Міжнародний арбітраж — це спосіб мирного вирішення спорів між сторонами з різних держав, шляхом передання спору на розгляд незалежного арбітражного суду, рішення якого є обов'язковим для сторін. Міжнародний арбітраж належить до засобів мирного розв'язання міжнародних спорів, передбачених Статутом Організації Об'єднаних Націй (стаття 33).

На відміну від державних судів, міжнародний арбітраж має договірну природу: його юрисдикція ґрунтується на згоді сторін, вираженій в арбітражній угоді або міжнародному договорі. Така угода визначає предмет спору, процедуру розгляду та обов'язок сторін виконати рішення.

Міжнародний арбітраж застосовується як у сфері публічного міжнародного права (міждержавні спори), так і у приватно-правових відносинах (інвестиційний та комерційний арбітраж).

В Україні функціонують Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України.

Правова основа Мандат у Статуті ООН Згідно зі статтею 33 Статуту Організації Об'єднаних Націй, держави-члени зобов'язані спершу звертатися до мирного врегулювання будь-яких спорів, продовження яких може загрожувати підтриманню міжнародного миру та безпеки. Цей перелік передбачає переговори, розслідування, медіацію, примирення, арбітраж, судове вирішення, звернення до регіональних органів або інші мирні засоби на власний вибір сторін. У цьому контексті арбітраж визнається легітимним способом мирного вирішення міжнародних спорів.

Міжнародні договори та модельні закони Одним із основних міжнародно-правових інструментів у сфері міжнародного комерційного арбітражу є Модельний закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж () 1985 року, відредагований у 2006 році. Цей акт розроблено Комісією ООН з міжнародного торгового права як рекомендаційний зразок для держав, які впроваджують його у своє національне законодавство. В Україні законодавство про міжнародний комерційний арбітраж ґрунтується на положеннях цього Модельного закону.

Крім того, однією з ключових міжнародних угод у цій сфері є нью-йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року — багатосторонній договір, що встановлює загальні засади визнання та виконання арбітражних рішень у державах-учасницях. Україна (тоді — Українська РСР) приєдналася до Нью-Йоркської конвенції 10 жовтня 1960 року.

Роль Комісії ООН з міжнародного права відповідає за кодифікацію та прогресивний розвиток міжнародного публічного права, зокрема через підготовку проєктів статей, звітів і коментарів, які впливають на формування стандартів у сфері арбітражу. Відповідно до свого статуту, Комісія готує проєкти у формі статей, подає їх Генеральній Асамблеї разом із коментарями та може рекомендувати укладення конвенцій на їхній основі.

Хоча Комісія ООН безпосередньо не створює арбітражні інститути, її діяльність сприяє формуванню правової бази та інституційної культури, що впливають на розвиток міжнародного арбітражу — як міждержавного, так і інших його форм.

Типи міжнародного арбітражу Міждержавний (державний) арбітраж Це форма вирішення спорів між суверенними державами за їхньої взаємної згоди. Такі арбітражі створюються ad hoc або діють під егідою постійних інституцій, зокрема Постійної палати третейського суду (ППТС). Рішення таких трибуналів мають обов'язкову силу для держав-учасниць.

Інвестиційний арбітраж Процедура вирішення спорів між іноземним інвестором і державою, що приймає інвестицію, зазвичай на підставі міжнародного інвестиційного договору або національного законодавства. Найвідомішим форумом для таких спорів є Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, але можливі й арбітражі ad hoc за регламентами Комісії ООН з права міжнародної торгівлі, Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма, ППТС (договірна форма угоди) тощо. Приклади: Справа ЮКОСа (ППТС, 2014); справа НАК «Нафтогаз України» проти Російської Федерації (ППТС, 2023) щодо експропріації активів у АР Крим після окупації.

Міжнародний комерційний арбітраж Форма арбітражу, призначена для вирішення приватно-правових спорів між суб'єктами господарської діяльності з різних держав. Сторони зазвичай укладають арбітражну угоду в контракті. Провадження може здійснюватися в постійно діючих арбітражних інституціях, як-от при Міжнародній торговій палаті, , Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма, Арбітражний центр Гонконгу (), Арбітражний центр Сінгапуру () тощо, або в арбітражі ad hoc за регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі. Приклади: спори з міжнародних контрактів, поставок, будівництва, ліцензування; спори між «Нафтогаз України» та «Газпром» (РФ) щодо газових контрактів 2009 та транзитного контракту 2019 року.

