Військово-морські сили Франції або Французький флот (), неофіційно , це морський вид Збройних сил Франції та один з чотирьох видів військ Франції. Це один з найбільших і найпотужніших флотів у світі, що посідає сьоме місце за загальним тоннажем флоту та п'яте місце за кількістю кораблів, що перебувають на озброєнні. Французький флот є одним з восьми флотів, які в даний час експлуатують авіаносці з літальними апаратами з нерухомим крилом,Разом із США, Сполученим Королівством, Китаєм, Росією, Італією, Індією, та Іспанією з його флагманським кораблем «Шарль де Голль» є єдиним атомним авіаносцем, окрім Військово-морських сил США, і одним із двох неамериканських кораблів, що використовують катапульти для запуску літаків палубної авіації. Заснований у XVII столітті, французький флот є одним з найстаріших флотів, який досі перебуває на постійній службі, а його попередники сягають своїм корінням у Середньовіччя. Він брав участь у ключових подіях французької історії, включаючи Наполеонівські війни та обидві світові війни, і відігравав вирішальну роль у створенні та забезпеченні Французької колоніальної імперії протягом понад 400 років. Французький флот став першовідкривачем кількох інновацій у морських технологіях, включаючи перший паровий лінійний корабель, перший панцерник, перший підводний човен з механічним приводом, перший військовий корабель зі сталевим корпусом і перший панцерний крейсер.

Французький флот складається з шести основних компонентів: Морський бойових сил, підводних сил (FOST і ESNA), Французької морської авіації, морських стрільців (в тому числі морських коммандос), Марсельського морського пожежного батальйону і Морської жандармерії. Станом на 2021 рік Французький флот налічував 44,000 особового складу (37,000 військових і 7,000 цивільних), понад 180 кораблів, 200 літаків і шість підрозділів командос; станом на 2014 рік їхній резервний елемент налічував приблизно 48,000 осіб.

Будучи флотом відкритого моря, Французький флот здатен діяти в глобальному масштабі і проводити експедиційні місії, підтримуючи значну присутність за кордоном. Вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр бойових кораблів, включаючи різні повітряно-морські сили, ударні підводні човни і підводні човни з балістичними ракетами, фрегати, патрульні катери і кораблі забезпечення, а авіаносець «Шарль де Голль» слугує центральним елементом для більшості експедиційних сил.

Походження Історія Французького флоту сягає своїм корінням середньовіччя і має три локуси еволюції: Середземне море, де Орден лицарів госпіталю святого Іоанна Єрусалимського мав власний Левантійський флот, головними портами якого були Фрежус, Марсель і Тулон. Орден, який був одночасно релігійним і військовим орденом, приймав на службу лицарів з родин французької знаті. Члени ордену, які виконували свою службу на морі, отримували звання лицарів-госпітальєрів, еліти, яка служила офіцерським корпусом. Орден був одним з родоначальників сучасних французьких морських шкіл, включаючи Французьку морську академію. Протока Манш вздовж Нормандії, яка з часів Вільгельма Завойовника завжди постачала здібних морських піхотинців і моряків зі своїх численних діючих морських портів. Атлантичний океан, де флот герцогства Бретань зрештою склав ядро королівського флоту Flotte du Ponant, який проєктував французьку морську міць через Атлантику та Америку.

Назви та символи Перший справжній Французький Королівський флот () був створений у 1624 році кардиналом Рішельє, головним міністром короля Людовика XIII. Під час Французької революції Королівський морський флот () був офіційно перейменований на Національний морський флот (). За часів Першої Французької імперії та Другої Французької імперії флот називався Французьким Імперським флотом (). Однак інституційно флот ніколи не втрачав свого короткого звичного прізвиська «Королівський» ().

Початковим символом французького флоту був золотий якір, який, починаючи з 1830 року, був переплетений шкотом; цей символ був зображений на всіх суднах флоту, зброї та уніформі. Хоча символи якоря все ще використовуються на уніформі, новий логотип флоту був представлений у 1990 році за часів Начальника штабу флоту Бернара Лузо, із сучасним дизайном, який включає триколор — у вигляді флангу носової частини білого військового корабля з двома висхідними червоними і синіми пінами — і напис «».

