Демонстрація на вулиці Розенштрасе () — найбільша спонтанна протестна демонстрація, що сталась у Берліні в часи Третього Рейху. Наприкінці лютого/початку березня 1943 року дружини-«арійки» зі «змішаних шлюбів» () та інші члени родин розпочали масову демонстрацію з вимогою звільнити заарештованих євреїв.

Перебіг

27 лютого 1943 року під час так званої «фабричної кампанії» СС і Гестапо почали заарештовувати та відправляти до концтаборів євреїв, що досі залишились у Берліні. Серед майже 8000 заарештованих євреїв багато належали до змішаних родин або були «дорівняними до євреїв» (). Їх (близько 2000 осіб) було відокремлено від решти та відправлено до приміщення соціальної служби єврейської громади, що знаходилась у центрі Берліна за адресою Розенштрасе, 2-4, неподалік площі Александерплац.

Уже надвечір 27 лютого перед будинком зібралася група осіб, які назвали себе дружинами та родичами ув'язнених. Час від часу голосно лунали вимоги звільнити затриманих.

Протягом наступних днів перед будинком залишалось кількасот протестувальників, що періодично зміняли один одного. Поліція багато разів вимагала від жінок звільнити вулицю. Однак вони лише розходились по прилеглих провулках, аби повернутися через деякий час. Існують свідчення того, що поліція погрожувала застосувати силу, а дехто з демонстрантів був заарештований. Але ці повідомлення не підтверджено рештою свідків подій та іншими джерелами, і тому історики вважають їх недостовірними.

Результати

5 березня 25 із затриманих демонстрантів на Розенштрасе були депортовані на примусові роботи в концентраційний табір Аушвіц III Моновіце. Однак за кілька тижнів їх було звільнено. Для громадськості ці події пояснили надто завзятим виконанням вказівок Головного управління імперської безпеки, згідно з якими окремі групи осіб не підлягали депортаціям.

Починаючи з 2 березня, зібраних на Розенштрасе євреїв почали відпускати на волю як партнерів зі «змішаного шлюбу» або «достовірних євреїв», у декого з них були виявлені «виняткові обставини». Ймовірно, майже всіх із двох тисяч заарештованих на Розенштрасе було звільнено після того, як було перевірено їхні особисті дані та точно встановлено «статус».

З 6000 євреїв, яких утримували в інших в'язницях, деяких було депортовано до Терезіну. Більшість, однак, було депортовано до концтаборів Аушвіц-Біркенау, де більша частина була одразу страчена.

Звільнені протестувальники мали звернутись до відділу з працевлаштування та для відправки на примусові роботи. Істотна частина була направлена на роботу в Імперський союз євреїв у Німеччині та його відділи. Там вони замінили «повністю єврейських» робітників, які були депортовані.

Свідчення

Такий перебіг подій знаходить підтвердження в письмовій заяві до Головного управління імперської безпеки від 20 лютого 1943 про необхідність звільнити від депортації євреїв, що належать до змішаних шлюбів, та інші подібні групи осіб.Wolf Gruner: Widerstand in der Rosenstraße. Die Fabrik-Aktion und die Verfolgung der «Mischehen» 1943. Frankfurt/M 2005, ISBN 3-596-16883-X, S. 50 f. Необхідна перевірка та встановлення особи кандидатів на депортацію мала відбутись у будинку на Розенштрасе 2-4. Історик Вольф Грюнер вказує на той факт, що із 8000 євреїв, що належали до змішаних подружжів, ув'язнено було лише незначну частину, що не передбачало подальшої депортації. Ці джерела та аргументи суперечать поширеному варіанту інтерпретації про ефективний «протест сміливих жінок», який примусив владу звільнити ув'язнених євреїв під приводом їхньої належності до змішаних шлюбів.

Також звільнення заарештованих пояснюють втручанням Адольфом кардиналом Бертрамом.Usula Büttner: Die anderen Christen. In: B. Kosmala, C. Schoppmann (Hrsg.): Überleben im Untergrund. Berlin 2002. ISBN 3-932482-86-7 (knapp erwähnt auf Seite 134).

Інші дослідники спираються на спогади свідків подій, які, однак, інколи бувають суперечливими. Вони припускають, що особисто Геббельс віддав наказ про звільнення для заспокоєння тривалого протесту, і як доказ наводять запис у його щоденнику від 6 березня:

Цей фрагмент має служити підтвердженням того, що Геббельс наказав припинити кампанію через протести. Насправді, однак, її втілення було прискорене. 11 березня 1943 року Геббельс поскаржився, що протести стались лише через те, що першими були заарештовані «привілейовані» євреї:

Навіть ті історики, які вважають, що до звільнення заарештованих призвели не протести, тим не менш, вважають їх яскравим та поодиноким прикладом мужності в умовах тоталітаризму. Успіх або невдача, тому, не може слугувати для оцінки протестів з погляду моралі.

Пам'ять

Пам'ятники

У пам'ять про події на вулиці Розенштрасе було встановлено декілька пам'ятників: Пам'ятну колону; Блок із жінок, скульптура, що складається з кількох частин роботи Інгеборга Ханценгера (відкрита 1995 року).

Фільми

2003 року вийшов у світ фільм Маргарет фон Тротт, присвячений протестним подіям на вулиці Розенштрасе. Критики, зокрема Біате Майєр, вважають, що фільм спотворює деякі історичні факти.

Примітки

Посилання

The Women's Rosenstraße Protest in Nazi Berlin Міф і дійсність Neue Forschungsergebnisse von Neander, 2005 Topographie des Terrors — Dokumente / Internet Archiv Filminhalt Rosenstraße Nathan Stoltzfus 28 лютого 2008 Rosenstraße-Protest — Dokumente, Informationen und Interviews Фотографії пам'ятнику демонстрації та короткий опис