Електричні властивості мінералів, тобто здатність проводити електричний струм, визначаються електричними властивостями атомів, які утворюють мінерал, і електричною структурою мінералу (електронною будовою атомів, їх розташуванням, взаємодією). Електропровідність мінералів оцінюється питомою електропровідністю σ=1/ρ.
Класифікація Залежно від величини ρ мінерали діляться на: провідники (ρ = 10-6 - 102 Ом; самородні метали); напівпровідники (ρ=103 - 1010 Ом; чимало сульфідів і оксидів); діелектрики (ρ=1010 - 1017 Ом; кварц, кальцит, гіпс тощо).
Особливі властивості Особливі електричні властивості мінеральних кристалів – піроелектричні та п’єзоелектричні. Піроелектрика – електрика, яка збуджується в кристалах нагріванням. Це явище найкраще вивчено в кристалах турмаліну і використовується на практиці, наприклад, у сонячних батареях. П’єзоелектрика – електрика, яка збуджується у кристалах під впливом їх розтягування або стискування.
Цей ефект вперше встановлено в кристалах кварцу й ілюструє перетворення механічної енергії в електричну. Теоретично наділені п’єзоелектричними властивостями мінерали без центра інверсії, тобто 20 із 32 видів симетрії. П’єзоелектричні властивості кристалів широко використовуються в науці та техніці.
Застосування На електричних властивостях мінералів базується розділення мінералів в електростатичних сепараторах, а також електророзвідка мінеральних родовищ.
Див. також
Мінерали Електричні явища Фізичні властивості мінералів Електричні властивості гірських порід Двоелектродний метод визначення електропровідності Чотириелектродний метод визначення електропровідності
Література Павлишин В.І. «Вступ до мінералогії» (1988) Павлишин В.І. «Основи морфології та анатомії мінералів» (2000)