, його знаходять розрахунковим шляхом.
Інтернет-ресурси viscosity-index
Література