Володи́мир Митрофа́нович Арно́льді (13 (25) червня 1871, місто Козлов, нині Мічурінськ, Тамбовська область, РФ — 22 березня 1924, Москва) — український та російський ботанік, член-кореспондент АН СРСР (з 1923).

Життєпис Народився 25 червня 1871 року в м. Козлов Тамбовської губернії (нині м. Мічуринськ).

У 1893 році закінчив Першу московську чоловічу гімназію та вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Московського університету. Навчаючись в університеті, захопився лекціями К. Тимірязєва з фізіології рослин, працював у його лабораторії. Згодом зацікавився морфологією та систематикою рослин, які викладав професор І. Горожанкін. Став його учнем і розпочав порівняльно-морфологічні дослідження зі встановлення родинної спорідненості між різними групами рослин.

У 1893 році закінчив університет із дипломом першого ступеня. У 1896 році його дипломну роботу, присвячену дослідженню будови жіночого заростку рослин роду молодильник, опубліковано німецькою мовою у виданні «Ботанічна газета» (Botanische Zeitung).

У 1893—1900 працював асистентом (хранителем гербарію) у Ботанічному саду Московського університету.

1899—1900 перебував у закордонному відрядженні, працюючи в лабораторіях Карла фон Гебеля (Німеччина) та Еугеніуса Вармінга (Данія).

У 1898 році склав магістерський екзамен, в 1900 році захистив дисертацію на ступінь магістра ботаніки «Нарис явищ історії індивідуального розвитку в деяких представників групи Sequiaceae». У цій праці детально вивчав зародковий мішок, ендосперм, будову та розташування архегоніїв, пилкової трубки, процес запліднення та ембріогенез секвой із п'яти родів.

З кінця 1901 працював у Московському університеті приват-доцентом кафедри ботаніки за фаховою дисципліною «альгологія».

У 1902—1903 роках — ад'юнкт-професор Ново-Александрівського сільськогосподарського інституту (тепер Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва).

У 1903 році його було обрано виконувачем обов'язків екстраординарного професора Харківського університету, з 1906 — завідувачем кафедри морфології і систематики рослин.

У 1906 році захистив докторську дисертацію «Морфологічні дослідження над процесом запліднення деяких голонасінних рослин».

За дорученням та на кошти Російської академії наук у 1908 році здійснив наукове відрядження до Бейтензоргського ботанічного саду (о. Ява) та на інші острови, про що написав книгу «По островах Малайського архіпелагу». Під час експедиції зібрав цінний ботанічний і зоологічний матеріал, частина якого й досі зберігається в музеї кафедри ботаніки та екології рослин та Музеї природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У 1917 році організував та був першим директором Північно-Донецької біологічної станції, другої (після Дніпровської) прісноводної станції в Україні (1912) на річці Сіверський Донець (тепер біостанція Харківського університету).

У 1919—1922 роках — професор Кубанського інституту народної освіти (тепер Кубанський державний університет, Російська Федерація) та Інституту водного господарства (Краснодар).

У 1922—1924 роках — професор Московського університету.

Помер у Москві 22 березня 1924 року.

Наукова діяльність Досліджував жіночий гаметофіт плаунів, історію індивідуального розвитку голонасінних рослин та водоростей.

Автор першого російськомовного підручника з альгології «Введение в изучение низших организмов», що витримав три видання (Москва, 1902; Харків, 1908; Москва, 1925, посмертно). У підручнику подано детальний опис зовнішньої та внутрішньої будови талому, способи розмноження водоростей. За вегетативними ознаками складено ключ визначення водоростей та наведено їхню систематичну структуру. Опублікував матеріали про деякі особливості будови ядер зародків гінкго дволопатевого (Gingko biloba).

Працюючи у Харківському університеті, продовжив дослідження з цитології та ембріології хвойних, папоротей, різноспорових плаунів і квіткових. Під час роботи над докторською дисертацією дослідив майже всю родину Abietinaceae, найдетальніше — види роду кедр. Згодом дедалі більше уваги приділяв водоростям, заснував харківську альгологічну школу, до якої належали Я. Ролл, Д. Свиренко, Л. Волков, Л. Шкорбатов, О. Коршиков, Н. Морозова-Водяницька, А. Прошкіна-Лавренко, Н. Дедусенко-Щеголева, О. Матвієнко й інші альгологи. Дослідники цієї школи описали близько 800 нових для науки таксонів різного рангу, доповнили відомості щодо екології та географії багатьох видів морських і прісноводних водоростей, опублікували низку визначників для різних систематичних груп.

