Васи́ль Миха́йлович Арі́стов (, Москва, Російська імперия — 9 травня 1962, Харків. УРСР, СРСР) — російський радянський актор і режисер. Народний артист Української РСР (1946).
Життєпис Від 1913 виступав на сцені Сергіївського народного дому в місті Москві.
Упродовж 1923—1933 років працював актором і був одним з основоположників Театру імені Московської міської ради профспілок (тепер Московський державний академічний театр імені Моссовєта).
1935 року переїхав в Україну. Працював спочатку в Київському російському драматичному театрі, а від 1936 до 1962 року — в Харківському російському драматичному театрі.
Брав участь у кінозйомках.
Від 1930 року займався також викладацькою діяльністю.
Член КПРС від 1941 року.
Ролі в театрі
Петерсон («Під золотим орлом» Я. Галана), Горлов («Фронт» О. Корнійчука), Мурзавецький («Вовки та вівці» О. Островського), Безсеменов («Міщани» М. Горького), Шадрін («Людина з рушницею» М. Погодіна), Сиплий («Оптимістична трагедія» В. Вишневського).
Режисерські постановки
«Неспокійна старість» Л. Рахманова (1937, зіграв у ній роль Полежаєва), «Бронепоїзд 14–69» В. Іванова (1951), «Гаряче серце» О. Островського (1951), «Учень диявола» Б. Шоу (1958), «Вороги» М. Горького та ін.
Фільмографія
«Безпритульні» (1923) «Боротьба за „Ультиматум“» (1923) «З іскри — полум'я» (6 серій; 1924) «Перші вогні» (1925) «Морока» (1925) «Герої домни» (1928) «Дві сили» (1930)
Література — С. 244