Цивільний кодекс Української РСР 1922 року — кодекс українського радянського цивільного права періоду НЕПу, що діяв з 1923 по 1964 рік.

Щоб забезпечити, з одного боку, закріплення за державою основних знарядь і засобів виробництва, а з іншого — в умовах НЕПу запровадити матеріальну зацікавленість суб'єктів підприємницької діяльності і надати їм більшої самостійності, протягом 1921–1922 pp. радянська влада намагалася унормувати цивільно-правові відносини. Виходять постанови та декрети уряду про кустарну і дрібну промисловість та сільську кооперацію, житловий закон, основні приватні майнові права, державні та комерційні підприємства тощо. Ними дозволяється приватне підприємництво, здавання житла в оренду, створення приватних і кооперативних промислових та торговельних підприємств, відновлюється авторське, винахідницьке та спадкове право. Але водночас із цивільного обігу вилучається право власності на нерухоме майно, якщо воно не означене цивільноправовими актами.

Підсумком нормування галузі був перший український радянський Цивільний кодекс, ухвалений ВУЦВК 16 грудня 1922 р. і введений у дію з 1 лютого 1923 р. Він був рецепцією відповідного російського кодексу (Див.: ).

Після прийняття Цивільного кодексу новели цивільноправових відносин, що виникли в умовах розвитку НЕПу і його поступового згортання, регулювалися постановами, положеннями та директивами ВУЦВК і РНК УСРР про державні промислові трести, про державні споруди та порядок їх використання, про авторське право тощо.

В цілому ж цивільне право 1920-х pp. спрямовувалося на нормативне забезпечення умов здійснення НЕПу в напрямі регулювання взаємин між соціалістичною державою та приватним власникомЦивільне право 1920–1930 рр..

Структура та основні положення Структура кодексу: Загальна частина I. Засади

Цивільні права захищаються законом, за винятком тих випадків, коли вони здійснюються в суперечності з їх соціально-господарським призначенням.Спори про цивільне право розв'язуються судовим порядком. Відмова від права звернення до суду недійсна.

II. Суб'єкти прав (особи)

З метою розвитку продуктивних сил країни УРСР надає цивільну правоздатність (здатність мати цивільні права і обов'язки) всім громадянам, не обмеженим у правах по суду.Стать, раса, національність, віросповідання, походження не мають ніякого впливу на обсяг цивільної правоздатності.Повноліття наступає по досягненні 18 років.Всякі правочини, що ведуть до обмеження правоздатності або дієздатності, недійсні.Місцем проживання визнається те місце, де особа через свою працю, постійні заняття або знаходження свого майна має постійну або переважну осілість.Юридичними особами визнаються об'єднання осіб, установи або організації, що можуть, як такі, набувати права та майно, вступати в зобов'язання, позивати і відповідати на суді.Приватні установи з правами юридичних осіб, а саме: лікарні, музеї, наукові заклади, публічні бібліотеки і т. д., можуть засновуватись лише з дозволу відповідних органів влади.Існування юридичної особи може бути припинено відповідним органом державної влади, якщо вона ухиляється від передбаченої статутом чи договором мети, або коли її органи (загальні збори, правління) в своїй діяльності ухиляються в суперечну інтересам держави сторону.

III. Об'єкти прав (майно)

Земля становить власність держави і не може бути предметом приватного обороту. Володіння землею допускається лише на правах користування.З скасуванням приватної власності на землю поділ майна на рухоме і нерухоме скасовано.Націоналізовані підприємства, їх обладнання, залізниці та їх рухомий склад, націоналізовані судна, а також націоналізовані споруди є вилученими з приватного обороту та не можуть бути відчужені та закладені тими органами, у віданні яких вони перебувають, а також зверненні на задоволення кредиторів. Націоналізовані підприємства, споруди та судна можуть здаватись в оренду у встановленому законом порядку.

IV. Правочини

Правочини, тобто дії, направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин, можуть бути односторонні і взаємні (договори).Правочини можна учиняти на словах або в письмовій формі.Письмові правочини поділяються на: 1) звичайні, 2) засвідчені, 3) нотаріальні, тобто вчинені в нотаріальному органі та внесені в нотаріальну актову книгу.Правочин є недійсний, коли він учинений за згодою сторін лише для вигляду і без наміру викликати юридичні наслідки.Правочин є недійсний, коли він учинений з метою суперечною закону, або в обхід закону, а також, коли правочин направлений до очевидної шкоди для держави.

V. Позовна давність

Права на позови зникають зі спливом трьохлітнього строку (позовна давність), якщо в законі не встановлено інший строк давності.Позовна давність переривається подачею позову, а також вчиненням з сторони зобов'язаної особи дій, що свідчать про визнання боргу.

