Йосиф Делькевич (1822, Лежайськ — 4 лютого 1912, Львів) — москвофіл, священник і релігійний діяч Греко-католицької церкви, богослов, педагог, викладач Львівського університету, канонік і просинодальний екзаменатор Перемиської греко-католицької капітули, посол до Галицького крайового сейму (1868–1869). Вперше у Львівському університеті викладав педагогіку руською (українською) мовою. Автор праць із церковної історії.
Життєпис
Ранні роки Згадки про юні роки Йосифа Делькевича доволі скупі. Народився у 1822 році (точна дата невідома) у м.Лежайську, нині в південно-східній Польщі, адміністративний центр Лежайського повіту Підкарпатського воєводства. Делькевичі походили з давнього лемківського священичого роду, що сягав коренями XV—XVI ст.Шах С. Між Сяном і Дунайцем. Спомин. Часть 1. — Мюнхен : Видавництво «Християнський голос», 1960. — С. 22.
Освіта Про середню освіту відомостей немає. Вищу освіту здобував у Львові — у Генеральній греко-католицькій духовній семінарії і теологічному факультеті університету, і в Перемишлі — у єпархіальній духовній семінарії. Ступінь доктора теології здобув у Віденському університеті в 1855 році, як студент інституту імені святого Авґустина у Відні.
Церковна кар'єра 1850 — священик греко-католицької церкви. 1875 — почесний крилошанин Перемиської греко-католицької капітули.
Викладацька діяльність у Перемишлі 1855–1860 — префект духовної семінарії. 1855–1856 — вчитель гімназії.
Викладацька діяльність у Львові Викладав на теологічному факультеті Львівського університету
1860 — суплент (заступник професора) 1864 — професор церковної історії 1885 — професор педагогіки У 1865/1866, 1869/1870, 1874/1875, 1880/1881, 1889/1890 роках обирався деканом теологічного факультету У 1879/1880, 1880/1881 i 1889/1890 — продеканом теологічного факультету У 1867 році був обраний ректором університету. 1860-1890 — вчителював у Львівській греко-католицькій духовній семінарії.
Громадсько-політична діяльність 1868–1869 — посол до Галицького крайового сейму за посадою ректора університету. 1870 — голова товариства «Руська бесіда» 1887 — голова товариства «Народний Дім», яким управляли москвофіли. 1892 — голова товариства «Русское касино».
Член культурно-освітніх товариств: Галицько-Руська матиця, Просвіта (почесний), «Ставропігійський інститут», «Русская рада».
Будучи послом до Галицького сейму, обстоював права русинської (руської) мови. В останні десятиліття свого життя схилявся до москвофільської течії українського громадсько-політичного руху.
Останні роки життя Після відходу на спочинок у 1890 році жив у Львові по вул. Руській 3. Помер 4 лютого 1912 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле 5.
Спогади сучасників Цікаві, хоча й критичні до професора Делькевича спогади залишив відомий український вчений, письменник і громадський діяч Кирило Студинський:
Цей фрагмент яскраво характеризує ставлення молодого Студинського до викладача старої формації Й. Делькевич. Не менш колоритно згадує про свого вчителя в останні роки його життя відомий галицький громадський діяч і педагог Степан Шах:
Основні праці De cruciatis eorumque origine (Про хрестові походи і їх початки) Praelectiones ex Historia Ecclesiastica (Вступ до церковної історії). Wykłady z historyi Kościelnej na wszechnice Lwowskiej (Лекції з церковної історії у Львівському університеті). 1873.
Примітки
Література — Т. 2. — С. 493. Делькевич Йосиф // Енциклопедія Львова. Т. 2 / За ред. А. Козицького. — Львів: «Літопис», 2008. — С. 32 Encyklopedy of Ukraine. — T. I. — P. 654.