Ундації (, , ) — хвильові вигини земної кори, що охоплюють великі площі і супроводжуються утворенням великих западин і піднять, а також трансгресії і регресії моря. За Штілле (Stille, 1913, 1924), У. утворюються дуже повільно і можуть бути віднесені до процесів епейрогенезу. Ван Беммелен, 1933, 1956, 1965, 1966) поклав уявлення про У. в основу теорії тектогенезу. Виділяють 5 класів ундацій : Мегаундації (Розмір поперечника, 10000 км; Нижня мантія; наприклад, Мегаундації Індійського та інш. «нових» океанів), Геоундації (1000 км, астеносфера, Геосинкліналі типу Тетіса, Бермудської гряди), Мезоундації (100 км, Нижня тектоносфера, Інтрагеосинклінальні гірські ланцюги, острівні дуги), Малі ундації (10 км, Земна кора, Гнейсові куполи Фінляндії, Зондський купол на о. Ява), Локальні ундації (1 км, Верхня тектоносфера, Соляні і осадові діапіри з синкліналями).
Література