Аранжува́ння ( — порядок, улаштування):

Перекладання, пристосування музичного твору, написаного для певного інструмента (голосу, співака чи ансамблю), для виконання його в іншому складі інструментів (голосів) Полегшений виклад музичного твору для виконання на тому самому інструменті; В естрадній музиці — гармонізація та інструментування нової або добре відомої мелодії; У джазі — спосіб закріплення загального задуму ансамблевої й оркестрової інтерпретації та головний носій стильових якостей; Створення композицій, букетів із різних кольорів, рослин як вид мистецтва.

Аранжува́льник фахівець з аранжування. Риси і функції Аранжування передбачає зміну або деталізацію гармонії, фактури, ритміки, тембрового наповнення та структури твору з метою досягнення найбільш виразного художнього результату. У науковому дискурсі аранжування розглядається як один із видів музичної інтерпретації, оскільки воно не лише відтворює авторський задум, а й надає йому нових смислових та емоційних відтінків. Аранжуванню властива індивідуалізованість форми й змісту твору, яка визначена особистістю автора та його баченням світу, детальна фіксація нотного запису та внутрішня завершеність й умотивованість цілогоБабецька І.Я., Турчак І.О. Музичні твори як об’єкти права інтелектуальної власності. Концептуальні проблеми розвитку сучасної гуманітарної та прикладної науки: матеріали V Всеукраїнського наук.-практ. симпозіуму (м. ІваноФранківськ, 14 травня 2021 року). 2021. 7-11 с. В порівнянні з обробкою, аранжування відрізняє велика ступінь наближеності до першоджерела.

Історія У пізній музиці епохи Відродження та бароко вже використовували аранжування. Наприклад, клавесиніст Вівальді зіграв мелодії спонтанно, імпровізуючи, і вони лише пізніше були зафіксовані в примітках, в результаті чого імпровізаційний характер був втрачений. Й.С.Бах нерідко робив аранжування власних композицій. Наприклад, власну прелюдію з Партити №3 для скрипки соло BWV1006 пізніше переробив на оркестрову симфонію, що відкриває кантату BWV29, при цьому музичний матеріал було странспоновано з мі мажора в ре мажорMincham, J. (2016) the Cantatas of Johan Sebastian Bach. http://www.jsbachcantatas.com/documents/chapter-85-bwv-29/ Retrieved 31 August 2020..

Музичні твори, створені в XIX столітті — наприклад, у блюзі, джазі чи попмузиці, у народній музиці — надавали виконавцям (музикантам чи співакам) більшу свободу в інтерпретації твору. Музика цих напрямів часто подаються лише з точки зору мелодійної лінії та послідовності гармонії. Завдання аранжувальника — перетворити ці кілька специфікацій на аранжування, що дає музикантам більш детальну інформацію. Це можна зробити шляхом створення партитури, за допомогою усних домовленостей з музикантами або за допомогою аудіоприкладів.

Аранжування набували в джазі більшого значення. Тут аранжування використовують «симфонічні» джазові оркестри, які готували Пол Вайтмен, Лео Райзман або Жан Голдкетт. Відомими аранжувальниками того часу були Дон Редман (для Флетчера Гендерсона), Док Кук (чиказький джаз) та Ерскін Тейт. Стандартні формули аранжувань біг-бендів були встановлені Артом Гікманом, Біллом Чаллісом або Ферде Грофе. Зокрема, Грофе розробив принципи для Пола Вайтмена.

У ХІХ столітті зростала потреба у легко виконуваних аранжуваннях відомих творів, наприклад для танцювальних оркестрів. Оскільки музичні шедеври часто пристосовували до акторських складів, особливо в салонній музиці чи кав'ярні, та до уподобань менш вимогливої аудиторії, яка хотіла лише почути популярні «красиві мелодії», її виводили з якісного музичного контексту.

В українській музиці практика аранжувань поширена починаючі з XX століття. Наприклад, С. Людкевич аранжував концерти Д Бортнянського для різних складів хору, Б. Лятошинський здійснив аранжування для симфонічного оркестру 2-х фортепіанних полонезів М, Лисенка, М. Скорик здійснив аранжування для струнного оркестру хору М. Березобського "Отче наш", для симфонічного оркестру скрипкових "Каприсів" Н. Паганіні.

Аранжування в поп і рок-музиці Аранжування звучить у поп і рок-музиці не пізніше композиції «Вчора» від «Бітлз» 17 червня 1965 року. Більше не прив'язаний до звичайних інструментальних інструментів біт-групи. Однак новий твір також може базуватися на оригіналі, проте аранжування може змінити оригінал. В ультразвуковому Studio, Vanilla Fudge була епічна версія Supremes хіт всього за один дубль. Хоча обкладинки часто базуються на оригіналі, в цьому випадку оригінал навряд чи можна було впізнати. Доріжка, записана в моно, продовжена до 6:47 хвилин і сповільнена до уповільненого руху, оскільки початковий темп зменшився наполовину. Психоделічний звук з неокласичною партією органу та пасажами відчужує оригінал до невпізнання. Одинична версія, скорочена до 2:50 хв, вийшла 2 березня 1967 року і викликала світову сенсацію. Відомими аранжувальниками попмузики були Лейбер, Джек Ніцше, Філ Спектор, Джордж Мартін і Тодд Рундгрен. Приклад музичного продюсера Джорджа Мартіна показує, що завдання між музичним продюсером та аранжувальником у комерційній музиці часто є нестабільними.

Аранжування відіграє ключову роль у процесі формування вокально-сценічного образу естрадного вокаліста, виступає важливим засобом художньої інтерпретації музичного твору, забезпечує не лише стилістичне оформлення композиції, але й сприяє розкриттю індивідуальних особливостей виконавця, його емоційної виразності та сценічної переконливості.

Примітки

Див. також Варіаційна форма Інструментування Мелізми Оркестрування Орнаментика (музика) Трель

Література

Теоретичні основи перекладення інструментальних творів для баяна Посилання Аранжування // ВУЕ