Витачі́в — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Входить до складу Української міської громади. До 2020 року - центр Витачівської сільської ради. Нині - центр Витачівського старостинського округу.
Розташоване на крутому правому березі Дніпра за 60 км на південь від Києва, на середині відрізку шляху Київ — Канів, неподалік автодороги Фастів — Канів. Вважається одним з найдревніших поселень Полянського князівства та Київської Русіhttp://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe? Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Vytachiv. Засноване приблизно в IV ст. н. е. (за даними археологічних досліджень). Перша літописна згадка про Витачів датується 949 роком у творі «Управління імперією» візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного, де він описує древній Витичів як могутній порт на Дніпрі у південному передмісті Києва. Витачів має багатовікову та драматичну історію. Це поселення є одним з найдавніших в Україні.
Географія
Село розташоване на високому правому березі Дніпра у лісостеповій природній зоні України. Південно-східна околиця знаходиться на горі Красуха висотою 189,3 м над рівнем моря. На південному сході від гори розташовані яри урочища Городище, яке виходить до Дніпра. На захід від Витачева розташовано заказник місцевого значення «Урочище Калинове», у балці якого знаходиться озеро Ріцца, або по-місцевому Стрількове. Головна вулиця у Витачеві - вулиця Воздвиженська
Геологічна будова Витачів лежить на північно-східному схилі Українського кристалічного щита — найбільшої тектонічної структури на території України. Український кристалічний щит у рельєфі проявляється суттєвим підвищенням. Саме тому правий берег Дніпра (на якому лежить Витачів) значно вищий від лівого. Навколо села залягають гірські породи, що притаманні для Українського щита: гнейси, пісковики, кварцити (в тому числі залізистий кварцит), і навіть мергелі, які свідчать про морське дно в геологічному минулому (мала місце трансгресія моря). Є кілька родовищ високоякісної гончарної глини, яка в минулому і в позаминулому століттях широко застосовувалася в гончарстві та цегляній промисловості Витачева. Однак все ж, найпоширенішою породою в межах і околицях села є осадова порода — лес, що сформувалася у льодовикову епоху, і відіграла ключове значення в процесах ґрунтоутворення.
Ґрунтовий покрив На території сучасного Витачева представлено кілька типів ґрунтів: в західній частині — типові чорноземи, у центральній та східній — чорноземи опідзолені та сірі лісові ґрунти (це пояснюється наявністю лісових масивів, які суттєво вплинули на тип ґрунту). Північна частина села (з боку річки Дніпро) представлена незначними вкрапленнями солонцю — оглеєного чорнозему, який відзначається гіршою родючістю. Шар гумусу — важливого ґрунтового елементу різна, і залежить він перш за все від типу ґрунту та природних умов. Окремі ділянки села взагалі не мають достатньої потужності гумусного шару (наприклад гора Красуха), що доводить її неприродне походження. Також низький шар гумусу — на полі «За шляхом» на ділянці — не більше 40 арів, однак там інша причина — в 1977 році технічним способом виконувалися роботи по розрівнюванні підвищених ділянок місцевим колгоспом. Загалом же шар гумусу в ґрунтах Витачева коливається в межах від 35 (біля озера Ріцца) до 145 (на полі Дурт) сантиметрів. У підніжжі гори Красуха шар гумусу складає 42-45 сантиметрів. Приблизно 1/3 земельного фонду Витачева характеризується ерозійними процесами різної інтенсивності, що значно погіршує якість обробітку землі. В 1970-1980-х р.р. місцеве сільськогосподарське підприємство активно втілювало протиерозійну програму з обробітку землі, яка давала дуже хороші результати. Сьогодні ж ерозійність ґрунтів у Витачеві дещо зросла. Важливою екологічною проблемою витачівських ґрунтів є їхня забрудненість радіонуклідами через аварію на Чорнобильській АЕС в квітні 1986 року. За даними замірів найзабрудненішими ґрунтами (цезієм) є поля в північно-західній частині Витачева (поле «за селом» та Дріжджин Шпиль). Однак це не заважає сьогодні здійснювати на цих місцях випасання домашньої худоби.
