Хаттський ярус і вік (, , ) — верхній ярус олігоцену Західної Європи. Охоплює час між 28,4 ± 0,1 млн і 23,03 ± 0,05 млн років. Підстилається рюпельським ярусом (Rupelian), перекривається аквітанським ярусом (Aquitanian).
Деякі дослідники розглядають його як фацію нижньої частини аквітанського ярусу нижнього міоцену. Від назви германського племені хатти, що жило в Центральній Європі. (Fuchs, 1894). Berry, Edward W. "The Mayence Basin, a Chapter of Geologic History" , The Scientific Monthly, Vol. 16, No. 2, February 1923. pp. 114. Retrieved March 18, 2020.
Хаттський ярус уперше виділив австрійський палеонтолог в 1894 р. Harland, Brian et al. A Geological Time Scale 1989, Cambridge University Press, 1982. pp 64. Типова місцевість знаходилася поблизу німецького міста Кассель.
Для відкладів хаттського ярусу характерно вимирання роду Chiloguembelina (який також є основою біозони P21b). Офіційний GSSP для хаттійського ярусу був ратифікований у жовтні 2016 року.
У верхньому шарі хаттського ярусу (що є перехідним ярусом до аквітанського ярусу, на межі міоцену та неогену) з'являються Paragloborotalia kugleri, вимирають Reticulofenestra bisecta (що утворюють основу нанопланктонної біозони NN1), а також є базовим для C6CN.2N.
В цей час відбулось виверження Ла-Гаріта-Кальдера з магнітудою 9,2 і VEI 8 Mason et al. (2004) з датуванням 27,51 млн років тому Lanphere & Baadsgaard (2001)
Примітки
Література
Lanphere, M.A. & Baadsgaard, H.; 2001: Precise K–Ar, 40Ar/39Ar, Rb–Sr and U/Pb mineral ages from the 27.5 Ma Fish Canyon Tuff reference standard, Chemical Geology 175(3–4), pp 653–671. Mason, B.G.; Pyle, D.M. & Oppenheimer, C.; 2004: The size and frequency of the largest explosive eruptions on Earth, Bulletin of Volcanology 66(8), pp 735–748.
Посилання Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.