Семе́н Ма́ркович Про́хоров (11 лютого 1873, Малоярославець — 23 липня 1948, Харків) — російський та український радянський художник і педагог; член Спілки радянських художників України (Харківська організація) з 1938 рокуПрохоров Семен Маркович / Художники Харківщини.. Заслужений діяч мистецтв Української РСР з 1941 року.

Біографія Народився року в містечку Малоярославці (нині місто Калузької області, Російська Федерація) у сім'ї ткача. Коли йому було шість років, помер батько, Марк Іванович. Дядько Василь забрав хлопця до себе в Москву і віддав його навчатися до художника-реставратора, де він провів 1882—1894 роки. Протягом 1894—1898 років за загальним набором служив в армії, опісля, в 1899 році, склав іспит у чоловічій гімназії на народного вчителя. Проте на службу вчителя не пішовПрохоров Семён Маркович — основатель ХДХШ им. И. Е. Репина. / Дитяча художня школа імені Іллі Рєпіна..

1900 року за конкурсом вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, яке закінчив 1904 року зі званням некласного художника живопису. Був учнем Абрама Архипова, Костянтина Горського, Олексія Коріна, Миколи Касаткіна. Того ж року вступив до Вищого художнього училища при Російській імператорській академії мистецтв, де був прийнятий до майстерні Іллі Рєпіна. Одночасно навчався на педагогічних курсах при Академії мистецтв, які закінчив 1907 року. Опісля відходу Іллі Рєпіна від педагогічної діяльності продовжив навчатися у майстерні Павла Чистякова. За час успішного здобуття освіти неодноразово отримував відзнаки, зокрема у 1908 році премію імені Архипа Куїнджі за картину «Без панів», 1909 року за картину «Хвора дитина» був удостоєний звання художника.

З весни до осені 1910 року відвідав Німеччину, Францію, Італію, Грецію, Туреччину. Восени того ж року, на запрошення Іллі Рєпіна, взяв на себе керівництво Томською школою живопису та малювання, став членом Томського товариства любителів мистецтв.

1913 року, після відкриття нового приміщення Харківського художнього училища, його директор, Олександр Любімов, серед інших запросив до себе на викладацьку роботу Семена Прохорова, на що отримав згоду.

З початком Першої світової війни, мобілізований на фронт. Отримав звання прапорщика. Брав участь у боях під Варшавою та Двінськом. 1916 року потрапив у німецький полон. 1918 року повернувся до Харкова, де відновив викладацьку роботу в Харківському художньому училищі до 1922 року. В 1920-х роках також викладав на Вищих художніх інструкторських курсах і технічних курсах будівельної профшколи, а також у клубах «Комуніст», «Майбутнє» та «Майбутні сили» відділу народної освіти.

Протягом 1922—1948 років викладав у Харківському художньому інституті (професор з 1935 року). Під час німецько-радянської війни залишився в окупованому Харкові. 15 липня 1944 року, до 100-річчя від дня народження Іллі Рєпіна, заснував у місті Харківську художню школу № 1. Того ж року нагороджений орденом Червоної Зірки (наказ Президії Верховної Ради СРСР № 218/248 від 28 серпня 1944 року).

Помер у Харкові 23 липня 1948 року, де і похований на Міському цвинтарі № 2.

