Погляди Тараса Шевченка щодо релігії залишаються одним з найбільш контроверсійних питань у шевченкознавстві.
Творчість Шевченка впродовж всього його життя, зокрема його листи і записи у «Щоденнику», всіяні зверненнями до Бога, пронизані християнським світосприйняттям та зацікавленням до тем церкви й віри.Степовик Д. Наслідуючи Христа…
Водночас Шевченкова творчість не дає однозначної відповіді, як він ставився до Бога, до церкви і до релігії загалом. Таким чином оцінки релігійності Шевченка варіюють від образу упокореного християнина, до суперечності його зовнішньої набожності «епікурейському» способу життя, і аж до оцінок постаті Шевченка як «богохульника» Російською православною церквою та як «атеїста» комуністичною ідеологією Радянського Союзу.Степовик Д. Наслідуючи Христа… — С. 18.
Вплив дитинства Християнський світогляд Тараса Шевченка значною мірою сформувався під впливом його віруючих батьків. Батько Тараса — Григорій Шевченко — був грамотний і для свого середовища досить начитаний, любив переказувати житія святих і подвижників.Лазаревський О. Спогади про Тараса Шевченка. — К. : Дніпро, 1982. — С. 19—26.
Згідно з метрикою хрещення Тараса Шевченка, він був охрещений священиком православного віросповідання о. Олексієм Базаринським.Духовна криниця. // УПЦ КП Дрогобицько-самбірська єпархія. – 2014. – №10. – С. 2. Після ранньої смерті матері й батька, Тараса Шевченка в 1825 році прихистив стихарний дяк Кирилівки Петро Богородський. Він став його першим учителем, навчив грамоти.Лебединцев П. Тарас Григорович Шевченко // Спогади про Тараса Шевченка. — К. : Дніпро, 1982. — С. 36—40. Після вивчення «азбуковника» Тарас Григорович перейшов до читання Псалтиря. За свідченням шкільного товариша Шевченка, приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос.Бондаренко Г. Декілька нових штрихів до біографії Т. Г. Шевченка // Спогади про Тараса Шевченка. — К. : Дніпро, 1982. — С. 26. Богородський, за поширеним тоді у школах звичаєм, посилав його читати Псалтир над померлими; за виразне читання псалмів вголос Шевченкові давали дрібні гроші, які переважно забирав Богородський. Дяк також жорстко боровся із мінливим норовом Шевченка, прищеплюючи дисципліну різкою.
Богородський також сприяв образотворчому розвитку Шевченка, познайомивши його із дияконом-маляром села Лисянки, дячком села Тарасівки, маляром села Хлипнівки та іншими грамотними людьми. На думку сучасного мистецтвознавця Дмитра Степовика, через цих осіб Тарас Шевченко познайомився з українським народним іконописом.
У 1827 році Шевченко деякий час служив у священика Кирилівської церкви Григорія Кошиця.Кошиць Григорій Іванович // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 314—339. Після того його забрали в слуги до управителя помістя.
Оцінки духовенства Оцінки релігійних поглядів Тараса Шевченка серед представників духовенства кардинально різняться в залежності від деномінації. Так, представники Російської православної церкви закидали Шевченкові «богохульство» (що не заважало священикам РПЦ на початку XX ст. активно використовувати твори Шевченка у своїй роботі з українським селянствомКлиментий Федевич. Тарас Шевченко и малорусские монархисты в империи Романовых // Historians.in.ua — 13 квітня 2016). Українські церковники відзначають глибокий християнський зміст творчості поета, але водночас негативно ставляться до деяких творів Шевченка, особливо поеми «Марія».
Архієпископ РПЦ Арсеній Архієпископ харківський і охтирський Арсеній (Брянцев) із Російської православної церкви вказував харківському губернаторові, а той у свою чергу — начальникові головного управління в справах друку, що «Кобзар», зокрема його твори «Марія», «Царі», «Саул», «Молитва», «Сон», «Юродивий», пройнятий наскрізь злісно-революційним духом як проти християнської віри, так і щодо царської влади. Архієпископ радив негайно вилучити зі складу Харківської губернської земської управи «Кобзар», щоб той не потрапив в народні бібліотеки-читальні, школи й для продажу серед населення.Церква проти Т. Г. Шевченка // Людина і світ. — 1981. — № 6.
