Франц Беме (; 15 квітня 1885, Цельтвег, Штирійське герцогство — 29 травня 1947, Нюрнберг) — австрійський та німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал гірсько-піхотних військ (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Біографія У 18 років залишився сиротою після смерті матері (батько помер роком раніше) і почав офіцерську кар'єру в імператорській і королівській армії.

Під час Першої світової війни служив в 1914/16 роках в Галичині, в 1917 році на Волині, в Курляндії і Дінабурзі, і в 1917/18 роках на Ізонцовському фронті.

Перед аншлюсом очолював австрійську військову розвідку, бувши генерал-майором Генерального штабу. Відповідно до 8-го пункту німецько-австрійської Берхтесгаденської угоди від 12 лютого 1938 був призначений 17 лютого начальником Генерального штабу, змінивши на цій посаді фельдмаршал-лейтенанта Альфреда Янзу, який був одним із головних супротивників аншлюсу.

Після початку Другої світової війни командував 32-ю піхотною дивізією, яка брала участь у польській і французькій кампаніях. Восени 1940 призначений командиром 18-го гірського корпусу, який узяв участь у Балканській кампанії.

З 16 вересня по 2 грудня 1941 року був уповноваженим командиром корпусу в Сербії, при цьому з 9 жовтня також виконував обов'язки командувача в Сербії. Гітлер доручив Беме найрішучішим чином відновити довготривалий порядок на всій території. Згідно з наказом Беме, всі комуністи, підозрілі жителі чоловічої статі, всі без винятку євреї, а також демократично і націоналістично налаштовані жителі підлягали арешту як заручники. За кожного вбитого німецького солдата слід розстрілювати 100 заручників, за кожного пораненого — 50. На підставі даного наказу восени пройшли масові розстріли сербів, сербських євреїв і циган.

У містах Кралєво і Крагуєваць підрозділи 717-ї піхотної дивізії після запеклих артилерійських боїв із партизанами і четниками з місцевого населення вбили протягом декількох днів понад 4000 жителів. У грудні 1941 року Беме був відкликаний із Сербії. За час його командування в Сербії було вбито 3562 партизани. Втрати вермахту склали 160 убитих і 278 поранених німецьких солдатів. Німецькими солдатами були розстріляні від 20 до 30 тисяч цивільних осіб.

У червні-липні 1944 року на посаді командувача 2-ї танкової армії, розташованої в Югославії, був також головнокомандувачем усіх німецьких військ у Югославії. В цей період отримав поранення в результаті авіакатастрофи.

З 8 січня 1945 року — головнокомандувач збройних сил у Норвегії і командувач 20-ї гірської армії. На цій посаді був узятий у полон після капітуляції Німеччини. У 1946 році перебував у таборі для військовополонених № 198 біля міста Брідженд. Потім був доставлений у Нюрнберг, де 13 травня 1947 року розпочався процес над генералами, які воювали на Південно-Східному фронті. Не чекаючи кінця процесу і екстрадиції до Югославії, 29 травня Беме викинувся з вікна своєї одиночної камери, розташованої на четвертому поверсі. Похований у Граці на цвинтарі святого Леонарда.

Нагороди

Ювілейний хрест (2 грудня 1908)

Перша світова війна

Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами Бронзова та срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами Військовий Хрест Карла Залізний хрест 2-го класу (1916) 1-го класу (12 червня 1917)

Міжвоєнний період

Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами (19 червня 1933) Золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (23 грудня 1933) Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (1936) Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (1937) Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест (21 лютого 1938) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го класу (12 вересня 1939) 1-го класу (25 вересня 1939) Лицарський хрест Залізного хреста (29 червня 1940) Орден «За військові заслуги» (Болгарія), великий хрест з військовою відзнакою (8 серпня 1941) Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою і мечами (19 червня 1942) Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям і мечами (Фінляндія) (13 травня 1943) Німецький хрест в золоті (10 лютого 1944)

Див. також Губерт Ланц Фрідріх-Йобст Фолькамер фон Кірхензіттенбах Юліус Рінгель Фердинанд Шернер Едуард Дітль Отто Шпонгаймер

Література Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Weiner, Hana; Ofer, Dalia; Barber, Anne (1996). Dead-end Journey: the Tragic Story of the Kladovo-Šabac Group. University Press of America. ISBN 0-7618-0199-5.

Посилання

Böhme, Franz Friedrich — нагороди генерала гірсько-піхотних військ Беме General der Gebirgstruppe Franz Friedrich Böhme Бёме, Франц

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху