Водонафтовий контакт (ВНК) (, ; ) — поверхня (горизонтальна чи похила), що відділяє нафтовий поклад від напірних пластових вод.
Загальна характеристика В області ВНК є перехідна зона взаємопроникнення нафти та води.
Синонім: поверхня водонафтового контакту.
Межа між водою і нафтою не є різкою; в зоні ВНК є перехідна зона або зона взаємного проникнення різної товщини (від часток метра до 10–15 м), яка залежить від висоти капілярного підняття води, колекторських властивостей водоносних і нафтоносних відкладів, а також від фізико- хімічних параметрів води і нафти.
Морфологія поверхні ВНК складна, умовно її приймають за горизонтальну площину.
Як правило, при наявності градієнта напору пластових вод ВНК нахилений в напрямку зниження напору.
Зміщення покладу описується формулою Рассела-Савченко.
Положення ВНК визначається випробуванням свердловин, комплексом промислово-геофізичних методів або розрахунковим шляхом за даними вимірювання пластового тиску води, нафти і їх густин.
Положення ВНК відраховується від гирла свердловини або в абсолютних відмітках від рівня моря.
Див. також Водонафтовий фактор Водяний конус
Література
Білецький В. С. Основи нафтогазової інженерії [Текст: підручник для студентів вищих навчальних закладів] / Білецький В. С., Орловський В. М., Вітрик В. Г. — Львів: Новий Світ-2000, 2019. — 416 с. Орловський В. М., Білецький В. С., Вітрик В. Г., Сіренко В. І. Технологія видобування нафти. Харків: Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, НТУ «ХПІ», ТОВ НТП «Бурова техніка», Львів, Видавництво «Новий Світ — 2000», 2022. — 308 с.