Ритуальне вбивство — це різновид вбивства людини з метою вчинення певного ритуального дійства, котре передбачає забір органів у жертви (найчастіше крові і серця) з подальшим їх споживанням.

Так ірландський релігієзнавець D.D. Hughes визначає ритуальні вбивства як «вбивства, які виконуються в особливому стані, в заданій і стереотипній манері і з комунікативноїю функцією визначеною спільнотою, коли вбивство людини робиться таким же чином, в такій же ситуації і з тією же ритуальною метою, як і вбивство (відповідної) жертовної тварини»D.D. Hughes: Human Sacrifice in Ancient Greece, S. 3f (Ü.d.V.)

Часто ритуальним вбивством неправомірно називають усі вбивства пов'язані з якимось певним дійством чи чином (з «комунікативним актом» на мові релігієзнавства).W. Burkert: Homo necans, S. 31-39 Але під таке надто широке визначення попадають усі виконання смертних вироків, практика децимацій стосовно військових чи полонених, усі публічні самогубства, випадкові смерті під час віросповідних дійств (найчастіше там де вживаються наркотичні речовини), полювання за скальпами, бомбіські акти терористів-смертників і т. д. Правомірність чого є дуже сумнівною.

Поява і пояснення Вважається що ритуальні вбивства людей прийшли в різних архаїчних культів і віросповідань, ще перед виникненням доведених ритуальних вбивств при поклонінні богині Калі і у культі Молоха. Гіпотеза доісторичного ритуальному вбивстві виникла тоді коли виявили в 1991 році в льодовику тіло людини бронзової доби. Це вбивство здається вченим ритуальним, і що саме вбивство не відбулися на місці знайдення тіла. В ньому було виявлено зламані стріли й цінну мідну сокиру як доповнення. Наявність дорогої мідної сокири і підштовхнуло дослідників до гіпотези про ритуальний характер вбивства. Коли це буде доведено, то це буде найдавнішим відомим ритуальним вбивством. Але наразі це є тільки гіпотезою.

Вважається що ритуальні вбивства призначені для: Вшанування чи для заспокоєння божества, духів або померлих. Забезпечення перемоги у війні. За гомерівською легендою Іфігенія мала бути принесена в жертву її батьком Агамемноном для досягнення успіху в Трояській війні. За Біблією, Єфта пообіцяв пожертвувати першу живу істоту, що вийде з його будинку, щоб зустрітися з ним, аби він виграв битву проти аммонитян. «І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: „Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки, то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.“» /Судді 11:30-31/. За іронією долі його дочка була першою, щоб вийти і зустрітися з ним. «Повертавсь Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами й танцями. Була ж вона в нього єдина; не було в нього, опріч неї, ні сина, ні дочки.» /Судді 11:34/. «і він виконав на ній обіт свій, що ним обрікся» /Судді 11:39/. Про це згадує й єврейський історик Йосип Флавій. А Філон, в кінці першого століття н. е., писав, що Єфта тому виконав обітницю і приніс свою дочку в жертву бо він не міг знайти в Ізраїлі старшого за себе за статусом, хто б скасував його обітницю. В англомовній Вікіпедії є вказано що сучасні жидівські тлумачі Танаху стверджують що Єфта тільки позбавив свою дочку можливості вийти заміж і що вона довічно залишилася дівою, тобто те що її не вбивали як ритуальну жертву за отриману перемогу над ворогами. Але посилань на авторство тих тверджень там чомусь немає.

Ворожіння на частинах тіла жертви. За Страбоном кельти вбивали жертву мечем і вгадували майбутнє з її смертних спазмів«Strabo Geography», Book IV Chapter 4:5, published in Vol. II of the Loeb Classical Library edition, 1923.. Церемоніальних або магічних використань, або з міркувань престижу (хоча таке вже не є ритуалом, а осягненням якогось статусу). Практика відрізання голови убитого супротивника засвідчена в багатьох досучасних племінних суспільствах. Досягнення панівного становища в суспільстві. Підвищення соціального статусу певних осіб, що зазвичай є замовниками таких вбивств. Посвячення завершення будівлі, храму, фортеці, моста... Згідно В. Даля кров жертв ритуальних вбивств використовується для «освячення» дітей при народженні, котре практикуючі це часто називають «хрещенням кров'ю».

