Еверет Шинн

Еверет Шинн(; 6 листопада 1876 — 1 травня 1953) — художник із Сполучених Штатів Америки, представник реалізму.

Життєпис

Народився в місті Вудстаун, Нью-Джерсі. Походив з родини американських фермерів. Мати — Жозефіна Ранслі Шинн, батько — Ісайя Конклін Шинн. Еверет Шинн був другим сином в родині. Художні здібності виявив ще в дитинстві. У віці п'ятнадцять років батьки влаштували сина в Весняну школу інституту в місті Філадельфія, де він опановував малюнок і композицію. В шістнадцять ровів він вже брав уроки в Пенсільванській академії образотворчих мистецтв. Згодом почав працювати штатним художником-заробітчанином в місцевій газеті «Філадельфія Пресс». Вже тоді відрізнявся швидкістю в створенні потрібних малюнків.

1897 року відбув у місто Нью-Йорк, де скоро став відомим як художник реалістичного напрямку побутового жанру. Через рік узяв перший з власних чотирьох шлюбів. Дружиною була Флоренція Сковел, теж художниця.

Входив в спілку мериканстких художників, відому як «Вісімка». Згодом за стилістикою і темами був віднесений критиками до школи «Кошик для сміття», що допомогло взяти участь у низці художніх виставок. З усім тим Еверет Шинн не брав участі у відомій виставці 1913 року (Armory Show). Було відомо, що не спокусився на стилістику модернізму чи кубізму і кепсько ставився до скандальних експериментів в живопису Пабло Пікассо та Анрі Матісса.

Робив пейзажі міста, побутові сцени, іноді портрети. Відомий як прихильник концертів, ревю, балету і дешевих театральних вистав, котрі були темами його мистецтва. Працював художником-декоратором за приватними замовами в історичних стилістиках. Виборов як художник непоганий матеріальний успіх.

Створив стінописи в театрі Беласко (вісімнадцять фресок, збережені донині) та в одному з барів.

Наприкінці життя хворів на рак легенів. Від ускладнень хвороби помер у Нью-Йорку 1953 року.

Образ у літературі

Світське життя, котре намагався вести художник, чотири офіційні люби, коханки, витрати значних грошових сум і негаразди в роки Великої депресії — лише неповний перелік подій життя Еверета Шинна. Він постійно приваблював увагу журналістів і газет. Є відомості, що його бурхливе життя стало прототипом подій книги Теодора Драйзера 1915 року «Геній», хоча обдарування Еверета Шинна було помітно меншим (деякий час Еверет Шинн і Драйзер працювали в одному виданні).

Місце в історії живопису США

Еверет Шинн — особа перехідних років і працював в період пришвидшення історичного процесу в Сполучених Штатах з усіма його негараздами — гарячкуватою бізнесовою метушнею, вуличними насиллям, дегуманізацією оточення, урбанізмом, котрий прийняв особливо потворні форми саме в Нью-Йорку. Він сам вважав початком власної творчості працю художником-наймитом ще в виданні «Філадельфія Пресс». Еверет негативно ставився до розповсюдження фотографії й процесів швидкого витіснення фотографіями численних малюнків в газетах, як то десятиліттями було в Британії та в Сполучених Штатах. Адже створення малюнків для газет могутньо підтримувало в країні ремесло художників. Увага Шинна до відтворення рухів персонажів і важливих деталей була притаманна як його малюнкам для газети, так і пастелям і картинам олійними фарбами. 1899 року Еверет Шинн покинув газету і влаштувався на роботу в журнал «Ainslee», залучивши до праці й власну першу дружину, художницю Флоренцію Шинн, відому як добрий ілюстратор. Як журнальний художник Еверет Шинн працював більш ніж 20 років, створивши малюнки для нью-йоркських журналів «Harper's», «Vanity Fair», «Life», Look, «Judge».

Ще 1897 року Еверету Шинну запропонували перейти на працю до Джозефа Пулітцера (1847—1911) художником-ілюстратором в «New York World» при збільшенні зарплатні. Він перейшов і сприяв влаштуванню в друкарню і дружини. Вся шкала подій міського життя, не оминаючи драм і сенсацій, знайшла відображення в малюнках Шинна — пожежі, вуличне насилля, мітинги і протестні виступи, нещасні випадки тощо. Спроби зафіксувати це привчили його працювати швидко і використовувати пастель, що не потребувала значних підготувань. Еверет Шинн був практично єдиним з митців школи «Кошик для сміття», у творчому доробку якого була така значна частина пастельних творів. У Франції подібним зацікавленням відрізнявся Едгар Дега.

Особлива галузь творчості Еверета Шинна — стінописи й фрески. Еверет Шинн познайомився із низкою театральних діячів Нью-Йорку, серед яких були акторка Юлія Марло, драматург Клайд Фітч, продюсер Девід Беласко, дизайнер інтер'єрів Елсі де Вульф та архітектор Стенфорд Вайт. Знайомство з двома останніми сприяло залученню Шинна до декоративного живопису в спорудах Стенфорда Вайта та в інтер'єрах Елсі де Вульф. Фінансово забезпечені замовники, консервативні за смаками, надавали перевагу грайливому і легковажному рококо. Еверет Шинн швидко опанував стилістику легковажного неорококо, що нагадувало твори Франсуа Буше чи навіть Ватто. Це було досить несподівано для творчості митця, в картинах якого присутні викинуті на вулицю боржники, актори дешевих ревю, дрібний криміналітет, пригнічені мешканці заможних околиць та порожнеча їх побуту.

Вибрані твори «На 21-й вулиці взимку. Нью-Йорк», пастель, кінець 19 ст. «Вулична бійка», 1899 «Виселення боржника на вулицю», 1904 «Грін парк, Лондон», 1908 «Ревю. Концерт.», 1908 «Танцівниця, клоун і силач», 1909 «Ванна», 1910 «Ню», 1910 «Репетиція балету», 1910 «Площа Вашингтон», 1910 «П'ята авеню в Нью-Йорку», 1910

Див. також Тоналізм Кубізм Побутовий жанр Прецизіонізм Живопис Сполучених Штатів Школа «Кошик для сміття» Національний музей ілюстрації США

Примітки

Джерела Brown, Milton. American Painting from the Armory Show to the Depression. Princeton: Princeton University Press, 1955. De Shazo, Edith, Everett Shinn, 1876—1953: A Figure in His Time. New York: Clarkson N. Potter, 1974. Hunter, Sam. Modern American Painting and Sculpture. New York: Dell, 1959. Life's Pleasures: The Ashcan Artists' Brush with Leisure, 1895—1925 (exhibition catalogue for the Detroit Institute of Arts and the New York Historical Society). London: Merrill Publishers, 2007. Loughery, John. John Sloan: Painter and Rebel. New York: Henry Holt, 1995. Mazow, Leo G. «Everett Shinn's Time Warp» (pp. 129—137) in Elizabeth Kennedy (ed.), The Eight and American Modernisms. Chicago: University of Chicago Press, 1009. Metropolitan Lives: The Ashcan Artists and Their New York (exhibition catalogue). Washington, D.C.: the National Museum of American Art, 1996. Perlman, Bennard N. Painters of the Ashcan School: The Immortal Eight. New York: Dover, 1999 edition. Wong, Janay. Everett Shinn: The Spectacle of Life (exhibition catalogue). New York: Berry-Hill Galleries, 2000.