Учні

Абрамов Лев Калістратович; Акішина Ганна Іванівна; Анищенко Микола Федорович; Багдасарян Григорій Гайкович; Балановський Юрій Васильович; Бесєдін Сергій Фотійович; Бланк Бер Пінхусович; Бланк Мойсей Абрамович; Бойко Леонід Семенович; Бойченко Віктор Федорович; Бойченко Іван Васильович; Бондар Пилип Мусійович; Бондаренко Володимир Іванович; Борисенко Павло Федорович; Брискін Веніамін Маркович; Вакс Борис Йосипович; Вакуленко Степан Кузьмович; Вербицький Лазар Якович; Винокурова Марія Яківна; Вовченко Василь Мусійович; Волненко Анатолій Никонович; Гетьман Микола Іванович; Глущенко Михайло Гнатович; Годов Олексій Антонович; Голембієвська Ангеліна Володимирівна; Головатинський Михайло Якович; Горпенко Анатолій Андрійович; Городецька Інна Олександрівна; Горох Іларіон Дмитович; Гринець Дмитро Митрофанович; Грипич Костянтин Миколайович; Дерегус Михайло Гордійович; Добронравов Михайло Миколайович; Довгаль Олександр Михайлович; Ельхонес Мойсей Ізраїльович; Ефроїмсон Ілля Якович; Єршов Михайло Іванович; Жердзицький Євген Федорович; Жигімонт Петро Іванович; Забашта Василь Іванович; Забашта Ілля Федосійович; Імханицький Олександр Маркович; Калашников Микола Михайлович; Капцан Анатолій Лазарович; Карась Йосип Ілліч; Келлерт Петро Едгарович; Коломенський Петро Семенович; Константинова Ірина Кузьмівна; Коротков Андрій Васильович; Котов Микола Георгійович; Красножон Яків Денисович; Крижанівська Маргарита Миколаївна; Лівшиць Слава Наумівна; Любимський Олександр Павлович; Ляхович Леокадія Петрівна; Макогон Іван Васильович; Меліхов Георгій Степанович; Молоштанов Микола Іванович; Нагай Олександр Григорович; Панич Ігор Васильович; Перешкольник Лев Михайлович; Плаксій Олександр Семенович; Путейко Володимир Григорович; Рибальченко Михайло Андрійович; Савенков Віктор Якович; Світличний Єфрем Павлович; Сергєєва-Соколова Зінаїда Іванівна; Сизиков Валентин Васильович; Склютовський Лазар Григорович; Солодовник Сергій Максимович; Стешенко Сергій Петрович; Стреляєв Микола Данилович; Супонін Петро Михайлович; Томенко Григорій Олексійович; Ходченко Лев Павлович; Хотінок Ісак Павлович; Черемних Михайло Михайлович; Чорнокнижний Григорій Петрович; Шапошников Михайло Олександрович; Шматько Леонід Олександрович; Штаєрман Михайло Якович; Яковенко Олена Миколаївна. </div>

Творчість Працював у галузях станкового живопису та графіки. Писав жанрові картини, портрети, пейзажі. Серед робіт:

«Селянський хлопчик» (1902; Харківський художній музей); «Агітатор на селі»; «Осінній килим» (1906); «Без панів» (1908); «Хвора дитина» (1909; Національний художній музей України)Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 44.; «Портрет Максима Горького» (1910; Харківський художній музей); «Італія. Капрі» (серія етюдів); «Дівчинка в квітах» (1911); «Портрет В. А. Федорової» (1912); «Біля хати» (1914); Цикл етюдів «В полоні» (1915—1918; Національний художній музей України): «Ввечері» (1915); «В бараці»; «Автопортрет»; «Лист з батьківщини» (1918?); «Покарання»; «За колючим дротом»; «За читанням книги» (1920); «Золота осінь» (1921; Харківський художній музей); «Урожай» (1922); «Жниці» (1922—1923; Харківський художній музей); «Жар-цвіт» (1923—1926); «Подруги» (1923); «Чотири пори року» (1923); «Українська дівчина» (1925); «Дівчина в червоній шалі» (1926); «Сільська комуна» (1927); «Перше травня» (1927); «Піонер» (1928); «Жінвідділ» (1928); «Корабель революції»; «Робітфаківці»; «Сільська комуна»; «Українка» (1929); «На Дніпробуді» (1929); «Піонерка» (1930; Харківський художній музей); «Дніпробуд» (1931; Харківський художній музей); «Виступ Серго Орджонікідзе в робітничому клубі» (1937; Національний художній музей України)Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 60.; «Тарас Шевченко на засланні» (1939; Національний музей Тараса Шевченка); «Тараса Шевченка везуть на заслання» (1939, ксилографія; Національний музей Тараса Шевченка); «Дівчинка біля ялинки» (1941; Національний художній музей України); «Портрет художника М. Г. Безпалого» (1946); «Дівчина освітлена сонцем» (1947; Харківський художній музей); «Повернення демобілізованого воїна» (1947). </div> Брав участь у художніх виставках з 1910 року, зокрема виставляв свої роботи у 1910 році на виставці в Англії, у 1911 році — у Нідерландах. У жовтні 1911 року в Томську була відкрита перша персональна виставка художника, на якій було представлено сто сімдесят шість картин, акварелей, малюнків, етюдів, виконаних з 1900 по 1911 рік в училищі, академії та на Алтаї. В 1920—1930 роках виставляв свої роботи на виставках Товариства художників «Жар-цвіт», Об'єднання художників імені Іллі Рєпіна, Асоціації революційного мистецтва України, Асоціації художників Червоної України та Асоціації художників революційної Росії. 1938 року в Харкові відбулася його персональна виставка, присвячена 35-річчю мистецької діяльності. Посмертні виставки його робіт відбулися у Києві у 1950 році, Харкові у 1984 та 1998 роках. <small>«Урожай»<small>«Жниці»<small>«Тарас Шевченко на засланні» Виноски

Примітки

Література