Речицьке староство (, ) — адміністративна одиниця у складі Речицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Центром Речицького староства було містечко Речиця.

Історія У 1565–1566 рр. — згідно адміністративної реформи Речицька воласть увійшла до складу Речицького повіту як Речицьке староствостар. 180 (том 6 кніга I), Энцыклапедыя гісторыі Беларусі, рэдкал. Г. П. Пашкоў і інш., Беларуская энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, г. Мінск, 2001 г. ISBN 985-11-0214-8 стар. 533 (Т. 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 . У 1569 р. — включене в «столові» маєтки, дохід з яких йшов на забезпечення великого князя і його дворустар. 533, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 . У 1593 р. — річицький староста М. Буйвид заклав три села з фільварками власним коштомстар. 534 (Т. 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 У 1596 р. — захоплено козацьким загоном Северина Наливайкостр. 265, «Города, местечки и замки Великого княжества Литовского» (энциклопедия), ред. Т. В. Белова и др., г. Минск, Беларусская энциклопедия им. П. Бровки, 2009 г. ISBN 978-985-11-0432-7 . У 1648–1651 рр. — декілька разів займають козацькі загони від Богдана Хмельницького, котрі зруйнували річицький замок. У 1650 р. — захоплене козацькими загонами полковника Мартина Небаби. У 1654–1667 рр. — розруха, бунт і війна через вторгнення козаків під командуванням Золотаренко І. Н. і його брата Золотаренко В. Н.Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. T. III. — Warszawa, 1880–1914. — S. 117. . 15 липня 1734 р. — староство у владі князів Радзивіллів на підставі «привілею» Сигізмунда III Вазистр. 266, «Города, местечки и замки Великого княжества Литовского» (энциклопедия), ред. Т. В. Белова и др., г. Минск, Беларусская энциклопедия им. П. Бровки, 2009 г. ISBN 978-985-11-0432-7 . У 1793 р. у наслідку третього поділу Речі Посполитої староство приєднано до Російської імперії.

Адміністративний поділ Великий державний маєток у ВКЛ у XV–XVIII ст.. Центр — м. Речиця. Спочатку входила до складу Чернігівського князівства, включала в собі містечка Стрешин, Горваль, Дамисьлін та інші, які великі князі ВКЛ роздали духовним і світським феодалам.

Відповідно Інвентаря 1738 р. у цьому старостві було (складова Люстрації 1738 р. у повіті Речицькому): м. Речиця, селище зване як «вєсь» () Бронне, що належало до міста; войтовство Лісєнове: в. Лішбі, в. Бабшче, в. Кринкі; войтовство Короватицьке: в. Короватиче, в. Кобилов, в. Пубєнікі; войтовство Васілєвіче: в. Васілєвіче, в. Кришиніче; войтовство Ставонське: в. Ставон, в. Осташковіче, в. Стоковіче, в. МуслатиЦентральный Государственный Архив ЛССР, Lietuvos Valstybes Istorijos Archyvas — pondas (SA) № 11, aprasas № 1, byla № 1058, n. gorbacevskio katalogas № 3713, j. sprogio katalogas № 3774 (1424), katalog. SA (фонд Древн. Арх.) № 3774 (numero 570, 1349, 354) .

Старости і намісники Староство — це державний маєток, який давав великий князь або король на тимчасове користування феодалам як натуральну пенсію за службу. Посади Річицьких старост у XVI–XVIII ст. займали представники відомих і впливових родів князівства. У 1418 р. — річицький намісник, боярин Квач. У 1511 р. — річицький намісник М. Халецький У 1522–1527 рр. — річицький намісник Сенько Полозович, у 1529 р. він державець річицькийстар. 533–534, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 У 1532–1545 рр. — річицький намісник, князь Олександр Вишневецький У 1555–1563 рр. — річицький державця, намісник і староста Оникій (Іоанникій) ГорностайГорностай — центр генеалогических исследований Ф. Сангушко Від 20 березня 1568 до 1571 рр. — князь Роман Федорович СангушкоРоман Фёдорович Сангушко: биография У 1570–1573 рр. — Миколай Павлович Сапєга У 1576 р. — Остафій Богданович Волович У 1593 р. — староста М. Буйвид До 1597 р. — князь Ярош Іванович Жижемськийстар. 533, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2005 г. ISBN 978-985-11-0394-8 До 1618 р. — князь Петро Ярошевич Жижемський«Szlachta ruska Wielkiego Księstwa Litewskiego a reformacja» (Piotr Żyżemski — kolejny syn zmarłego w 1597 roku Jarosza), Беларуская Інтэрнэт-Бібліятэка КАМУНІКАТ © Беларускае Гістарычнае Таварыства пры выкарыстаньні матэрыялаў спасылка на Беларускі Гістарычны Зборнік абавязковая «Баркулабаўскі летапіс» (1599 г. — князь Петр Жижемский староста речицкий), Полное собрание русских летописей. Т.32. М., 1975. С. 174–192. OCR — А. Ліцкевіч (син Яроша Івановича Жижемського)стар. 533 (том 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 3 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 З 1626 р. — Е. А. Слушка З 1639 р. — Богуслав Єжи (Юрій) СлушкаBogusław Jerzy Słuszka h. Ostoja У 1658–1672 рр. — Сигізмунд Адам Слушка До 1686 р. — Домінік Міхал Слушка До 1713 р. — сини Домініка Міхала Слушкі Ю. Слушка (у 1672–1688 рр.) та Д. Слушка До 1737 р. — Клановський, Пакоша, К. Халецький Юзеф (Йосип) Богуслав СлушкаСлушки Олександр Слушка Альбрехт Радзивілл Петро Юдицький«История возникновения фамилии — Юдицкие» (Юдицкие герба «Радван» З 1773 р. — Юзеф Юдицький

Див. також Речицький район Речицький повіт

Примітки

Джерела Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. X: Rukszenice — Sochaczew. — Warszawa, 1889. — S. 134–137. Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя ў 2 тамах, г. Мінск, 2005 г. Центральный Государственный Архив ЛССР, Lietuvos Valstybes Istorijos Archyvas — pondas (SA) № 11, aprasas № 1, byla № 1058, n. gorbacevskio katalogas № 3713, j. sprogio katalogas № 3774 (1424), katalog. SA (фонд Древн. Арх.) № 3774 (numero 570, 1349, 354) «Беларуская дзяржава Вялікае княства Літоўскае», Ермаловіч М., изд. «Беллітфонд», Мінск, 2003 г. ISBN 985-6576-08-3 стар. 532–534, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 Т. 6, Кн. I, С. 179–183.

Посилання Речицкое староство