Близькими до практики ритуальних вбивств є канібалізм і полюванням за головами, що існують у деяких племінних суспільствах

За Плінієм Старшим ритуальні вбивства в Римській імперії були офіційно скасовані указом Сенату в 97 до н.е., Хоча вони серед самих римлян, як таких, ніколи не практикувалися і у Рим ці ритуали потрапили очевидно разом з переселенцями з завойованих провінцій, отримавших римське громадянство або через рабів.

Відомо що в сучасні часи навіть практика тваринної жертви суттєво зникла зі всіх головних релігій, а ритуальні вбивства засуджують й усі найбільші віросповідання, а сучасні світські закони трактують це як вбивство. Хоча на практиці сьогодні це виражається найчастіше у повторені мантри що ритуальних вбивств «немає і бути не може». Але і в так званих цивілізованих країнах з періодичною постійністю знаходять трупи з ознаками відбору крові й органів, тобто з ознаками ритуальних вбивств.

Легенди Існує китайська легенда, що тисячі людей поховані у Великому китайському мурі. У Японії, легенди говорять про «людський стовп» в якому дівчат похоронили заживо біля основи або поблизу деяких будівельних конструкцій для захисту жител від стихійного лиха або ворожого нападу. Є легенда що для повторного освячення Великої піраміди Теночтітлана 1487 року ацтеки вбили близько 80 400 ув'язнених протягом чотирьох днів. Росс Хассіг стверджує, що 10 000 і 80 400 людей там були принесені в жертву при одній з церемоніїHassig, Ross (2003). «El sacrificio y las guerras floridas». Arqueología mexicana, p. 46-51.. Вважається що в деяких стародавніх народів поняття про загробне життя померлого залежить і від ритуальних жертв при його похоронах. Що в монголів, скіфів, жителів раннього Єгипту й індіанців правителі могли взяти більшу частину свого домашнього господарства, в тому числі й службовців та наложниць з собою до іншого світу, щоб вони могли продовжувати служити йому в загробному житті.

Звинувачення

Народи і громади, які звинувачувалися у вчинені ритуальних вбивств: Народи Ханаану, друге тисячоліття до н. е. Очевидно що їх звинувачували вже ті хто жив століттями пізніше і був з числа тлумачів Біблії, аби якось пояснити явний геноцид тих народів в часи Ісуса Навина. Скіфи 5-6 століття до н. е. Звинуватив їх Геродот у своїй книзі «Мелькумена» за те що вони вбивали кожного сотого полоненого. Він усіх звинувачував хто чинив опір експансії цивілізованих персів, тому не міг оминути й скіфів, котрі зганьбили перського непереможного царя Дарія Великого своєю перемогою над його інтернаціональним військом. Коли скіфів правомірно звинувачувати у ритуальних вбивствах, то тоді потрібно в такому звинуватити й наприклад ЛеваТроцького (і йому подібних), який в часи громадянської війни в Росії практикував децимації — вбивства кожного десятого... Геродоту спала на думку така версія, потрібного йому звинувачення, бо він десь почув що скіфи кладуть тіла вбитих полонених так щоб кров стікала у якусь ємкість. Але і забій тварин різники так чинять, аби потім ту кров десь вилити у землю, з міркувань звичайної й необхідної санітарії? І, найголовніше, забір крові при ритуальному вбивстві чинять у живої жертви, а не у вбитої. Мабуть аристократ Геродот з різниками соромився спілкуватися, бо би до такого ляпу не допустився. Пізніше, вже у 20 столітті, подібні звинувачення стосовно скіфів повторювали (списували в Геродота) і численні літератори, які «пороху не нюхали» і роботи різників не бачили, але нахабно дозволяли собі писанину про ритуальні вбивства.

