Волтер Джеремі Сандерс III (), або Джеррі Сандерс, , Чикаго) — американський бізнесмен, найбільше відомий як співзасновник та багаторічний головний виконавчий директор (CEO) компанії Advanced Micro Devices (AMD). На ранніх етапах кар'єри займав керівні посади у відділі продаж Fairchild Semiconductor в період її розквіту.

Кар'єра 1958 р. — закінчив Іллінойський університет в Урбана-Шампейн із ступенем бакалавра наук в галузі електротехніки. 1958 р. — починає працювати в Douglas Aircraft Company. 1958–1959 р.р. — інженер компанії Douglas Aircraft. 1959–1961 р.р. — у компанії Motorola. Початок 1961 р. — переходить у підрозділ Fairchild Semiconductor компанії . 1961–1969 р.р. — робить кар'єру у підрозділі продаж компанії Fairchild, займаючи посади менеджера з продажу, голови департаменту продаж, директора з маркетингу та всесвітнього директора з маркетингу. 1 травня 1969 р. — в Чикаго засновує компанію AMD. 1969–2002 р.р. — перша особа та головний виконавчий директор AMD. 2002 р. — виходить на пенсію і залишає свою посаду в AMD. Його місце зайняв .

Біографія Джеррі Сандерс народився та виріс у котеджному районі на півдні Чикаго. Його родина відносилася до середнього класу і складалася з нащадків ірландських та шведських іммігрантів, серед яких зустрічалися представники різних європейських національностей: німців, шведів, ірландців та шотландців. Дід Джеррі по батьківській лінії був інженером-електриком, випускником Арморівського технологічного інституту і працював помічником головного інженера-електрика міста Чикаго. Батько був електромонтером, займався будівництвом ліній електропередач між штатами Індіаною та Іллінойсом, згодом ремонтував ліхтарі та світлофори. На момент народження Джеррі, його батьки були ще дуже молодими: матері було 17 років, а батьку 21. Їх шлюб виявився невдалим, і через 3-4 роки після цього, вони розлучилися. У віці 5 років батьки віддали Джеррі на виховання діду та бабі по батьківській лінії, які і стали в результаті тими людьми, хто його виростив.

Навчання Джеррі відвідував «Початкову школу Чарльза В. Ерла» на півдні Чикаго, де проявив досить високі здібності. За відмінні результати у навчанні він одного разу був переведений на один додатковий клас вперед. У сьомому класі представляв школу на міських змаганнях з історії.

Середню освіту отримав у «Вищій технічній школі Ліндблума», що знаходилася біля його дому. Впродовж навчання досяг успіхів у засвоєнні математики, зацікавився важкою атлетикою та футболом. Школу закінчив у 1954 році із титулом «найкращий випускник».

За порадою діда, Джеррі вирішив піти до коледжу та стати інженером. Йому вдалося на конкурсній основі отримати грошову стипендію на навчання від фонду Джорджа В. Пульмана, засновника . Навчальним закладом було обрано Іллінойський університет в Урбана-Шампейн. Як зізнався сам Сандерс, цей вибір він зробив через те, що там була доволі низька плата за навчання і таким чином в нього залишалося більше грошей для власних потреб, але пізніше про свій вибір він ніколи не шкодував: Іллінойський університет виявився одним з найкращих технічних навчальних закладів. Навчання Сандерс розпочав за фахом інженера-хіміка, оскільки йому стало відомо, що спеціалісти цього напрямку отримують найбільшу платню. Але після того як він усвідомив, що цей напрямок має слабке відношення до справжньої інженерії, він змінив свою точку зору, і згодом перевівся на спеціальність інженера-електрика.

У липні 1958 року Сандерс закінчив Іллінойський університет за фахом інженера-електрика зі ступенем бакалавра наук в галузі електротехніки.

