Гідропідтискна́ му́фта (скор. ГПМ) — фрикційна муфта зчеплення, яка використовує як натискний пристрій гідравлічний циліндр. Знайшли широке застосування в автоматичних коробках передач автомобілів та в гідравлічно керованих коробках передач тракторів, самохідних машин, бронетехніки.
Гідропідтискні муфти можуть мати різноманітні конструктивні рішення.
У коробках передач служать для включення передач за рахунок стиснення дисків тиском масла.
Будова муфти Основні частини гідропідтискної муфти трактора Т-150К: Ведучий внутрішній барабан з шестернею. Ведений зовнішній барабан. Ведучі диски. Ведені диски. Натискний диск (поршень). Віджимні пружини.
Принцип дії
Принцип дії гідропідтискної муфти заснований на передачі крутного (обертового) моменту за рахунок сил тертя, які виникають при стисненні пакету ведучих (зв'язані з ведучим барабаном) і ведених (жорстко зв'язані з шестернею або валом) дисків, що входять до складу будь-якої гідропідтискної муфти. Проста гідропідтискна муфта являє собою вал, що зв'язаний за допомогою шліців з ведучим барабаном, в розточеній порожнині якого вільно переміщається поршень. В барабані є вирізи, в які входять своїми виступами ведучі диски. Зазвичай дисків є декілька, і їх прийнято називати «пакет дисків». Між ведучими дисками, що є жорстко зв'язаними з барабаном, розташовані ведені диски, які, в свою чергу, зв'язані з веденою шестернею, яка вільно обертається на тому ж валу, що і барабан, і входить у зачеплення з шестернею вторинного валу, якому передається крутний момент. У вимкненому стані поршень не впливає на пакет дисків, тому крутний момент не передається на ведучу шестерню. Коли в порожнину надходить масло, поршень переміщається, стискаючи ведучі та ведені диски з великою силою. За рахунок сил тертя, що виникають між ведучими і веденими дисками, обертання передається веденій шестірні. Для виключення гідропідтискної муфти досить з'єднати канал нагнітання масла з каналом зливу. Під впливом віджимних пружин поршень переміщається в початкове положення, видавлюючи робочу рідину в канал зливу, пакет дисків розтискається, і передача крутного моменту припиняється.
Коробка передач з гідропідтискними муфтами (на прикладі Т-150К) має досить складну будову. Так, коробка має власну гідросистему, яка приводиться насосом, що є безпосередньо зв'язаним з двигуном, за допомогою горизонтального і вертикального валів, систему перекидних клапанів, золотниковий гідророзподільник , гідроакумулятор, радіатор охолодження масла. Горизонтальний вал проходить всередині порожнини первинного валу коробки передач, і за допомогою шліців є жорстко зв'язаним з маховиком двигуна. Горизонтальний вал виходить в роздавальній коробці, і за допомогою шестерень з кутовим розташуванням зубців передає обертання вертикальному валу, який приводить в обертання гідронасос, що розташований в нижній частині корпусу роздавальної коробки.
Джерела Потапенко А. Т. Трактори Т-150 і Т-150К. — К.: Урожай, 1978. — 360 с.
Посилання Коробка передач з гідравлічним переключенням Коробки передач тракторов Гидроподжимная муфта трактора МТЗ-80, МТЗ-82