Револю́ція гі́дності, або Револю́ція гі́дности§ 95. Однина. «Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си». Український правопис, 2019 (також Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 30 листопада 2013 року до лютого 2014 року, викликані протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 року як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу (див. «Євромайдан»). Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись із перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії.

Активісти зібрали матеріальні правдиві свідчення подій Революції, що нині зберігаються у колекції Національного музею Революції Гідності, де міститься понад 2000 предметів, 500 аудіо- та відеоінтерв'ю, велике зібрання фотографій та існує бібліотека книжкових видань про події Революції.

Терміни «Революція гідності» та «Єврореволюція» стосовно означених подій іноді використовуються в тому ж контексті, що й термін «Євромайдан», але мають інше семантичне навантаження: «Євромайдан» здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів на підтримку європейського вибору України — як складова Революції гідності; Революція Гідності — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди про Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.

Також існують розбіжності оцінок дати початку Революції. Політикум України, українські ЗМІ та блогери вважають за дату початку Революції 21 листопада 2013 року, коли Уряд Азарова зірвав підписання угоди про Євроінтеграцію, після чого почали збиратись перші мітингувальники; або 30 листопада, день, коли на Євромайдані були побиті студенти. За межами України поширена думка, що дату Революції необхідно визначати з ходи протестувальників до Верховної Ради 18 лютого, коли почались масові криваві зіткнення зі значними людськими жертвами. Ці розбіжності виявляються і в назвах відповідних статей Вікіпедії.

Символом Революції гідності став Piano Extremist, образ якого здобув популярність по всьому світу.

Передумови

Політика Уряду Миколи Азарова

Повзуча русифікація З першого ж року приходу до влади Віктора Януковича та його команди в Україні була розгорнута масштабна програма неоголошеної русифікації. Неоголошені заходи зі зросійщення полягали у відмові від українськомовних інформаційних продуктів на державному телебаченні та зростанні частки продукованої в Росії продукції в культурних заходах, на телебаченні та в радіоефірі України. Так, наприклад, у часи президентства Януковича стало традицією транслювати на свята загальнодержавними телеканалами російські святкові передачі, а в будні дні культурні програми присвячувалися життю російських «зірок».

Так само в Україні поширювалися непритаманні українській культурі російські символи. Так, у грудні 2010 року, по всій Україні були проведені масові заходи з використанням російських культурних символів: скоморохів, матрьошок, самоварів, ведмедів тощо. Подібні заходи проводились і надалі.

Загалом, така політика, що слугувала утворенню стійкої уяви меншовартості української культури та розколу українського суспільства, викликала обурення пересічних українців та, зокрема, української інтелігенції. Несприйняття такої політики виявилось тим більшим, що її проведення припало на період активізації в суспільстві патріотичних ідей, про що свідчить, у тому числі тимчасове лідерство Степана Бандери в проєкті «Великі українці».

Нищення малого бізнесу З обранням Президентом України Віктора Януковича, економічним блоком Уряду був взятий курс на згортання малого бізнесу та розширення великого. Це рішення цілком відповідало інтересам політичних сил, які представляв Віктор Янукович, і було направлене на збільшення статків власників великих підприємств, значна частина яких у майбутньому склала так звану сім'ю Януковича.

Перші масштабні ознаки невдоволення цим курсом виявились у грудні 2010 року під час масових протестів проти ухвалення Верховною Радою України проєкту нового Податкового кодексу України. Протести відбулись у листопаді — грудні 2010 року через незгоду з обраною новим керівництвом країни економічною політикою, направленою на руйнування малого та середнього бізнесу. Ці протести отримали назву «Податковий майдан» і відбувалися в найбільших містах України, у тому числі — на майдані Незалежності в м. Києві.

На 2010 рік у малому бізнесі України було зайнято близько 6,5 млн осіб, його частка в загальному обсязі реалізації становила 33 %. Через введення нового Податкового кодексу число зайнятих у малому бізнесі мало скоротитися майже на 1 млн осіб.

Руйнування фінансової системи Обраний командою Віктора Януковича економічний курс призвів до деградації фінансової системи країни. За період перебування цієї команди при владі боргове навантаження на економіку зросло на $ 40 млрд, а золотовалютні резерви НБУ зменшились на 20 млрд. За цими та попередніми кредитами у 2014 році необхідно було здійснити платіж у $ 14 млрд, при цьому на кінець 2013 ЗВР НБУ становили 18.8 млрд, валютна складова ЗВР на лютий 2014 — лише $ 2.85 млрд, а залишки на рахунках державного казначейства — 108 тис. гривень.

Помітною ознакою руйнування державної фінансової системи стала практика перманентного збирання податків наперед, вибіркова компенсація податку на додану вартість та часткове блокування розрахунків через державну казначейську службу України.

Харківські угоди 21 квітня 2010 року Віктор Янукович підписав із президентом Росії Дмитром Медведєвим так звані Харківські угоди, згідно з якими термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі подовжили з 2017 року, коли спливав термін його базування, до 2042 року з автоматичним продовженням на 5 років. Термін перебування флоту збільшили в обмін на здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів.

Підписання Угод викликало в Україні обурення опозиції та суспільства загалом. Більшість аналітиків розцінили її як таку, що суперечить Конституції України.