Морський арбітраж Морський арбітраж стосується спорів, пов'язаних із застосуванням норм морського права. Виділяють комерційний та міждержавний рівні. Комерційні морські спори охоплюють питання перевезення вантажів морем, чартерні договори, загальну аварію, рятувальні операції та морське страхування. Такі спори здебільшого розглядаються у спеціалізованих інституціях, зокрема Лондонській асоціації морських арбітрів () та Сінгапурській палаті морського арбітражу (SCMA). Міждержавні морські спори стосуються тлумачення та застосування Конвенції ООН з морського права (ЮНКЛОС), делімітації морських просторів, питань свободи судноплавства, імунітету суден і затримання екіпажів. Такі спори розглядаються Міжнародним трибуналом ООН з морського права (МТМП), арбітражами, утвореними відповідно до Додатка VII ЮНКЛОС, а також трибуналами, адміністрацію яких забезпечує Постійна палата третейського суду (ППТС). Приклади: (ППТС, 2016); Нідерланди проти Російської Федерації щодо затримання російською владою судна Arctic Sunrise (МТМП, 2013; ППТС, 2015).

Спортивний арбітраж Форма арбітражу, що розглядає спори у сфері спорту — між спортсменами, клубами, федераціями або міжнародними спортивними органами. Основною установою є Спортивний арбітражний суд у Лозанні (Швейцарія). Приклади: спори щодо допінгу, трансферів, дисциплінарних санкцій.

Арбітраж у межах міжнародних організацій та інтеграційних об'єднань Це арбітражні механізми, створені в межах регіональних угод чи економічних союзів для вирішення спорів між державами-членами або між державами та приватними особами. Приклади: арбітражі в межах Світової організації торгівлі, Європейського Союзу (Суд ЄС), MERCOSUR, ECOWAS, Енергетичної хартії, USMCA (колишня NAFTA).

Інші спеціалізовані арбітражі Окремі галузі міжнародного права передбачають власні арбітражні механізми — наприклад, у повітряному праві, енергетиці, інтелектуальній власності або космічному праві. Вони створюються на договірних засадах і часто діють як арбітражі ad hoc під егідою ППТС або інших установ.

Проарбітражна політика України Зміни, впроваджені до Господарського процесуального кодексу України (ГПК) та Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) у 2018 році, сприяють проарбітражній політиці держави.

Нові редакції ГПК та ЦПК: Деталізують та встановлюють чіткі правила реалізації права на звернення до арбітражу та третейського суду Запроваджують прогресивні норми щодо тлумачення угоди про передачу справи в арбітраж / третейський суд Розмежовують терміни «арбітраж» та «третейський суд» та встановлюють нові правила арбітрабільності спорів

Впровадження у новому ЦПК ефективних механізмів виконання судами функцій сприяння міжнародному комерційному арбітражу є основним інструментом проарбітражної політики держави. Сьогодні сторона арбітражного розгляду може звернутися до апеляційного суду за заходами забезпечення позову, на прохання міжнародного комерційного арбітражу чи сторони арбітражного розгляду суд може витребувати чи оглянути докази, здійснити допит свідка тощо. Такі заяви державний суд розглядає у дуже стислі строки, що є привабливим для сторін. Разом з тим, дієвість нового українського процесуального законодавства буде залежати від того, як його на практиці будуть застосовувати державні суди.

Див. також Арбітраж Арбітражний суд Арбітражна справа Міжнародний комерційний арбітраж Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України Українська Арбітражна Асоціація

Примітки

Література Українська література недостатньо вивчає питання міжнародного арбітражу. Серед авторів, які приділяють увагу цьому питанню, науковці та практики Г. Цірат, І. Побірченко, Т. Кісельова, М. Мальський, Т. Сліпачук та ін. М. Гнатовський . Арбітраж міжнародний // М. М. Гнатовський. Арбітраж міжнародний // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X М. М. Гнатовський, Д. І. Кулеба. Спір міжнародний // О. Ю. Серьогін. Третейський запис //

Посилання Арбітраж міжнародний // Міжнародний спір //