Рельєф місцевості Середня висота Витачева над рівнем моря коливається в межах 145—190 метрів. Найвища точка — гора Могила в південно-східній частині села (190 м), яка до того ж є найвищою точкою Правобережної Київщини. Витачів лежить в середній частині Київського плато, яке в геоморфологічному вираженні є частиною Придніпровської височини. Характер поверхні дуже строкатий, рельєф надзвичайно різноманітний. Переважають водно-ерозійні (флювіальні і гляціальні) та антропогенні форми рельєфу. Ерозійні форми представлені численними ярами і балками. В ярах знаходяться цілі витачівські вулиці, як приміром Придніпровська, яка простягається на 1200 метрів на дні глибокого яру. Балки домінують в південній та західній частинах села. В центральній частині Витачева мають місце численні рівчаки, які вимивають пухкі породи, провокуючи зсуви, які в межах села дуже поширені. Річка Дніпро, на березі якої розкинулося село, виконує надзвичайно велику рельєфоутворюючу роботу цієї місцевості, зокрема, активно підмиває високий правий берег, змінюючи конфігурацію прибережних ділянок, які проявляються гравітаційними формами (зсуви, обвали та осипища) практично в усій береговій лінії. В низинних ділянках має місце вихід ґрунтових вод на донну поверхню (урочище Жолудівка та Зарубинецький брід), які дуже схожі на заболочену ділянку, однак влітку пересихають. Такі болотисті місцини також провокують зсувні процеси. Джерела ґрунтових вод майже безперестанку протікають вулицями Садовою та Придніпровською, залишаючи по собі неглибокі канави (25-40 см).
До антропогенових форм рельєфу належать передусім кургани, яких нараховується в межах Витачева щонайменше десяток. Окремі з них отримали свої назви, як приміром Красуха, або гора Могила. Останні геоморфологічні дослідження показали, що Красуха є нічим іншим, як типовим курганом, насипаним орієнтовно 1,5-2 тис.років тому, але не пізніше ніж 2,2 тис.років тому, оскільки на горі не сформувався достатній гумусний шар ґрунту, який зазвичай має сформуватися протягом 2,2-3 тисяч років.
Крім того, теоретично до курганів можна віднести і такі гори в межах Витачева, як Глобівщина, Могила та Окіп. Однак, на відміну від Красухи, на цих об'єктах комплексних геоморфологічних досліджень не здійснювалося. На захід від Витачева, по дорозі до урочища Великий Брід знаходиться гора Валок, яка також вважається антропогеновою формою рельєфу, та належить до загальної мережі легендарних Змієвих Валів, які проходили неподалік Витачева. В 1970-х роках здійснювалося кілька археологічних аналізів цієї форми рельєфу, по результатам яких гору Валок і прилеглі насипні структури були остаточно віднесені до Змієвих Валів Київщини. Останнім часом усі природні та антропогенні форми рельєфу зазнали активного впливу діяльності людини. Зокрема, було вирівняно ділянки насипних структур біля урочищ Великий Брід та Березки, що остаточно призвело до втрати первинного вигляду цих місцевостей. Цікавими також як з точки зору історії, так і геоморфології, є антропогенні форми рельєфу часів Другої світової війни (воронки від авіабомб в районі гори Красуха та Городище, а також оборонні рови, які добре збереглися і до наших днів).
У Витачеві виявлено кілька кріогенних форм рельєфу — моренні відклади та невеликі валуни біля берегів Дніпра (переважно ератичні валуни), як результат діяльності Дніпровського льодовика. Цими формами зацікавилися спеціалісти у галузі палеогеографії. Зміни клімату та вплив цих змін на рельєф добре видно у профілі зрізу на підвищених ділянках, особливо на зрізах кручі над Дніпром.
