Мікк Міківер (; *4 вересня 1937, Таллінн. — †9 січня 2006, Визу, Ляане-Вирумаа) — естонський кіноактор та театральний режисер, драматург. Народний артист СРСР (1990). Старший брат актора Тину Міківера.
Життєпис Закінчив театральний факультет Талліннської консерваторії (1961). Після цього почав багато зніматися в естонському кіно і швидко заслужив славу провідного драматичного актора. Роботу в кіно він поєднував із плідною діяльністю в театрі, став режисером Естонського драматичного театру та Естонського молодіжного театру.
Крім естонського кіно, Міківер знімався у Росії, Польщі, Швеції, Норвегії, Литві, Фінляндії.
Один з драматичних творів Міківера поставлено у Литві відомим режисером Ґітісом Падеґімасом (Gytis Padegimas).
У 1990—1992 роках обирався до парламенту Естонії. У 1989—2006 — постійний член Естонського олімпійського комітету.
У 1998 став кавалером Ордену Білої Зірки 4 ступеня — високої державної нагороди Естонії.
Фільмографія 1960 — У дощ і сонце () — Віктор (Естонія); 1964 — Новий лукавий із пекла () — молодий Антс (Естонія); 1967 — Фізики — Ейнштейн; 1970 — Заблукалі () — Матті (Естонія); 1970 — Між трьома леготами () — епізод (Естонія); 1971 — Берег вітрів () — Саар (Естонія); 1971 — Вільні як птахи () — Маур (Естонія); 1972 — Кривавий камінь () — Шредер (Естонія); 1974 — Червона скрипка (); 1975 — Діаманти для диктатури пролетаріату () — Артур Неуманн, голова політичної розвідки Естонії (Естонія); 1977 — Скорпіон () — Пауль (Естонія); 1977 — Ціну смерті запитай у мертвих (; ) — міністр (Естонія); 1978 — Браконьєр (); 1978 — Ворожіння на ромашці () — Вамбола (Естонія); 1979 — Готель «Біля загиблого альпініста» (; ) — Гінкус (Естонія); 1979 — Соло (; — Аат (Естонія); 1981 — Суворе море () — Сіймен Тара (Естонія); 1984 — Хто дужчий від нього — жрець (СРСР); 1984 — ТАРС уповноважений заявити... — Дональд Гі, американський екс-журналіст (СРСР); 1985 — Документ Р — Ентоні Пірс (СРСР); 1986 — Фламінго приносить щастя — директор (СРСР); 1987 — Дон Жуан (фільм-вистава) — Командор; 1987 — Закляття долини змій ( — директор (Польща, СРСР); 1987 — Кінець Вічності — Ярроу (СРСР); 1988 — 13-й апостол () — член експедиції 1988 — Русалочі мілини () — барон фон Унгерн-Штернберг (Естонія); 1989 — Вхід до лабіринту — Парацельс (СРСР); 1990 — Друзі, приятелі (; — головна роль Арно (Фінляндія, Швеція); 1991 — Танок смерті () — Герман Роде (Естонія); 1991 — Вулиця миру () — Вернер (Естонія); 1995 — Гімназисти Вікмана () — головна роль Йоган Вікман (Естонія); 1996 — Листи зі сходу () — Ганс (Англія, Естонія); 1996 — Правда Сергія () — Сергій Малєв (Фінляндія); 1997 — Палке кохання () — Бернгард Рійвес (Фінляндія, Естонія).
Примітки
Посилання