Митрополит Василь З великою пошаною до Тараса Шевченка ставився архієрей Василь (Липківський), творець та перший митрополит Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). 1924 року Всеукраїнська православна церковна рада малим накладом видала 86 проповідей митрополита, дві з яких присвячені безпосередньо Шевченку: «Релігійність Тараса Шевченка» і «Мати Божа в уявленні Т. Шевченка». Митрополит також часто цитував поета у своїх інших проповідях, наголошував на духовності Шевченкової поезії.
За деякими свідченнями, УАПЦ загалом високо цінувала Шевченка і протягом усього періоду своєї активної діяльності виконувала його «Заповіт» після різних урочистостей.Проповідь першого митрополита УАПЦ Василя Липківського // День, № 219 від 28.11.2013.
Митрополит Іларіон Український вчений предстоятель УГПЦК митрополит Іларіон (Іван Огієнко) ретельно і різнобічно дослідив творчість Шевченка. Серед інших його праць про Шевченка, до 150-ліття поета Іларіон видав книгу «Релігійність Тараса Шевченка» (1964; згодом ця праця була опублікована у книзі «Іван Огієнко (митрополит Іларіон). Тарас Шевченко», 2002),Іван Огієнко про релігійність Тараса Шевченка // День. — 2004. — № 88 (22 трав.). у якій він робить висновок, що Шевченко був людиною глибоко та щиро релігійною.
У цій книзі (зокрема з третього по п'ятий її розділ) митрополит аналізує мову «Кобзаря» та вживання у «Кобзарі» християнських понять (таких як «Рай», «благодать», «гріх» тощо). Він наголошує, що ключовими словами «Кобзаря» є слова «Бог», «Господь», «святий», «Божий», «Господній», при тому що епітет «святий» є однією з найхарактерніших рис Шевченкового релігійного стилю.Іван Огієнко про релігійність Тараса Шевченка // День. — 2004. — № 96 (5 черв.).
У розділі книги «Шевченкова моральна й релігійна наука» Іларіон писав:
У цьому ж розділі Іларіон пише про питання атеїзму Шевченка, доходячи висновку, що Шевченко невіруючим не був, але він часто був глибоко експансивним, нестримним, нервовим — у такі миті він міг виступати і проти Бога. Але, на думку митрополита, це не свідомий атеїзм, а скоріше тимчасовий безсилий відчай.
Проаналізувавши його контроверсійні запитання до Бога і висловлювання про Бога, у розділі «Шевченко в безнадії та в розпачу» Іларіон пише:
Григорій Хомишин Єпископ Григорій (Хомишин), лідер консервативного крила в Українській Греко-Католицькій Церкві у міжвоєнний період, який політично відстоював лінію «нормалізації» з польською державою, визнавав певні заслуги Тараса Шевченка перед українським народом, але загалом негативно до нього ставився і розвінчував його образ як «національного героя»Стефанів Василь. Критика українського націоналістичного руху станиславівським єпископом Григорієм Хомишиним і «Новозорянською групою» у міжвоєнний період // Науковий вісник ІФБУ «Добрий Пастир»: Зб. наук. праць. Вип. 7. Богослов'я. — 2015. — с. 46.. У своїй брошурі «Українська проблема» (, 1930) він стверджував:
Католицтво Ватикан видавав так званий «Папський Індекс» — перелік книг та авторів, читати які католикам заборонялося. Свого часу там побували твори Міколая Коперника, Ґалілео Ґалілея, Джордано Бруно, Вольтера, Декарта, Руссо, Рабле, Даніеля Дефо. До індексу потрапили й твори Шевченка.Короткий курс історії Ц[censored] // Телекритика.
За донесенням «галицьких панотців»Згідно з джерелом Василь Лазарович Микитась. Українська література в боротьбі проти унії. — Вид-во художньої літ-ри «Дніпро», 1984. — 240 с. — С. 147.; Цитата: «За доносом галицьких „панотців“ Ватикан навіть палив Кобзар!»За інтерпретацією Нечипорука А. — Іван Франко натякав в листі на донос від Андрея Шептицького, див. Іван Франко про релігійну мораль // Людина і світ. — 1976. — № 8.