Історія

17-е століття Кардинал Рішельє особисто керував флотом до своєї смерті в 1643. Його наступником став його протеже Жан-Батист Кольбер, який запровадив перший кодекс правил французького флоту і заснував перші військово-морські верфі в Бресті і Тулоні. Кольбер і його син, маркіз де Сенеле, керували флотом протягом двадцяти дев'яти років.

Протягом цього століття Французький флот брав участь в англо-французькій війні (1627—1629), франко-іспанській війні (1635—1659), Другій англо-голландській війні, франко-голландській війні та Дев'ятирічній війні. Основні битви цих років включають битву при Августі, битву при Бічі-Гед, битви при Барфлері та Ла-Узі, битву при Лагосі та битву при Теселі.

18-е століття

1700-ті роки розпочалися війною за іспанську спадщину, що тривала понад десять років, за якою послідувала війна за австрійську спадщину в 1740-х роках. Основні битви цих війн включають битву в затоці Віго і дві окремі битви біля мису Фіністерре в 1747 році. Однак найбільш виснажливим конфліктом для флоту стала Семирічна війна, в якій він був практично знищений. Серед найважливіших битв — битва при Кап-Франсе, битва в затоці Кіберон і ще одна битва біля мису Фіністерре.

Флот перегрупувався і перебудувався, і через 15 років він був готовий вступити в бій, коли Франція втрутилася в Американську революційну війну. Незважаючи на те, що французькі флоти скрізь переважали за чисельністю, вони утримували британців на відстані протягом багатьох років аж до перемоги. Після цього конфлікту і супутньої англо-французької війни (1778—1783) Французький флот вийшов на новий виток своєї історії. Основні битви цих років включають битву за Чесапік, битву біля мису Генрі, битву за Ґренаду, вторгнення на Домініку і три окремі битви при Ушанті.

Однак менш ніж за десять років Флот був знищений Французькою революцією, коли велику кількість офіцерів-ветеранів було звільнено або страчено за їхнє благородне походження. Тим не менш, Флот енергійно воював під час Французьких революційних воєн та Квазівійни. Серед значних битв — четверта битва при Ушанті (відома як «Славне перше червня»), битва при Груа, Атлантична кампанія травня 1794 року, французька експедиція до Ірландії, битва біля острова Торі та битва на Нілі.

19-е століття

На початку 1800-х років відбулися інші битви Революційних війн, зокрема битва за Мальтійський конвой та Альхесірасська кампанія. Квазі-війна завершилася боями одного корабля, в тому числі USS Constellation проти La Vengeance і USS Enterprise проти Flambeau.

Коли Наполеон був коронований імператором у 1804 році, він спробував відновити флот до рівня, який дозволив би йому реалізувати свій план вторгнення в Англію. Його мрії були розбиті Трафальгарською битвою 1805 року, де британці практично знищили об'єднаний франко-іспанський флот, що стало катастрофою, яка гарантувала британську морську перевагу впродовж усіх наполеонівських воєн. Тим не менш, флот не відступав: серед битв цього часу — Битва на Баскських дорогах, Битва при Гранд-Порті, Маврикійська кампанія 1809-1811 років та Битва при Ліссе.

Після падіння Наполеона в 1815 році довга епоха англо-французького суперництва на морях почала завершуватися, і флот став більше інструментом для розширення Французької колоніальної імперії. За короля Карла X флоти двох країн билися пліч-о-пліч у битві при Наваріно, і протягом решти століття вони загалом поводилися таким чином, що проклали шлях до англо-французькької угоди.

Карл X відправив великий флот для здійснення вторгнення в Алжир у 1830 році. Наступного року його наступник, Луї-Філіпп I, здійснив демонстрацію сили проти Португалії в битві на річці Тахо, а в 1838 році провів ще одну демонстрацію канонерської дипломатії, цього разу в Мексиці в битві при Веракрусі. Починаючи з 1845 року, п'ятирічна Англо-французька блокада Ріо-де-ла-Плати була накладена на Аргентину через торговельні права.

