«Терміна́л» () — американська драмедія режисера і продюсера Стівена Спілберга, що вийшла 2004 року. У головних ролях Том Генкс, Кетрін Зета-Джонс. Стрічка знята на основі історії Ендрю Нікола і Саші Ґервасі. Фільм натхненний реальною історією Мехрана Карімі Насері, який жив у Терміналі 1 паризького аеропорту імені Шарля де Голля з 1988 по 2006 рік.

Сценаристами були Саша Ґервасі і Джефф Натансон, продюсерами — Лорі Макдональд і Волтер Ф. Паркс. Вперше фільм продемонстрували 9 червня 2004 року у США.

В Україні у кінопрокаті показ фільму розпочався 14 жовтня 2004 року.

Сюжет Віктор Наворскі, мандрівник із вигаданої країни Крако́жія, прибуває до міжнародного аеропорту імені Джона Ф. Кеннеді в Нью-Йорку й дізнається, що під час його польоту в Крако́жії стався державний переворот. Сполучені Штати не визнають новий уряд Крако́жії, через що паспорт Віктора стає недійсним. Він не може ні в’їхати до США, ні повернутися додому. Служба митного й прикордонного контролю США конфіскує його паспорт і зворотний квиток до вирішення ситуації, залишаючи Віктора в аеропорту з валізою та банкою арахісових горіхів Planters.

Френк Діксон, виконувач обов’язків керівника аеропорту, наказує Віктору залишатися в транзитній зоні, доки питання не вирішиться, але сам прагне позбутися його будь-яким способом. Спочатку він намагається спокусити Віктора незаконно вийти, прибравши охорону від виходу на п’ять хвилин, але це не спрацьовує. Потім Діксон намагається переконати Віктора просити притулок, але той відмовляється — він не боїться повертатися до своєї країни.

Віктор знаходить ворота, що ремонтуються, і облаштовує там собі «дім». Діксон, якому обіцяють підвищення, стає дедалі одержимішим ідеєю позбутися Віктора. Тим часом Віктор читає путівники, щоб вивчити англійську.

Він неодноразово стикається з похмурим літнім прибиральником Гуптою Раджаном, з яким поступово зав’язується дружба. Також він товаришує з Джо Малроєм, працівником багажного відділу, який грає в покер на загублені речі з валіз. Енріке Крус, водій фургонів із їжею, постачає Віктору безкоштовну їжу в обмін на допомогу в залицяннях до Долорес Торрес — співробітниці імміграційної служби, з якою Віктор заприязнився.

Віктор демонструє навички будівельника, ремонтуючи стіну в терміналі, що на ремонті. Підрядники думають, що він їхній працівник, і платять йому готівкою. Він також починає стосунки з бортпровідницею Амелією, яка водночас пов’язана з одруженим державним чиновником.

Під час візиту начальства Діксон просить Віктора допомогти поговорити з росіянином, який відчайдушно намагається вивезти ліки для вмираючого батька. Діксон хоче відмовити через паперові проблеми, але Віктор допомагає росіянину обійти формальності, чим сильно дратує й принижує Діксона. Той погрожує Віктору, що ніколи не дозволить йому в’їхати до США. Цей інцидент бачать начальники Діксона й дивляться на нього з презирством, поки Віктор стає легендою серед працівників терміналу за те, що допоміг людині й протистояв Діксону.

Діксон затримав Амелію й допитує її про Віктора. Амелія, зрозумівши, що Віктор не був до кінця чесним, приходить до його імпровізованого дому й він показує їй, що в банці арахісу — копія фотографії «A Great Day in Harlem». Його покійний батько був фанатом джазу, побачив фото в угорській газеті 1958 року й заповів зібрати автографи всіх 57 музикантів на знімку. Усі вони вже в банці, крім автографу тенор-саксофоніста Бенні Голсона. Віктор приїхав до Нью-Йорка саме за ним. Почувши історію, Амелія цілує Віктора.

Через дев’ять місяців після прибуття Віктор дізнається, що війна в Крако́жії закінчилася. Амелія розповідає, що її одружений коханець оформив Віктору одноразову екстрену візу на один день, щоб той виконав мрію, але вона відновила стосунки з ним.

