Аріа́нство, або арія́нство (, ), також єресь Арія () — у IV—VI-их століттях християнська течія, один із напрямків розвитку ранньої християнської церкви. Аріанство пов'язують із вченням священника Арія (бл. 256—336), який заперечував християнський догмат про те, що Бог-Син Ісус Христос — єдиносущний () Богові-Отцеві, стверджував, що Христос — істота не вічна, а лише найперше, найвеличніше і найдосконаліше творіння Бога-Отця. Спочатку було засуджено на І Вселенському (Нікейському) соборі 325 року, після розколу церкви й багаторічних дебатів з цього питання остаточно засуджене на ІІ Вселенському (Константинопольському) соборі 381 року. Було поширене серед германців до VI століття. Частково відродилося у XVI столітті серед протестантів. Деякі з прихильників аріанства виступали проти традиційних Семи Таїнств, релігійних свят, шанування ікон, мощей, дотримання постів, тощо. В XVII столітті в Речі Посполитій аріанами обзивали протестантських послідовників социніанства, звинувачуючи таким чином їх в антитринітаризмі.

Історія

Офіційно вважають, що назва вчення походить від імені Арія (256—336) — священника з АлександріїЄ думки, що категорично це заперечують. → Каганець І. Арійський стандарт. — Мандрівець: 2014 . Заперечуючи тезу про єдину сутність Трійці, аріанці твердили, що Христос — Син Божий — нижчий за Бога-Отця. На І Вселенському (Нікейському) соборі 325 року внаслідок як словесних дискусій, так і фізичного насилля аріанство визнали як єресь. Попри це аріанство було наймасовішою християнською течією IV століття в Римській імперії. Більше того, від 336 до 381 року аріанство було офіційно визнаною релігією імперії, особливою підтримкою користувалося за імператора Констанція II.

Як єресь аріанство засуджене остаточно на ІІ Вселенському (Константинопольському) соборі в 381 році, однак дістало поширення серед германців та було релігією германських держав аж до VI століття. Аріанство прийняли остготи, вестготи, вандали, бургунди, свеви, лангобарди та інші племена. У створених ними державах аріанство було панівним, аріанські церкви підкорялися королям, богослужіння велося національними мовами. Підкорене ж римське населення в більшості лишалося тринітарним. Франки чи не єдині з варварів прийняли тринітарне християнство і часто використовували різницю у віросповіданні з іншими германськими племенами як привід для воєн. Внаслідок зовнішньополітичного розрахунку поступово королі варварських держав відмовлялися від аріанства і переходили до тринітарного християнства. Частину аріанських держав було знищено разом із їхньою церквою візантійцями в часи Юстиніана. Так сталося з королівствами остготів у Італії, вандалів у Північній Африці.

На відміну від несторіанства, аріанство вважають повністю знищеним у ранньому Середньовіччі. У той же час окремі пізніші теологи поверталися до нього. Аріанство відродилося у XVI столітті. Деякі з його прихильників виступали Семи Таїнств, релігійних свят, шанування ікон, мощей, дотримання постів. У Речі Посполитій під ім'ям «аріанства» в XVII столітті широкого поширення набуло социніанство.

Див. також Антитринітарії Социніанство Історичне простеження двох помітних спотворень Святого Письма

Примітки

Джерела Каганець І. Аріянство — релігія знань  // Народний Оглядач. — 4 липня 2012. Каганець І. Аріянство — релігія Римської імперії  // Народний Оглядач. — 16 серпня 2012. Каганець І. Українське аріянство  // Народний Оглядач. — 27 вересня 2012. Каганець І. Аріанські храми в Україні  // Народний Оглядач. — 18 червня 2012. Каганець І. Юрій Немирич — лідер аріянства, полковник Богдана Хмельницького  // Народний Оглядач. — 28 листопада 2012. о. Карась З. І Вселенський собор і аріянська єресь // УГКЦ, Коломийсько-Чернівецька Єпархія. Стельмашова А. І. Аріанство //

Арианство  // Православная богословская энциклопедия. — Петроград : тип. А. П. Лопухина, 1900. — Т. І. — кол. 1009—1023. Арианство // Православная энциклопедия Рудоквас А. Д. Очерки религиозной политики Римской империи времени императора Константина Великого. ''Север С''. Хроника, кн. 1, 2 / перевод Донченко А. И.

Література Аріанство //

Посилання Аріанство // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Аріянство // Septimii Florentis Tertulliani, De Carne Christi Liber Arianism // Catholic Encyclopedia