Окса́на Дми́трівна Іване́нко ( — 17 грудня 1997) — українська дитяча письменниця та перекладачка. Дочка журналіста та письменника Дмитра Іваненка. Сестра фізика-теоретика Дмитра Іваненка. Мати дитячої письменниці Валерії Іваненко.

Життєпис Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві (центрі Полтавській губернії) в будинку, що знаходився неподалік від будинку Івана Котляревського — чим все життя пишаласяОксана Іваненко // Найкраще. Навчальний посібник для учнів 4 класу / Упоряд. А. І. Мовчун, Л. І. Харсіка. — К.:АВДІ, 2020. — С. 14. — ISBN 978-966-7785-35-2..

Батько, Дмитро Олексійович Іваненко, працював редактором газети, а мати, Лідія Миколаївна Іваненко, — вчителькою притулку для сиріт «Дома трудолюбия». Мала старшого брата Дмитра, який згодом став фізиком-теоретиком.

Іваненки мали велику домашню бібліотеку. Вдома часто читали вголос твори Андерсена, Гоголя, Шевченка та інших письменників.

Іваненко згадувала:

Навчалася у гімназії, потім — у робітничій школі.

1922 року — вступила до Полтавського інституту народної освіти. У 1923 році — перевелась до Харківського інституту народної освіти, на відділення соціально-правової охорони неповнолітніх факультету соціального виховання, який закінчила у 1926 році. Почала відвідувати літературні вечори, студію, познайомилася з письменниками Павлом Усенком, Олександром Копиленком, а з поетесою Наталею Забілою — здружилася на все життя.

Літо 1924 року провела в Полтаві — була практиканткою в Дитячій колонії імені Максима Горького, яку очолював добрий знайомий матері — Антон Макаренко. Працювала в колонії і влітку 1925 року. А після закінчення інституту — поїхала в колонію на постійну роботу, разом з групою колег-випускників.

25 грудня 1926 року, у Харкові, народила доньку Валерія (Волю), яка згодом стала письменницею.

У 1931 році — закінчила аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки (назва дисертації — «Дитяча літературна творчість»). Керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту.

У 1932–1939 роках — працювала у видавництві «Молодий більшовик», у 1947–1951 роках — у журналі «Барвінок».

У 1939–1957 роках — мешкала у Києві, в будинку письменників Роліті.

Померла в Києві, 17 грудня 1997 року. Похована на Байковому кладовищі.

Творчість Друкувалася з 1925 року. За роки літературної діяльності видала велику кількість книжок для дітей та юнацтва: «Майка та жабка» (1930); «Дитячий садок» (1931); «Черевички» (1933); «Лісові казки» (1934); «Великі очі» (1936); «Джмелик» (1937); «Три бажання» (1940); «Куди літав журавлик» (1947); «Казки» (1958).

Авторка повістей: «Друкар книжок небачених» (1947, про Івана Федорова); «Рідні діти» (1951); «Богдан Хмельницький» (1954); «Великий шум» (1967).

Авторка романів: «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини вийшли 1939; q:Тарасові шляхи про Тараса Шевченка); «Марія» (1973, 1977, 1986, 1988; про Марка Вовчка).

Іваненко багато працювала в галузі художнього перекладу українською мовою. Серед перекладених творів:

«Тургенєв» Андре Моруа — книга про Івана Тургенєва та російську культуру 19 сторіччя з європейського погляду. Цей переклад вийшов 1977 року значно раніше російського; «Малахітова шкатулка» Павла Бажова — з російської (1979);. «Сліпий музикант», «Діти підземелля» Володимира Короленка — з російської; Казки Ганса Крістіана Андерсена — з данської; Казки братів Гріммів — з німецької. Автор сценарію фільму «Гірська квітка» (1937), поставленому В. Т. Артеменком в Одесі.

Авторка книги спогадів «Завжди в житті» (1985).

Її твори видано п'ятитомником «Твори» (т. 1—5, 1984—1994).

Нагороди Лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1974; за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки»). Лауреат Шевченківської премії (1986; за книгу «Завжди в житті»).

Нагороджена орденом Дружби народів, трьома орденами «Знак Пошани», медалями.

Примітки

Посилання

Твори Оксани Іваненко на сайті «Читанка»

Джерела Про автора// Казки, написані серцем. До 100-річчя від дня народження Оксани Іваненко (1906—1997). — Національна бібліотека України для дітей. — 2006. Іваненко, Оксана Дмитрівна на сайті «Історія Полтави» Крижанівський С. А. Іваненко Оксана Дмитрівна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 288. Оксана Іваненко // Найкраще. Навчальний посібник для учнів 4 класу / Упоряд. А. І. Мовчун, Л. І. Харсіка. — К.:АВДІ, 2020. — С. 14-15. — ISBN 978-966-7785-35-2. Оксана Іваненко // Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 162—163. Оксана Іваненко. Твори Оксана Іваненко // Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.199-200. Чайковський Б. Й. Іваненко Оксана Дмитрівна // Янковська О. В. Іваненко Оксана Дмитрівна // https://www.perets.org.ua/Журнал_перець_1986_07/?page=4 Братусь І. В. Пошуки істини та краси. Проблема жанру історико-біографічної прози Оксани Іваненко. — К.: Вид-во Нац. пед.університету імені Михайла Драгоманова, 2000. — 172 с. Братусь І. В. В дзеркалі слова. — К.: НАУ, 2005. — 305 с.