Жиди у 30-х роках н. е. Християни у Римській імперії. 1-4 століття. Жиди у Європі від 4 по 21 століття включно. Цигани, друге тисячолітті н. е. Ацтеки 16 — століття. Їх звинувачували іспанські колонізатори, які очевидно сплутали публічні самогубства й особливості виховання військових в ацтеків з ритуальними вбивствами. Адже жертви там йшли на смерть добровільно, навіть і полонені (які очевидно не бажали перетворюватися на рабів) Так зване Полювання на відьом з 16 і 17 століть Удмурти у Російській імперії наприкінці 19 століття Монгольські буддисти на початку 20 століття. Тибетські ламаїсти (1950—1951). За даними китайських джерел, в 1948 році, 21 осіб було вбито державними жертовними священиками з Лхаси в рамках ритуалу руйнування ворожої сили, тому що їх органи були використані як магічні інгредієнти. Музей Тибетської Революції, створений китайцями в Лхасі, має численні ритуальні предмети на своїй виставці, щоб проілюструвати ці претензії. Китайці продемонстрували велику кількість частин людських останків, як жахливих доказів тибетських ритуальних вбивств. Їм заперечили, кажучи що ці останки є частинами тіл людей померлих від природних причин, які були зібрані після і збережені як реліквії.

Далай-лама. На Тайвані Лі Ао у своєму ток-шоу в 2006 році стверджував, що Далай-лама повелів приносити людські жертви, просячи своїх послідовників щоб вони «вирвали людську шкіру» для «деяких релігійних церемонії» Спільноти: Народ Храму, Рух за відновлення десяти заповідей Бога, Орден Сонячного Храму, «Тодд Lewan», мексиканського лідера віросповідного культу Адольфо Constanzo.

На Русі-Україні

З літописів відомо що 11 червня 978 року Володимир І Святославич (котрий пізніше став св Володимиром Великим) «сів на престол свого батька у Києві» і вирішив вознести подяку богам, тобто вчинити ритуальне вбивство. Жереб впав на сина Феодора-варяга Івана, котрі і тоді вже були християнами. Батько заступився за сина і був вбитим разом з сином, через помсту за образу богів, а не як жертви ритуальних вбивств. Чи відбулося тоді ритуальне вбивство в Києві невідомо, скоріше ні. І ця сміливість Феодора перед натовпом сильно вплинула на князя Володимира.

Православною і греко-католицькою церквами на Русі-Україні було зачислені до лику святих дві жертви ритуальних вбивств, Євстратія Постника (загинув 1060 року в Криму) і Гавриїла з Білостлку (загинув 1690 року біля Білостоку). І ще православною церквою був розпочатий процес канонізації стосовно вбитого у Києві у 1911 році Андрійка Ющинського, вбивство котрого судом Російської імперії було визнане як ритуальне.

Сучасні ритуальні вбивства

Азія Бангладеш 22 березня 2010 року: 26-річний робітник був убитий на робочому місці за наказом власників, яким це порадила ворожка.Bangladeshi man beheaded by labourers to 'redden bricks' after fortune teller suggested sacrifice , March 22, 2010

Індія: Людські жертвоприношення є незаконним в Індії. Але кілька випадків відбуваються у віддалених і слаборозвинених регіонах країни, де сучасність не проникла також і племінні / напів-племінних груп дотримуватися культурних практик, як вони зробили протягом тисячоліть. Відповідно до «Hindustan Times», стався випадок ритуалного вбивства в Західній Уттар-Прадеш в 2003 році Після подібних вбивств там по неофіційних підрахунках таким чином загинули 25 людей.

Точно так само, поліція в Khurja повідомила про «десятки жертв» за півроку у 2006 році, послідовниками богині влади КаліHuman sacrifice? Beheaded body found near Kali temple in Birbhum

Неділя 5 березня 2006: Обезголовлене тіло знайшли поряд з храмом Калі в Бірбхум

Африка Ритуальні вбивства мають місце у віруваннях, наприклад в Муті (Східна Африка) і у вуду (Західна Африка). Зазвичай тоді коли метою таких злочинів є сприяння для набуття багатства для того, хто фінансує ритуальні вбивства. У січні 2008 року, Мілтон Blahyi, Ліберія, зізнався в участі у ритуальному вбивстві, у вбивстві невинної дитини, якій вилучили серце, котре було розділене на частини для виконавців цього злочину щоб з'їсти. Він був учасником громадянської війни, повстанцем проти Чарльзо Тейлора

Європа