Досвід, отриманий під час відвідування (1912) ботанічних садів Швейцарії, Англії та Франції, використав для реорганізації ботанічного саду Харківського університету. Створив відділ природної флори з угрупованнями луків, лісу, пісків, крейдяних відслонень і гідрофітів. За його ініціативи було побудовано спеціальну оранжерею для вікторії амазонської (Victoria regia). Разом зі співробітниками упорядкував найцінніші гербарні колекції Харківського університету. 1911 опубліковано списки гербаріїв та путівник по ботанічному саду.

В останні роки життя вивчав флору водоростей та їхнє поширення у водоймах Європейської частини СРСР.

Пам'ять На честь Арнольді дослідника названо таксони рослин:

анабенопсис Арнольді (Anabaenopsis arnoldii) — вид ціанобактерій (застаріла назва — синьозелені водорості); еухеума Арнольді (Eucheuma arnoldii) — вид червоних водоростей. Вайда Арнольді, рід водоростей Arnoldiella V. V. Miller.

Примітки

Праці Введение в изучение низших организмов. Морфология и систематика зелёных водорослей и близких к ним организмов пресных вод. — М., 1902. — 216 с. Современное состояние вопроса о происхождении видов у растений // Науч. слов. 1904. № 4 Некоторые данные о морфологии полового поколения у Salvinia natans // Тр. об-ва испытателей природы при Харьков. университете. 1909. Т. 43 По островам Малайского архипелага. Наблюдения натуралиста. Москва, 1911; 1923 Материалы к морфологии морских сифонников. I. Dasychadaceae (Bornetella, Acetabularia) // Тр. ботан. музея АН СССР. С.-Петербург, 1911. Т. 8 Список гербариев Харьковского университета. Харків, 1911 Водоросли Арктического моря // Природа. 1915 Водоросли [Харьков. губ.] // По окрестностям Харькова: Опыт естеств.-истор. путеводителя. Вып. 1. Харків, 1916 Новый организм из рода вольвоксовых Pyrobotris incurva // Юбил. сб. в честь 70-летия проф. К. А. Тимирязева: М.. — М., 1916. — С. 51—58. Северо-Донецкая биологическая станция Общества испытателей природы при Харьковском университете // Тр. об-ва испытателей природы при Харьков. университете. 1918. Т. 49 Очерк водорослей степных рек // Тр. Рус. ботан. об-ва. Петроград, 1922. Т. 7 О фитопланктоне Азовского моря // Рыбн. х-во. — 1923. — Т. III. — С. 174—175. Введение в изучение низших организмов. — Посмертн. изд., перераб. и доп. — М., 1925. — 355 с. Морфологические исследования над процессом оплодотворения у некоторых голосеменных растений. — X., 1906. Очерк водорослей приазовских лиманов // Тр. Кубано-Черноморск. н.-иссл. ин-та. Работы Новороссийск. биостанции им. В. М. Арнольди. — 1928. — Вып. 57. — С. 5—15. Материалы к флоре водорослей Кубанской области. Первые сведения о флоре водорослей степных рек // Сб. им. С. Г. Навашина. — М., 1928. — С. 105—117.

Джерела Украинская советская энциклопедия: В 12 т., 13 кн. — Т. 1. — Киев: ГР УСЭ, 1978. — С. 254.

Посилання

Література

Арнольді В. М. Автобиография // Физико-мат. факультет Харьков. университета за первые сто лет его существования. Харків, 1908 Усачев П. В. М. Арнольді (1871—1924) // РГЖ. 1924. № 3 Голенкин М. В. М. Арнольді // Тр. Рус. ботан. об-ва. 1925. Т. 10, № 1, 2 Курсанов Л. И. В. М. Арнольді (1871—1924) // Рус. архив протистол. 1925. Т. 3, № 3, 4 Його ж. Памяти В. М. Арнольді // Арнольді В. М. Введение в изучение низших организмов: Посмерт. изд. Москва; Ленинград, 1925 Шкорбатов Л. Пам'яті проф. В. М. Арнольді // Наук. зап. з біології. 1927 Бабий Т. П., Коханова Л. Л., Костюк Г. Г., Задорожный А. Г., Матвеенко С. А., Погребняк Л. П., Теплицкая Е. В., Труханов В. А. Биологи: Биографический справочник. Київ, 1984 Липшиц С. Ю. Русские ботаники: Биографо-библиографический словарь: В 4 т. Москва, 1947