Силіманіт — мінерал класу силікатів, підкласу стрічкових силікатів, острівної будови. Важливий мінерал силіманітових сланців, сировина для одержання силуміну. Історія та етимологія Синоніми — бамліт, бухольцитНа честь німецького фармацевта і хіміка W.H.S. Bucholz., вьортит (вертит), ксеноліт, монроліт, фіброліт, блискучий шпат.
Силліманіт вперше був описаний як «фіброліт» графом де Бурноном (1802) з південної Індії, де він був знайдений у вигляді волокнистих агрегатів, що супроводжують корунд.sillimanite \ mindat.org
Силліманіт був названий на честь американського хіміка Бенджаміна Силлімана (1779–1864). Мінерал силіманіт, знайдений у Честері, штат Коннектикут, вперше був науково описаний у 1824 році американським хіміком та природознавцем Джорджем Т. Боуеном (1803-1828).
Загальний опис Хімічна формула: 1. За Є. Лазаренком, «Горной энциклопедией»: AlAlO[SiO4]. 2. За «Fleischer's Glossary» (2018): Al2SiO5. Al ізоморфно заміняється Fe3+ (не більше 2 %). Склад (у %): Al2O3 — 63,2; SiO2 — 36,8. Домішки: Mg, Ti, V, Li, La, Zr, Mn, Ba, Cr.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює волокнисті, голчаті кристали і аґреґати, а також щільні сплутано-волокнисті структури (фіброліт). Спайність довершена. Густина 3,24. Твердість 6,5-7,25. Сірого, сіро-бурого й блідо-зеленого кольору. Блиск скляний, у волокнистих аґреґатів з шовковистим відливом. Прозорий і напівпрозорий. Триморфний з кіанітом і андалузитом.
Важливий мінерал силіманітових сланців.
Утворюється при контактовому метаморфізмі.
Поширення: у високоякісних метаморфічних сланцях, гнейсах і роговиках; рідше в пегматитах. Також як уламковий мінерал. Зустрічається як високотемпературний контактово-метаморфічний мінерал і мінерал кристалічних сланців та ґнейсів, багатих на Al2O3. Може накопичуватися у пісках і гравії, які утворюються після руйнування корінних порід. Знаходиться разом з андалузитом, дистеном, біотитом, шпінеллю, гранатом, кордієритом, польовими шпатами.
Асоціює з корундом і кварцом, андалузитом, кіанітом, калійний польовий шпат, альмандином, кордієритом, біотитом.
Розповсюдження Типовою місцевістю для силіманіту є околиці міста Сушіце, Пльзенський край Чехія. У Німеччині в районі Лахер-Зее (громада Глес в землі Рейнланд-Пфальц), гірський масив Шпессарт, місцевість громади Боденмайс, а також гірський хребет Баварський ліс. Інші місця знахідок: гори Оденвальд (Гессен), гори Фіхтель (Баварія), Зібенгебірге (гірський район складі Німецького середньогір'я) — все ФРН; на території громади Зелльрайн округу Інсбрук-Ланд у землі Тіроль, Австрія, в районі міста Могок (Верхня М'янма), на землях комуни Бамле, район Телемарк, Норвегія, на височині Кейви (Кольський півострів), на гірському утворенні Кхазі-Гілс (шт. Ассам, Індія), в провінції Овернь, Франція, на Землі Ендербі, Антарктида.
Силліманіт був також знайдений в історичній місцевості США Брендівайн-Спрінгс, Округ Нью-Касл, Делавер. Законодавчий орган штату назвав його в 1977 році мінералом штату Делавер за пропозицією Delaware Mineralogical Society. Мінерал штату Делавер, Силліманіт, Геологічна служба штату Делавер
Родовища відомі в США, ПАР, Індії, Шрі-Ланці, Бразилії, Танзанії, Іспанії, Казахстані, Вірменії, Росії, Україні (Український щит).
Збагачення та використання Використовують як вогнетрив у керамічному виробництві для одержання силуміну. З руд силіманіт вилучається гравітаційною, електростатичною і трибоелектричною сепарацією, а також флотацією. Використовується для виготовлення міцних вогнетривких матеріалів, спеціальних ізоляторів, основний вид сировини для одержання кремній-алюмінієвого сплаву (силуміну). Прозорі забарвлені різновиди — коштовні камені IV порядку.
Див. також Список мінералів Мінерали групи силіманіту
Примітки
Література
Sillimanite / Handbook of Mineralogy URL: https://rruff.info/doclib/hom/sillimanite.pdf Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 498-499.