Мазендеранці або мазандеранці () — іраномовний народ, що живе на території історичної області Мазендеран (прикаспійський Іран), в IX—XII століттях відомої як Табаристан. За культурою та побутом близькі до персів. Мазандеранська мова належить до західноіранської підгрупи іранської групи індоєвропейської родини мов. По релігії — мусульмани-шиїти. Займаються землеробством (рис, пшениця), яке в прибережних районах поєднується із рибальством, а в горах — зі скотарством. У гірських районах напівосіле населення зберігає деякі пережитки племінного побуту (найбільші племена — гадікулахі та палані).

Чисельність мазендеранців оцінюється приблизно у 3–4 мільйони осіб.

Історично територія Мазендерану тривалий час зберігала відносну відокремленість через гірський хребет Ельбурс, густі ліси та складний рельєф місцевості. Завдяки цьому місцеві династії довше зберігали автономію після арабського завоювання Ірану. У ранньому середньовіччі тут правили іранські династії, зокрема Бавандидів і Зіяридів, які підтримували перську культурну традицію та місцеві політичні інститути.

Культура мазендеранців має низку характерних рис. У регіоні поширені традиційні дерев’яні будинки на підвищених основах або палях, що пов’язано з вологим кліматом та великою кількістю опадів. Значну роль у культурі відіграють народна музика, танці та усний фольклор, зокрема героїчні й епічні пісні, що виконуються мазендеранською мовою.

Традиційна кухня регіону відзначається широким використанням рису, риби з Каспійського моря, зелені, часнику та кислих соусів. Серед популярних страв — різні види рисових страв із травами, рибою та овочами. Також важливе місце займає вирощування цитрусових, чаю та шовківництво.

У сучасному Ірані мазендеранці активно інтегровані в загальноіранське суспільство. Більшість населення є двомовною: поряд із мазандеранською мовою широко використовується перська мова (фарсі).

Література Народи Передньої Азії, М., 1957; Бартольді В. В., Місце Прикаспійських областей в історії мусульманського світу, [ Баку, 1925]. Кисляков В. Н. Мазандеранци// Народи та релігії світу/Глав. ред. В. А. Тишков. М.: Велика Російська Енциклопедія, 1999. С.598.