Коли Віктор пред’являє екстрену візу на митниці, йому кажуть, що її має підписати Діксон. Але тепер паспорт Віктора знову дійсний, і Діксон вирішує депортувати його назад до Крако́жії. Він погрожує Віктору: якщо той не поїде негайно, Діксон притягне до відповідальності його друзів в аеропорту за незаконну діяльність — найсерйозніше депортує Гупту назад до Індії за напад на корумпованого поліцейського. Віктор нарешті погоджується повернутися додому, але Гупта затримує літак, кинувшись перед ним, і його забирають під варту.

Натхненний вчинком друга, Віктор вирішує залишити аеропорт. Працівники аеропорту біжать попрощатися, але Діксон наказує офіцерам зупинити Віктора на виході. Розчаровані в Діксоні, офіцери пропускають його. Діксон прибуває на стоянку таксі за мить після від’їзду Віктора, але передумує й наказує офіцерам займатися прибуваючими пасажирами, а не гнатися за ним. Віктор приїжджає до готелю, де виступає Голсон, і нарешті отримує останній автограф. Потім бере таксі назад до аеропорту, щоб полетіти додому.

У ролях Актор Персонаж Роль Том Генкс Віктор Наворскі іммігрант із Кракозії Кетрін Зета-Джонс Амелія Варрен бортпровідниця Стенлі Туччі Френк Діксон директор митної та прикордонної охорони аеропорту Чи Макбрайд Джо Мелрой вантажник в аеропорті, друг Віктора Дієго Луна Енріке Круз працівник столової аеропорту Кумар Паллана Гупта Раджан прибиральник Зої Салдана Долорес Торрес працівниця імміграційної служби Гільєрмо Діас Боббі Аліма Валерій Ніколаєв Мілодрагович Марк Іванір Горан водій таксі

Сприйняття

Критика Фільм отримав здебільшого позитивні відгуки: Rotten Tomatoes дав оцінку 60 % на основі 199 відгуків від критиків (середня оцінка 6,2/10) і 74 % від глядачів із середньою оцінкою 3,4/5 (404,681 голос). Загалом на сайті фільми має позитивний рейтинг, фільму зарахований «стиглий помідор» від кінокритиків і «попкорн» від глядачів, Internet Movie Database — 7,3/10 (213 099 голосів), Metacritic — 55/100 (41 відгук критиків) і 7,1/10 від глядачів (159 голосів). Загалом на цьому ресурсі від критиків фільм отримав змішані відгуки, а від глядачів — позитивні.

Касові збори Під час показу в Україні, що стартував 14 жовтня 2004 року, стрічка зібрала 262,062 $.

Під час показу у США, що розпочався 18 червня 2004 року, протягом першого тижня фільм показали у 2,811 кінотеатрах і він зібрав 19,053,199 $, що на той час дозволило йому зайняти 2 місце серед усіх прем'єр. Показ фільму завершився 9 вересня 2004 року і за цей час фільм зібрав у прокаті у США 77,872,883  доларів США (за іншими даними 77,073,959 $), а у решті країн 141,544,372 $ (за іншими даними 141,600,000 $), тобто загалом 219,417,255 $ (за іншими даними 218,673,959 $) при бюджеті 60 млн $ (за іншими даними 75 млн $).

Нагороди і номінації Список нагород та номінацій Рік Нагорода Категорія Номінант Результат 2004 Голлівудський кінофестиваль Кастинг-директор року Дебра Зейн 2005 Ґільдія артдиректорів Сучасний фільм Алекс Макдавелл, Крістофер Бур'ян-Мор, Бред Рікер, Ізабель Ґуау, Брюс Роберт Гілл, Марта Джонстон, Гаррі Е. Отто, Ніколя Лепаж, Жан-П'єр Паке BMI Film & TV Awards Джон Вільямс Golden Trailer Awards Найкраща романтика трейлер Motion Picture Sound Editors Найкращий звуковий монтаж у фільмі — діалог і ADR Чарльз Л. Кемпбелл, Річард К. Франклін, Ар. Джей. Кізер, Мілдред Ятроу, Бернард Вайзер, Ванесса Лапато

Див. також Мегран Карімі Насері Діпан Будлакоті

Примітки

Посилання