Зиновій Степанович Сердюк (нар. 29 травня 1927, с. Гаї-Шляхтинецькі, нині Гаї-Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області - пом. 5 листопада 2021, с. Гаї-Шевченківські Байковецької сільської громади Тернопільського району) — учасник національно-визвольних змагань, літератор, громадський діяч. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009) (доповнення).
Життєпис Навчався у Бережанському педагогічному училищі (1944-1945). Від травня 1945 — в УПА. Заарештований, засуджений на 10 років позбавлення волі й 5 років обмеження прав. Покарання відбував у вугільних копальнях Воркути (нині Республіка Комі, РФ). Звільнений у 1954 році.
Від 1955 року працював у будівельних організаціях. Співголова Тернопільської районної спілки політв'язнів і репресованих (від 1993).
Творчість Автор збірок поезій: «Нескорені в боях і у темницях» (1997); «З Україною в серці» (1998), «Навічно в пам'яті» (2001); «Незламні духом» (2002); «Армія століття» (2002); «В борню покликані сумлінням» (2003); «Біль і гнів» (2004); «Армія безсмертних» (2004); «Що хвилюватиме повік» (2005); «З Богом крізь життя» (2005); «Той час буремний» (2006); «Завжди в напруженні» (2007); «Більшої любові нема…» (2011); «Бо настав такий час» (2012).
Примітки
Джерело І. Дем'янова. Сердюк Зиновій Степанович // — С. 249.
Посилання Обласна бібліотека для дітей (м. Тернопіль) Інтерв'ю газеті по-українськи