Ураноцирцит-II (або просто ураноцирцит) — мінерал, водний ураніл-фосфат барію шаруватої будови з групи отеніту, уранова слюдка.
Етимологія та історія Ураноцирцит вперше був виявлений поблизу міста Фалькенштейн в Саксонії. Мінерал вперше був описаний і названий у 1877 році Альбіном Вайсбахом (1833–1901). Сам Вайсбах не пояснив свого призначення. Однак, виходячи з вмісту урану та місцевості типу, назва може походити від латинського слова circos або грецького слова kirkos (κίρκος) для сокола або яструба.
Типовий мінерал був доданий до мінералогічної колекції TU Bergakademie Freiberg Вайсбахом у 1874 році.
У нотатках Пауля Генріха фон Грота 1878 року ураноцирцит також згадується як ураніт барію. Від грецьк. «кіркос» — сокол, за першознахідкою у Фалькенштейні (Соколиному камені), J.A.Weisbach, 1877. Синоніми: баріоураніт, отеніт барієвий, фосфорураніт барієвий, ураніт барієвий.
Опис Хімічна формула: Ba[UO2|PO4]2•12H2O або Ba(UO2)2(PO4)2*10H2O.
Містить (%): BaO — 15,16; UO3 — 56,56; P2O5 — 14,04; H2O — 14,24.
Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Кристали голчасті, пластинчасті з квадратним обрисом. Листуваті, радіально-променисті, сноповидні аґреґати, кірки, Спайність досконала по (001), ясна по (100) та (010). Густина 3,5. Тв. 2,0-3,0. Колір зеленувато-жовтий. Розчиняється в HCl.
Поширення Вторинний мінерал родовищ урану. Асоціює з отенітом, торбернітом, парсонситом, ура-нованадатами. Рідкісний. Знахідки: Баварія, Саксонія, Шварцвальд (ФРН), Буа-Нуар (Вандея, Франція), о. Мадагаскар.
Див. також Список мінералів
Примітки
Література
Посилання