Перші кроки

Після завершення навчання Джеррі бажав залишити Чикаго і розпочати нове життя — його приваблювало Західне узбережжя США. Ще будучи 16-ти річним хлопцем, він завжди мріяв про пляжі південної Каліфорнії і хотів там жити. Однак, в першу чергу Джеррі вирішив здійснити своє давнє бажання, і на усі свої, зароблені у студентські роки, гроші, придбав сучасний спортивний автомобіль — Шевроле Корветт 1958 року випуску.

Компанія Douglas Aircraft У 1958 році Сандерс переїхав у Санта Моніку, штат Каліфорнія і почав працювати інженером у компанії Douglas Aircraft. За його власним зізнанням, серед усіх інших варіантів він обрав саме це місце роботи тому, що воно було розташоване «найближче до пляжу». Крім того, робота на підприємстві авіакосмічної галузі в Америці тих часів забезпечувала відстрочку від військової служби.

Тут він був задіяний у створенні компенсатора тримера керма висоти () та системи керування засобами кондиціонування реактивного лайнера DC-8. В тому числі, займався розробкою напівпровідникового регулятора напруги для джерела живлення на магнітних підсилювачах.

Сандерс доволі швидко відчув розчарування у своїй роботі через низький рівень оплати інженерних посад та значний об'єм малопривабливих для нього креслярських робіт. Одна службова зустріч з торговельним агентом компанії Motorola змінила його погляд на свій фах. За словами Сандерса, його вразив розкішний зовнішній вигляд, заможність та респектабельність цього комерційного робітника і він усвідомив, що зможе досягти високих статків тільки після зміни роду своїх занять. Після цього Сандерс вирішив влаштуватися на роботу до компанії Motorola на посаду .

Компанія Motorola У 1959 році Сандерс почав працювати в офісі представництва компанії Motorola у Фініксі, штат Аризона. З огляду на молодий вік та відсутність необхідного досвіду, його не змогли одразу призначити інженером з продажу, і тому деякий час він працював консультантом. Сандерс мав гарні технічні знання і розумівся у напівпровідниковій техніці значно краще ніж типовий торговельний співробітник. Тому, в його обов'язки входило надавання допомоги клієнтам компанії при виникненні в них технічних питань.

Сандерс добре проявив себе у цій діяльності і одночасно зміг налагодити добрі стосунки з керівництвом. В результаті, він був доволі швидко переведений до чиказького офісу на посаду . Повернувшись додому, він почав займатися збутом напівпровідникової продукції Motorola у навколишніх регіонах — на півдні Вісконсину та Мічигану, у північних частинах Іллінойсу та Індіани, а також в районі самого Чикаго. У цьому Сандерс зміг досягти помітних успіхів — йому вдавалося продавати електронні компоненти своєї компанії навіть в умовах, коли аналогічні продукти конкурентів переважали їх за своїми характеристиками. Він не мав намірів залишати компанію Motorola і вважав, що це місце роботи буде для нього постійним.

На початку 1961 року Сандерс отримав запрошення на співбесіду від компанії Fairchild Semiconductor — одного з конкурентів Motorola із північної Каліфорнії. За його власним зізнанням, він спочатку не сприйняв це серйозно і поставився до запрошення лише як до можливості відвідати Каліфорнію і добре відпочити на вихідних. Однак, зустріч з Робертом Нойсом та іншими працівниками компанії, сильно вплинули на нього. За словами Сандерса:

Компанія Fairchild Semiconductor

У 1961 році Сандерс знову переїхав до Каліфорнії і став співробітником відділу продаж у Fairchild Semiconductor. За його спогадами, ті роки його життя були неймовірними, оскільки у напівпровідниковій індустрії тоді відбувалися революційні перетворення, що змінювали світ. Зокрема, у Fairchild Semiconductor було розроблено планарну технологію виготовлення транзисторів і створено сучасний тип інтегральних мікросхем. Компанія постійно запроваджувала у виробництво нові винаходи і була одним з технологічних лідерів галузі, перед нею відкривалися нові ринки, що забезпечувало стрімкий розвиток. Сандерс з успіхом робив кар'єру менеджера у комерційному відділі. Почавши працювати менеджером з продажу, він в подальшому займався маркетинговою діяльністю і поступово піднявся до посади всесвітнього директора з маркетингу. Він був одним з найкращих торговельних співробітників Fairchild і перед ним відкривалися перспективи стати віце президентом компанії.