Речове право I. Право власності

Розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.Земля, надра, ліси, води і залізниці загального користування, їх рухомий склад та літальні апарати можуть бути виключно власністю держави.Предмет приватної власності можуть становити: ненаціоналізовані будівлі, підприємства торгові, підприємства промислові, що мають найманих робітників не вище передбаченої особливими законами кількості; знаряддя та засоби виробництва, гроші, цінні папери та інші цінності, в тому числі золота і срібна монета та іноземна валюта; предмети хатнього вжитку, господарства та особистого споживання, товари, які продавати законом не заборонено, і всяке не вилучене з приватного обороту майно.Власник у межах, встановлених законом, має право володіти, користуватись і розпоряджатись майном.Власник має право відшукувати своє майно з чужого беззаконного володіння і вимагати від недобросовісного володільця повернення всіх прибутків, які він дістав і повинен був дістати за весь час володіння; від добросовісного ж володільця — всіх прибутків, які він дістав і повинен був дістати з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність володіння або дістав повістку в справі позову власника про повернення майна. Володілець, в свою чергу, має право вимагати від власника відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого саме власникові належать прибутки з майна.Власник має право вимагати усунення всяких порушень його прав, коли б навіть вони не були поєднані з позбавленням володіння.Колишні власники, майно яких було експропрійоване на підставі революційного права або взагалі перейшло у володіння трудящих до 24 серпня 1922 р., не мають права вимагати повернення цього майна.Право власності може належати двом або декільком особам спільно, частками (спільна власність).Право власника на річ переходить на підставі договору, що укладається між відчужувачем і набувачем.

II. Право забудови III. Застава майна

В силу застави кредитор (заставодержець) має право у випадку невиконання боржником забезпеченої заставою вимоги одержати переважно перед іншими кредиторами задоволення з вартості заставленого майна.Заставою може забезпечуватись лише дійсна вимога.Застава виникає в силу договору або спеціальної вказівки закону.Договір застави повинно укладати в письмовій формі.Заставне право в передбачених ст. 92 випадках виникає щодо речей, визначених родовими ознаками, з моменту передачі або опечатання, щождо речей індивідуально визначених — з моменту укладення договору.Застава забезпечує вимогу в тому її обсягу, в якому вона існує на момент фактичного задоволення, зокрема, проценти, відшкодування збитків, заподіяних прогаянням виконання, в належних випадках — неустойку, а також відшкодування витрат по стягненню.Застава припиняється: 1) припиненням забезпеченої заставою вимоги, 2) продажем заставленого майна з прилюдних торгів.

Право зобов'язань I. Засади

Зобов'язання виникають з договорів і з інших у законі зазначених підстав, зокрема, внаслідок безпідставного збагачення і внаслідок заподіяння іншій особі шкоди.В силу зобов'язання одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої (боржника) певної дії, зокрема — передачі речей або виплати грошей чи стримання від дії.Коли на борг, згідно з законом або договором, повинні нараховуватися проценти, розміру яких не зазначено, вони (узаконені проценти) нараховуються в розмірі 6% річних з суми боргу, вираженої в золотих карбованцях за офіціальним курсом.Зобов'язання припиняється цілком або частково: а) виконанням його; б) зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав; в) поєднанням боржника і кредитора в одній особі з тим, що при їх роз'єднанні зобов'язання знову поновлюється; г) угодою сторін, зокрема, укладанням нового договору, що повинен замінити попередній; д) неможливістю виконання, за яку боржник не відповідає.

II. Зобов'язання, які виникають з договорів

Договір вважається укладеним, коли сторони виразили один одному ― в відповідних випадків у встановленій законом формі ― згоди в усіх істотних його пунктах. За істотні в усякому разі вважаються: об'єкт договору, ціна, строк та всі ті пункти, відносно яких, на попередню заяву однієї з сторін, треба дійти згоди.Пропозиція, зроблена по телефону, визнається пропозицією присутньому.Договір на суму понад 500 карбованців золотом повинен бути укладений в письмовій формі, за винятком випадків, окремо передбачених законом.Договір про безплатну передачу майна (дарування) на суму понад 10000 карбованців золотом недійсний.Даруванню на суму понад 1000 карбованців золотом повинно бути, під страхом недійсності, надано нотаріальну форму.Неустойкою визнається грошова сума або інша майнова цінність, яку один контрагент зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання ним договору, доставити іншому контрагентові.

III. Наймання майна

По договору про наймання майна одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій (наймачеві) майно за певну винагороду для тимчасового користування.Строк наймання не повинен перевищувати 12 років. Після закінчення умовленого договором строку наймання цей строк можна продовжити, уклавши новий договір. При фактичному продовженні користування найманим майном з мовчазної згоди наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк.Наймач зобов'язаний робити за свій рахунок поточний ремонт найнятого майна, оскільки інше не встановлено в законі або в договорі.Найомна плата може виражатися: а) у вчиненні визначених строкових виплат — грішми або натурою; б) у відрахуванні обумовленої частки продуктів, виробів, корисної площі приміщень або грошового прибутку; в) у виконанні певних послуг; г) у поєднанні зазначених форм оплати.Наймач має право на судовий захист проти всякого порушника його володіння, в тому числі і проти власника.Коли наймач зробив чи допустив погіршення або знецінення найнятого майна, він повинен відшкодувати наймодавцеві вчинені ним збитки. Наймач відповідає за шкоду, завдану найнятому майну його домашніми, службовцями або робітниками.

IV. Купівля-продаж

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти це майно і виплатити умовлену ціну.Предметом купівлі-продажу може бути всяке майно, не вилучене з цивільного обороту.Право продажу майна, крім випадків продажу з прилюдних торгів, належить власникові.Купівля-продаж за готівку може бути зроблена усно без обмеження суми.У випадку, коли від покупця відсудять продане майно, продавець повинен відшкодувати покупцеві всі збитки.Покупець, що викрив дефекти в проданому майні і вчасно про це заявив, має право вимагати: або 1) доставки речей належної якості, коли продано речі, визначені родовими ознаками, або 2) відповідного зменшення покупної ціни, або 3) розірвання договору і відшкодування йому всіх збитків.

V. Міна VI. Позика