Кліматичні умови Тип клімату — помірно-континентальний. Загальна середньомісячна кількість опадів відповідає лісостеповій зоні України, і становить 550 мм. Однак мікроклімат Витачева дещо відрізняється від навколишніх місць. Цьому сприяє одразу кілька природних факторів: Витачів знаходиться на високій горі, що є на 100 метрів вище від сусідніх Трипілля та Халеп'я. З висотою температура та атмосферний тиск знижуються. Це проявляється тим, що середньорічна температура у Витачеві нижча на 0,6 C° ніж в навколишніх місцях, а кількість опадів менша на 8 %. Влітку дощових днів також менше ніж приміром в Києві чи Трипіллі майже на тиждень. Річка Дніпро, на березі якої лежить Витачів, слугує потужним кліматичним індикатором. Середня вологість повітря у Витачеві вища на 15 % ніж в сусідніх Жуківцях або Верем'ї, та на 10 % вища ніж в Халеп'ї. Крім того, Дніпро змінює напрямки атмосферної циркуляції (як правило, це відбувається систематично). Саме тому дуже часто буває так, що коли у сусідніх селах йдуть дощі, у Витачеві в цей час опадів немає, і навпаки: дощі у Витачеві не завжди захоплюють Халеп'я чи Трипілля. Висота, на якій лежить Витачів, зумовила більшу кількість туманних днів від навколишніх поселень в середньому на 30 %. Починаючи з 2000 року, найвища температура повітря у Витачеві була зафіксована 19 липня 2010 року (+38,7 C°), а найнижча — 21 січня 2006 р оку (-27,7 C°). Найбільше опадів випадало в червні 2011 року, березні 2013 та у вересні 2013 року, а найменше — у лютому 2007 року та у серпні 2010 року.
Серед цікавих фактів у спостереженні за погодою: у серпні 2010 року не було жодного дощу, а у вересні 2013 року протягом усіх 30 днів було зафіксовано дощ різної інтенсивності. Найбільше снігу випадало в грудні 2009 року та в січні 2010 року, а також в березні 2013 року. Зима 2008 року була практично безсніжною. Найпізніше весна приходила у 2010 та 2013 роках (сніг сходив в середині квітня). Пізньою була весна і в 2006 році. А ранньою була весна в 2003 та 2005 роках (середина березня). У вересні 2008 року випало дві місячні норми опадів, а самий пізній сніг випав у 2005 році — 3 травня. У 2002 році випав самий ранній сніг — 12 жовтня. Найдощовішим літом у Витачеві було літо 2011 року. У червні 2015 року випало дві місячні норми опадів.
Поверхневі та підземні води Витачів у цілому можна віднести до населених пунктів Київщини з високим ступенем забезпечення водними ресурсами. Цьому сприяє те, що село лежить на березі найбільшої водної артерії Центральної Європи — річки Дніпро. Витачів простягається на 3,7 км по берегу цієї річки і всі потреби у водних ресурсах повністю забезпечуються Дніпром і водами його басейну. Окрім Дніпра, у Витачеві протікає понад 20 непостійних водних потоків, що влітку дуже часто пересихають. Вони мають переважно снігове, дощове та підземне живлення. Найбільшим таким водним потоком є річка Зарубинець, що протікає нижче вулиці Садової, і впадає в Дніпро в районі сільської дамби, і майже ніколи не пересихає. Гирло цієї річки утворює так званий Зарубинецький брід, який неодноразово згадується у древніх середньовічних літописах Х-ХІІ ст. як зручна бухта для древньоруського княжого флоту часів правління Княгині Ольги, князя Святослава та Володимира Великого.
В межах Витачівської сільської ради (однак за 5 км від самого Витачева) протікають річки Івковитиця та Сквирка, які є правими притоками Дніпра, і витікають з Великого Витачівського Броду.
Серед водоймищ що відносяться повністю або частково до Витачева найбільшими є: озеро Ріцца в урочищі Калинове (половина водного дзеркала і берегової межі належить Витачівській сільській раді) — знаходиться за 3 км на північний захід від села; Великий і Малий Витачівський броди — за 4 км на південь від села (скандальна природна водойма, так як кілька років тому стала об'єктом протистояння між громадою Витачева та злочинним режимом Януковича, представники родини якого намагалися самовільно захопити цю природну унікальність); водойма в урочищі Жолудівка — знаходиться фактично в межах Витачева з південно-західної сторони.