Микола Васильович Мартинюк — ( 25 вересня 1940, с. Гвіздівці, Сокирянський район, нині Дністровського району, Чернівецької області) — український залізничник. Почесний залізничник. Кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора.
Біографія Народився 25 вересня 1940 року у селі Гвіздівці, нині Дністровського району, Чернівецької області. Після закінчення середньої школи навчався у Чернівецькому залізничному училищі № 1. У 1959 році був призначений помічником машиніста у паровозне депо «Чернівці». Три роки служив у залізничних військах Радянської Армії. Працював машиністом паровоза, тепловоза, з 1968 року — машиністом локомотива.
Новаторство Миколи Мартинюка Очоливши молодіжний екіпаж, задумав та реалізував економічно ефективну ідею — меншою кількістю тепловозів, перевезти більше вантажів. На практиці довів, що тепловозами можна водити поїзди на 400—700 тонн важчі, ніж передбачено нормою. Лише за рік його екіпаж провів 80 великовагових поїздів і перевіз 40 000 вантажу понад план за що був удостоєний звання «Почесний залізничник».
Громадська діяльність Член ради наставників Буковини. Голова профкому цеху експлуатації (впродовж 15 років) Делегат з'їзду залізничників України.
Відзнаки, нагороди Медаль «За трудову доблесть». Орден Трудового Червоного Прапора. Орден Леніна. Нагрудний знак «Победитель соцсоревнования» (1973). Нагрудний знак «Ударник коммунистического труда». Золота медаль ВДНГ СРСР.
Джерела