Чилесі́то () — місто в аргентинській провінції Ла-Ріоха, адміністративний центр департаменту.

Географія

Місто Чилесіто розташоване у Долині Антінако й оточене зі сходу гірським хребтом (найвища точка — 4920 м), а з заходу — хребтом (висота до 6097 м).

У регіоні, де знаходиться Чилесіто, досить часто бувають землетруси, але вони зазвичай мають невелику інтенсивність. Руйнівні землетруси трапляються тут приблизно раз на 30 років. Останні з них були:

12 квітня 1899 року силою 6,4 бала за шкалою Ріхтера 24 жовтня 1957 року силою 6 балів за шкалою Ріхтера 28 травня 2002 року силою 6 балів за шкалою Ріхтера

Історія

Місто Чилесіто було засноване 19 лютого 1715 року іспанським колонізатором Домінго де Кастро-і-Басаном () під іменем Вілья-Санта-Рита ( — поселення Святої Рити). Згодом назву поселення було змінено на Вілья-Архентіна (), а пізніше — на Чилесіто.

Походження назви Чилесіто достеменно не відоме. За однією з версій ім'я міста походить від індіанської назви місцевості Чилеойто (червона земля) або Чилое (червоний). За іншою версією своєю назвою Чилесіто завдячує великій кількості робітників-чилійців, які працювали на місцевих шахтах, коли місто було одним з осередків золотої лихоманки кінця ХІХ ст.

1905 року з міста Чилесіто до копальні «Ла Мехікана», яка знаходилася на горі на висоті 4600 м, було збудовано канатну дорогу довжиною 35 км для транспортування гірничої породи, з якої добували золото, платину, мідь і свинець. Будівництвом керував німецький інженер Адольф Блайхерт (). Дорога працювала за допомогою парових машин і мала 9 станцій. Щомісяця канатна дорога перевозила 12 тис. т породи, яку вантажили у поїзди й перевозили до порту Буенос-Айреса, звідки кораблями доправляли до Англії, оскільки шахта належала англійцям. З початком Першої світової війни копальня почала занепадати й була остаточно закрита 1926 року.

25 жовтня 1982 року канатну дорогу у Чилесіто було проголошено національною історичною пам'яткою, поблизу неї створено музей.

1989 року святу Риту Касійську було офіційно затверджено покровителькою міста. Щороку 22 травня на її честь у місті відбувається свято і хресна хода.

2004 року законом № 25813 філію , яка працювала у Чилесіто з 1973 року, було реорганізовано у .

Економіка

Місто Чилесіто знаходиться в зоні пустельного клімату, але землі навколо міста штучно зрошують підземними водами, завдяки чому на них можна вести сільськогосподарську діяльність. Основними культурами, що вирощуються тут, є виноград і маслини. Також культивують фрукти і горіхи.

Серед галузей промисловості розвинена харчова, зокрема виноробство.

Ще з доколумбових часів у Чилесіто існують копальні, де розробляються поклади золота та інших корисних копалин. Найбільший розквіт гірничої промисловості у місті прийшовся на кінець ХІХ — початок XX ст. З 1999 року уряд провінції намагається відродити цю галузь економіки, але через протести екологічних активістів ці наміри зазнають невдачі.

Також у Чилесіто розвинений туризм. Основними туристичними атракціями міста є:

канатна дорога 1905 року маєток «Самай Уасі», що належав відомому аргентинському громадському діячу чавуноливарні заводи XVIII-ХІХ століть виноробні підприємства, які організують екскурсії й дегустації ботанічний сад «Чирау Міта» в околицях міста, який має велику колекцію кактусів і сукулентів музей італійської скульпторки Носенти Пісетті заказник Лос-Кодорадос

Населення

Згідно з переписом населення 2010 року населення Чилесіто складає 33 724 особи. Місто є другим за величиною у провінції Ла-Ріоха. Чилесіто утворює міську агломерацію разом з навколишніми населеними пунктами , , і .

Клімат

Місто Чилесіто знаходиться у зоні холодного аридного клімату (BWk за класифікацією Кеппена).

Примітки