У результаті ці Угоди жодним чином не розв'язали проблему України з газом, а Росія і надалі провадила в газовій сфері політику ультиматумів. При цьому «Харківські угоди» сприяли анексії Криму Росією.

Системна криза режиму Януковича Наявність широкого спектра передумов до виникнення протестів у культурній, економічній, правовій, соціальній та інших складових суспільного життя призвели до виникнення в Україні наприкінці 2013 року класичної революційної ситуації. Так, у березні 2013, більше ніж за пів року до «Майдану», Віктор Балога констатував, що «в Україні революційна ситуація».

Підготовка та економічна складова Угоди з ЄС

Законодавче забезпечення Угоди з ЄС Угода про асоціацію між Україною та ЄС готувалась відповідно до законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України: Стратегії інтеграції України до ЄС (1998), Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Спільнотами та їх державами-членами (1994), інших документів, які разом визначали пріоритети європейського напрямку розвитку України та передбачали створення інституційних інструментів реалізації цих пріоритетів.

Стратегія інтеграції України до ЄС також базувалась на позиції та стратегії ЄС щодо України (1994, 1999), інших рішеннях Ради ЄС щодо України.

Стратегія інтеграції України до ЄС визначала основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади щодо створення передумов набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та входження України до європейського політичного (у тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного і правового простору. Отримання статусу асоційованого члена ЄС визначалось цією стратегією як головний зовнішньополітичний пріоритет України в середньостроковому вимірі.

Підготовка Угоди Підготовка Угоди тривала протягом 2007—2012 рр., при цьому провели 21 раунд переговорів щодо власне підготовки та 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі.

11 листопада 2011 року, в Брюсселі в ході завершального 21-го раунду переговорів узгодили всі положення тексту Угоди. 19 грудня 2011 р., у Києві, лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. 30 березня 2012 року в Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду.

Економічна складова у відносинах із ЄС Підготовлена Угода надавала Україні цілий ряд преференцій і закріплювала суттєві поступки з боку ЄС. Так, 18 вересня 2013 року на засіданні Уряду Прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що при підготовці Угоди значною мірою вдалося захистити інтереси вітчизняної економіки і знайти компромісні рішення, прийнятні для обох сторін. Згідно із досягнутими домовленостями, лібералізація торгівлі повинна була охоплювати понад 97 % тарифних ліній або понад 95 % обсягу двосторонньої торгівлі між сторонами. Передбачалось, що середня ставка мит для товарів із Євросоюзу в Україні зменшиться вдвічі: із 4,95 % до 2,42 %, у той час як середня ставка мит Євросоюзу для українських товарів зменшиться в 15 разів: із 7,6 % до 0,5 %. Основні зміни мит для 99 % українських товарів, що постачаються до ЄС, відбудуться в перший рік дії Угоди — ще до ратифікації Угоди державами-членами ЄС. Мито для товарів із ЄС в Україні буде знижуватися поступово, протягом 4 років.

Економічна складова у відносинах із Росією

За останні півтора року до підписання Угоди обсяги торгівлі України з Росією постійно скорочувались, загалом скорочення сягнуло 25 % початкового обсягу. У цей час із боку Росії неодноразово лунали заяви, що Україна в ході переговорів із Європейським Союзом не враховує інтереси Росії. При цьому Росія, як один із дієвих засобів «доведення» своїх економічних інтересів, неодноразово створювала перепони для українського експорту в Росію, а блокування експорту продукції української компанії «Рошен» навіть отримало назву «Шоколадна війна».

Зрив підписання Асоціації з ЄС

Аргумент про 160 мільярдів В останній тиждень підготовки угоди в інформаційному просторі України з джерел, близьких до владних структур України, з'явилась інформація, що для асоціації з ЄС Україні потрібно 160 млрд доларів США. Ця інформація подавалась, у тому числі на найвищому рівні. Так, наприклад, 27 листопада про це заявив Президент України В. Ф. Янукович. Як один з індикаторів розрахунків наводилась сума допомоги, надана ЄС Польщі, Чехії, Словаччині і Угорщині в період із 1991 по 2015 рік, додатково збільшена в 1.5 рази. При цьому замовчувалось, що переважну частину від суми допомоги — 86,5 % — ці країни отримали не як асоційовані, а як повноправні члени ЄС, тобто, перебуваючи в стані відносин із ЄС, які виходили за межі положень Угоди про асоціацію ЄС та України.

2 грудня Прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що ніяких 160 млрд Україна в ЄС не просила. Цього ж дня Перший віцепрем'єр України Сергій Арбузов заявив, що у вересні 2013 року надавав розрахунки, відповідно до яких Уряду України було достатньо 3-5 мільярдів як сума, яка б дозволила запустити процеси модернізації економікиАрбузов озвучил новые цифры необходимой финпомощи от Евросоюза .

Таким чином, надумана неможливість отримання до 2017 року допомоги на суму 160 млрд використовувалась, як один із мотивів гальмування підготовки угоди. Як наслідок, комісар ЄС Штефан Фюле із цього приводу зазначив, що досвід вступу в ЄС інших країн вказує, що такі цифри є необґрунтованими.

Аргумент про 36 % обсягів торгівлі з Росією