Імператор Наполеон III був сповнений рішучості проводити ще сильнішу зовнішню політику, ніж його попередники, і флот був задіяний у численних діях по всьому світу. Він приєднався до Кримської війни в 1854 році; основні дії флоту включають облогу Петропавловська і битву при Кінбурні. Флот брав активну участь у Кампанії Кохінхіна 1858 року, Другій опіумній війні в Китаї та французькій інтервенції в Мексиці. Він брав участь у Французькій кампанії проти Кореї та воював з Японією під час бомбардування Сімоносекі. У франко-прусській війні 1870 року флот встановив ефективну блокаду Німеччини, але події на суші розвивалися настільки швидко, що це було зайвим. Поодинокі сутички між французькими та німецькими кораблями відбувалися і на інших театрах, але війна закінчилася за лічені тижні.Вавро, Джеффрі: Франко-прусська війна: німецьке завоювання Франції у 1870—1871 рокахВільгельм Растоу та Джон Лейланд Нідхем: Шлях до Рейнського кордону, 1870: Його політична та військова історія

Флот продовжував захищати колоніальну безпеку та експансію за часів Третьої Французької республіки. Під час китайсько-французької війни відбулися значні морські бойові дії, включаючи битву при Фучжоу, битву при Шипу та Пескадорську кампанію. У В'єтнамі флот допомагав вести Тонкінську кампанію, яка включала битву при Тхуан Ані, а пізніше брав участь у франко-сіамському конфлікті 1893 року.

Французький флот 19-го століття приніс багато нових технологій. Він очолив розвиток морської артилерії, винайшовши високоефективну гармату Паксана. У 1850 році Napoléon став першим в історії паровим лінійним кораблем, а дев'ять років по тому Gloire — першим морським броненосцем. У 1863 році флот спустив на воду Plongeur, перший у світі підводний човен, що рухався за допомогою механічної сили. У 1876 році Redoutable став першим в історії сталевим броненосцем. У 1887 році Dupuy de Lôme став першим у світі панцерним крейсером.

У другій половині століття французькі офіцери розробили так звану теорію Jeune École (молодої школи), яка наголошувала на використанні невеликих дешевих торпедних катерів для знищення дорогих лінкорів у поєднанні з торговими рейдерами далекого радіусу дії для нападу на торговий флот супротивника.

20-е століття

Перший гідроплан, французький Fabre Hydravion, піднявся в повітря в 1910 році, а перший гідроавіаносець Foudre був охрещений наступного року.Опис та фотографія Foudre Незважаючи на ці інновації, загальний розвиток французького флоту сповільнився на початку 20-го століття, коли гонка морських озброєнь між Німеччиною та Великою Британією стала більш інтенсивною.

Французький флот вступив в Першу світову війну з відносно невеликою кількістю сучасних кораблів, і під час війни було побудовано лише невелику кількість військових кораблів, оскільки основні зусилля французів були зосереджені на суші. У той час як британці контролювали Північне море, французи утримували Середземне море, де вони в основному не випускали з уваги Австро-угорський флот. Найбільші операції Флоту були проведені під час Дарданелльської кампанії. У грудні 1916 року, під час Ноемвріанських подій, французькі військові кораблі також бомбардували Афіни, намагаючись змусити пронімецький уряд Греції змінити свою політику. Французький флот також відіграв важливу роль у протидії німецькій кампанії U-Boot, регулярно патрулюючи моря та супроводжуючи конвої.

Між світовими війнами Французький флот значно модернізувався і розширився, навіть незважаючи на обмеження, встановлені Вашингтонським морським договором 1922 року. Серед нових поповнень були важкі і швидкі «супер-есмінці типу „Ле Фантаск“, лінійні кораблі типу „Рішельє“ і підводний човен Surcouf, що був найбільшим і найпотужнішим підводним човном свого часу.