Арка́дій Арка́дійович Ба́бченко (; 18 березня 1977, Москва, Російська РФСР) — російський військовий, журналіст, прозаїк, блогер відомий під нікнеймом StarshinaZapasa; проукраїнський волонтер у російсько-українській війні, постачальник турнікетів «Дніпро». Брав участь у складі ЗС РФ у двох російсько-чеченських війнах: у першій — як солдат строкової служби, у другій — за контрактом (звільнився у званні старшини запасу). Брав участь у російсько-грузинській війні, як доброволець.

2017 року, після початку переслідувань журналістів у Росії, переїхав спершу до Чехії, згодом того ж року — до України.

29 травня 2018 року у ЗМІ з'явилась інформація, що Аркадія застрелили в його будинку в Києві. Наступного дня на пресконференції СБУ, на якій був присутній і Аркадій, було оголошено, що це була спецоперація з викриття російської агентури.

Життєпис Народився 18 березня 1977 року. У 1993 році закінчив школу та вступив до університету. 1995 року, у віці 18 років, був призваний в армію, проходив службу на Північному Кавказі, служив у військах зв'язку, брав участь у першій чеченській війні. Демобілізувався 1997-го року без поранень та нагород.

Закінчив юридичний факультет Сучасного гуманітарного університету отримавши дипломом бакалавра юриспруденції з міжнародного права.

Після початку другої чеченської війни уклав контракт зі Збройними силами РФ і брав участь в «контртерористичній операції». Служив зв'язківцем, потім у піхоті, командиром розрахунку в гранатометному взводі. 2000 року демобілізувався у званні старшини гвардії. Звання «Старшина запасу» (рос. «Старшина запаса») використовує як нік у соцмережах.

Зайнявся журналістикою. Працював воєнним кореспондентом «Московського комсомольця», потім кореспондентом програми «Забытый Полк» (НТВ  — ТВ6 — ТВС), співпрацював із численними газетами, журнали та передачами: «Крестьянская Россия», «Армейский магазин», «Посткриптум» та іншими.

Тимчасово залишив журналістику і кілька років пропрацював таксистом, після чого влаштувався у видання «Новая газета» воєнним кореспондентом, але через деякий час був звільнений. Як воєнний кореспондент брав участь у війні в Південній Осетії 2008 року. З січня 2009 знову працює у виданні «Новая газета» як спеціальний кореспондент. Видавав журнал «Искусство войны».

У 2012 році під час президентської виборчої кампанії в Росії проти Аркадія Бабченка було порушено кримінальну справу за публікацію в соцмережах з закликом до опозиційних сил почати протестні акції та страйки «за чесні вибори».

2014-го Бабченко активно висвітлював події Революції гідності.

У грудні 2016-го Аркадій заявив, що не співчуває з приводу катастрофи російського військового літака Ту-154, де загинули російські військові, журналісти та артисти ансамблю ім. Александрова, які летіли вітати з Новим роком військовий контингент РФ у Сирії.

Критикує путінський режим, засуджує російську збройну агресію проти України. Через погрози був змушений покинути Росію і виїхав спочатку до Чехії, а з лютого 2017 жив у Києві, де зокрема вів програму «Prime: Бабченко» на телеканалі ATR. З серпня 2018 року є співведучим програми «Справа двох» на радіо «НВ» програма «Справа двох» на радіо «НВ».

Згодом 3 листопада 2019 року Бабченко переїхав з України до Ізраїлю, пояснивши це тим, що він незадоволений результатами президентських виборів, де переміг Зеленський, з політикою якого він не згоден; переїзд до Ізраїлю Бабченко назвав «тимчасовою евакуацією» й зазначив, що у майбутньому планує повернутися жити в Україні. Широку популярність здобула обіцянка Бабченка повернутися до Москви на танку «Абрамс». Згодом переїхав до Таллінну. Спільно з естонською волонтерською організацією SUB UA бере участь у зборі коштів на придбання автівок для ЗСУ.

Інсценування смерті

29 травня 2018 року українські ЗМІ повідомили, що Аркадія було застрелено вдома на Микільсько-Слобідській вулиці в Києві, коли він вийшов до магазину. Керівник відділу комунікації у ГУ Нацполіції у Києві Оксана Блищик підтвердила смерть Бабченко у кареті швидкої від вогнепального поранення, пізніше в соцмережах було опубліковано фото та відеодоказиВбивство журналіста Аркадія Бабченко: всі новини, хроніка // Ліга.net, 29 травня 2018 . 30-го травня на пресконференції СБУ було повідомлено операцію з запобігання замаху на життя Аркадія. Сам Бабченко також з'явився на брифінг. Операція тривала два місяці, сам Бабченко більше ніж місяць співпрацював з СБУ, про що знало лише дуже обмежене коло його найближчих родичів.

Під час брифінгу глава СБУ Василь Грицак повідомив, що вбивство Бабченка замовили російські спецслужби, і що СБУ вже затримала громадянина України «Г», завербованого російськими спецслужбами для вчинення терактів та вбивства 30 осіб. За вбивство Бабченка організатори запропонували кілеру, колишньому учаснику АТО, 30 тис. $.

СБУ також повідомило, що український громадянин мав ще одне завдання від російських кураторів: нелегально закупити зброю та боєприпаси й створити в центральній Україні бази, де вони будуть зберігатися. Президент України доручив надати Бабченку та його родині цілодобову охорону.

27 серпня Шевченківський суд Києва оголосив у розшук В'ячеслава Пивоварника, якого було звинувачено в організації вбивства Бабченка. Його звинувачують у держзраді, фінансуванні тероризму, підготовці теракту, незаконному зберіганні зброї та вибухівки. Обвинувальний акт проти було передано до суду в листопаді 2018 року.

Погляди

Позиція Бабченка щодо підготовки Росії до вторгнення в Україну:І, звичайно, мені б хотілося б, щоб через кілька годин після того, як по твоїм миротворцям завдано удару, повинні бути туди введені частини оперативного реагування, повинен бути завданий удар у відповідь. Але ким повинен завдаватися удар у відповідь, коли у нас всього цього немає? Коли Едуард Ульман, якого п'ять років навчали саме для того, щоб він на території ворога знищував пускові ракетні установки, ті, що й збивали наші російські літаки. Коли Едуард Ульман зараз перебуває в бігах, а натомість туди вводять натовп вісімнадцятирічних хлопчаків з автоматами під командуванням бравого генерала Хрульова, який швиденько заводить їх у засідку, і їх там усіх довбають так, що тільки пір'я летить у різні боки. Про що тут взагалі йдеться? Про які кілька днів, кілька годин? Про що тут взагалі мова? І говорити треба про те, що в Росії немає армії, про те, що техніку тягають на тросах, про те, що в тих спецвійсках, які ми заточували, в яких ми п'ять років вчили, вбухували в них гроші на те, щоб вони знищували ось ці пускові шахти ворога, про те, що їх посилають перевіряти документи, а вони там когось розстрілюють, убивають за незрозумілим наказом. Цілком незрозуміло, про що тут говорити, тут немає предмета для розмови зовсім.Позиція Бабченка щодо Криму та ставлення до Путіна:

3 липня 2018 запропонував обміняти себе на ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова та інших українських політв'язнів«Я готовий сісти за його життя»: Бабченко запропонував РФ обміняти себе на Сенцова // Уніан, 03.07.2018.

Родина

Одружений, виховує донькуМене звуть Аркадій Аркадійович Бабченко . Крім того, родина Бабченків виховує шістьох прийомних дітей, юридичним опікуном яких є мати Аркадія. Батько — Аркадій Лаврентійович Бабченко, інженер-конструктор, працював у Центральному конструкторському бюро важкого машинобудування (ЦКБ ВМ МО СРСР), проєктував кабель-щогли для космічних ракет, помер 1996 року від інсульту. Мати — Юлія Олександрівна Бабченко, вчителька російської мови та літератури. Дід — Лаврентій Федорович Бабченко, спадковий запорізький козак з-під Генічеська, який 1939 року воював на Халхин-Голі, був танкістом у Другій світовій війні, був тричі контуженим, помер 1980 року. Бабуся — Олена Петрівна Купцова, єврейка, що працювала на котельні, померла 1996 року.

Літературна творчість Один з перших описав сучасні російські війни в художньому стилі. Книги Бабченка перекладено 16-ма мовами та видано у 22 країнах світуЯк Навальний // Автобіографія А. А. Бабченко в Живому Журналі.

Бібліографія Алхан-Юрт. — Яуза, 2006. — 480 с. — 7000 экз. — ISBN 5-87849-190-7. Десять серий о войне // Война и мир. М.: ОГИ; Независимая литературная премия «Дебют», 2002. Божий человек // Мы из ArtOfWar: Новая военная проза. М.: Андреевский флаг, 2005.

Переклади українською

Переклади іноземними мовами One Soldier's War in Chechnya. N.Y.: Grove Press, 2007. One Soldier's War in Chechnya. L.: Portobello books, 2008. Argun // War and Peace: Contemporary Russian Prose. M.: Glas, 2006. Arkadi Babtschenko: Die Farbe des Krieges. Übersetzt von Olaf Kühl. Rowohlt Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-87134-558-6 Arkadi Babtschenko: Ein guter Ort zum Sterben. Übersetzt von Olaf Kühl. Rowohlt Verlag, Berlin 2009, ISBN 978-3-87134-641-5 La guerra más cruel. Galaxia Gútenberg-Círculo de lectores, Barcelona 2008, ISBN 978-84-8109-762-7

Нагороди та премії Лауреат журналістських і літературних премій: Премія Спілки журналістів Росії «За мужність і професіоналізм» Премія «За мужність в літературі» в рамках премії «Дебют» Премії журналу «Новий світ» (двічі) Премія English PEN-Club Премія Frontline club Премія Артема Боровика за нариси «Війна і мир з примусу»

Див. також Віргіл Танасе — румунський «викрадений» письменник

Примітки

Посилання

Аркадій Бабченко на «Журнальному залі»  — блог на LiveJournal Матеріали Аркадія Бабченка в рамках благодійного проекту «Нужна Помощь.ру»

«Введение в мирную реальность. Военный корреспондент Бабченко о ситуации в Славянске и жизни после войны» , Українська правда. Життя