Примітка: в жодному з посилань на А. Шептицького з додаткового тому покажчика «Безпальчук О. Я. Зіпа В.А та ін. // Довідковий том до зібрання творів у 50-ти томах Івана Франка — К. : Наукова Думка, 1989», на с. 295, до посилання на «Шептицький Андр. том 16—496; том 37—24,572; том 45—377-395,399,400,548; том 50—229,273,423,542,639» до 50-титомного видання «Франко І. Я. // Зібрання творів: У 50 т. — К. : Наукова думка, 1976—1986» немає відомостей про звинувачення Франком митрополита Андрея Шептицького у доносі. був спалений у Римі «Кобзар» Тараса Шевченка.
Творчість Шевченка У «Кобзарі» слово Бог згадується 1281 раз. Із 230-ти творів «Кобзаря» є 25 суто релігійних. Давидові псалми
В грудні 1845 року Шевченко написав переспіви українською мовою десяти біблійних псалмів, яким дав назву «Давидові псалми». Ця збірка, після проходження духовної цензури (яка наклала купюри на декілька рядків у віршах 43, 52, 81 та 136), була опублікована ще за життя Шевченка в «Кобзарі» 1860 року.Давидові псалми // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837—1847. — С. 358—365; С. 742—748.
Для перекладу Шевченко відібрав із 150 псалмів псалми під номерами 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149. Сьогодні не всіх їх автором вважається цар Давид. Водночас, усі з них, на думку Дмитра Степовика, поєднані ідеєю розкаяння: «…не зважаючи на розмаїтий їх зміст, усі вони тією чи іншою мірою є покаянними з глибоким розумінням суті Божої любові, в якій правда, всепрощення й милосердя органічно з'єднані».Степовик Д. Наслідуючи Христа… — С. 191.
За словами Степовика, у радянському літературознавстві не любили писати про цей цикл переспівів,Степовик Д. Наслідуючи Христа… — С. 193. але коли писали, то наголошували на «громадянському звучанні» та «революційності» цих текстів. Так, радянський «Шевченківський словник» дає таке тлумачення: «Поет звертався до біблійних переспівів з метою своєрідної героїзації революційної боротьби».Псалми давидові // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 133—152. Також у словнику наголошується на співзвучності псалмів його власному стилю.
+ Уривки псалмів та їхній переспів № Біблійний текст (пер. Огієнка) Переспів Шевченка 43 Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди! Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту? Встань же, Боже! Вскую будеш спати, Од сліз наших одвертатись, Скорбі забувати? 52 Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!… А Бог дивиться, чи є ще Взискающий Бога? Нема добро творящого, Нема ні одного! 81 Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих! Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони… Вдові убогій поможіте, Не осудіте сироти, І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих. Не хотять Познать, розбити тьму… 93 Бог по́мсти Господь, Бог по́мсти з'явився, піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай! Господь Бог лихих карає, Душа моя знає; Встань же, Боже! Твою славу Гордий зневажає.
Приклади християнського світогляду в поезії Шевченка Шевченко у своїй поезії наскрізно, в різні періоди свого життя, апелює до Бога — від першого відомого нам вірша поета до останнього.
Балада «Причинна» Балада «Причинна» (1837) є найранішим повним текстом Шевченка, який дійшов до наших днів. Уривок з балади: Така її доля… О Боже мій милий! За що ж ти караєш ЇЇ, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту!Причинна // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837—1847. — С. 71-78; С. 595—598.
Поема «Кавказ» Уривок із поеми «Кавказ» (1845), у якій Шевченко піддає гострій критиці завойовницьку війну «християнської» Росії на Кавказі: — С. 181.
За кого ж Ти розіп'явся, Христе, Сине Божий? За нас, добрих, чи за слово Істини… чи, може, Щоб ми з Тебе насміялись? Воно ж так і сталось.Кавказ // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837—1847. — С. 343—347; С. 734—736.