Однак, з 1967 року Fairchild Semiconductor входить у період поступового занепаду — її прибутки скорочуються і вона втрачає свої колишні ринкові позиції, а провідні спеціалісти починають один за одним залишати компанію. Зокрема, у 1968 році з неї пішли Роберт Нойс та Гордон Мур і заснували свою власну компанію — Intel. В цей час у Fairchild Semiconductor змінюється керівництво і ключові посади займає нова команда менеджерів під головуванням . Сандерс не зміг знайти із ним спільної мови і в результаті, наприкінці 1968 року, був фактично звільнений з роботи.

Компанія Advanced Micro Devices

Після звільнення з Fairchild, у 1968 році, Сандерс опинився в скрутному становищі. Однак, саме у цей час до нього почали звертатися деякі його колишні колеги із пропозиціями створити власний бізнес.

Першим з них був  — колишній маркетолог аналогового підрозділу Fairchild, який разом із ще чотирма однодумцями мав намір заснувати напівпровідникову компанію з розробки аналогових інтегральних мікросхем. На той момент він вже більше року безуспішно шукав потенційних інвесторів для свого проекту і тому запропонував Сандерсу приєднатися до них, оскільки йому була потрібна людина, що зможе знайти необхідні для створення компанії кошти.

Дещо пізніше до Сандерса звернувся інший звільнений співробітник Fairchild — Джон Керрі, який в минулому очолював підрозділ цифрових мікросхем. Він планував створити бізнес з виробництва комплементарної транзисторної логіки. Сандерс вирішив об'єднати їх зусилля у спільній справі і додатково залучив у команду свого давнього друга Едвіна Терні, якому в новій компанії належало стати віце-президентом з продажу.

Задачу знаходження суми коштів, необхідних для відкриття напівпровідникової фірми, Сандерс взяв на себе, але одразу поставив умову, що саме він стане президентом майбутньої компанії. Ним був написаний бізнес-план та розроблено програму дій щодо залучення фінансів. Однак, незважаючи на це, отримання потрібних коштів виявилося дуже складною проблемою. Сам Сандерс жартома описує це так:

Він звертався до різних впливових венчурних підприємців та інвесторів того часу, серед яких були Артур Рок і , але усюди отримував відмову. Причини називалися різні: відсутність необхідного досвіду, низький творчий потенціал його команди, несприятливі ринкові умови, тощо. Однак, незважаючи на це, Сандерс не піддався розчаруванню і проявив наполегливість. При необхідній сумі у $ 1 500 000, йому врешті решт вдалося поступово, фактично «по крихтам», зібрати $1 505 000, і в результаті, 1 травня 1969 року було засновано фірму AMD. В подальшому, при облаштуванні перших приміщень і офісів, їм доводилося брати в лізинг обладнання та купувати раніше використані меблі у інших фірм, оскільки стартова сума коштів була дуже скромною.

Від самого початку AMD замислювалася як компанія, що відіграватиме на ринку роль альтернативного постачальника і буде займатися виробництвом вже існуючих моделей мікросхем, створених іншими компаніями. Вона не орієнтувалася на проведення складних науково-дослідних робіт, а її важливою метою було досягнення високої доходності. Очолюючи компанію, Сандерс робив ставку на великі обсяги продаж та маркетингові заходи. Фактично завдяки йому AMD отримала свою особливу модель розвитку, засновану на успішному конкуруванні із значно потужнішим суперником за рахунок зваженої цінової політики. В подальшому, AMD почала також займатися розробками власних моделей напівпровідникових пристроїв, і змогла досягти в цьому відчутних успіхів.