Вівся́нка садо́ва (Emberiza hortulana) — птах родини вівсянкових (Emberizidae). Один з 37-ми видів роду; один з 16-ти видів роду у фауні України. В Україні гніздовий перелітний вид.

Опис

Морфологічні ознаки Маса тіла 20-28 г. Довжина тіла близько 16 см. У дорослого самця в шлюбному вбранні голова, шия і воло сірі, з легким оливковим відтінком; навколоочне кільце, «вуса» і горло жовті; спина і верх крил рудувато-бурі, з темною строкатістю; поперек і надхвістя рудувато-бурі; груди, черево і підхвістя руді; махові пера бурі, зі світлою облямівкою; хвіст бурий, дві крайні пари стернових пер з білими плямами; дзьоб і ноги червонувато-бурі; у позашлюбному оперенні голова, шия і воло оливково-сірі. У дорослої самки голова, шия і воло бурувато-сірі; на верхній частині голови і волі темні риски; груди рудуваті; черево і підхвістя жовтуваті, молодий птах подібний до дорослої самки, але низ вохристий, зі значною кількістю темних рисок.

Від звичайної і городньої вівсянок відрізняється рудим (дорослий самець) або рудуватим (доросла самка) низом, чіткими жовтими «вусами» і горлом, червонуватим дзьобом: від сивоголової вівсянки — жовтими «вусами» і горлом; дорослий самець від дорослого самця скельної вівсянки — сірим волом, а доросла самка від дорослої самки цього виду — темними рисками по боках горла і на волі; молодий птах від молодого птаха сивоголової і скельної вівсянок відрізнити складно.

Звуки Пісня — характерне «тсі — тсі — тсі — тсі — тру — тру — тру», де друга половина нижча за тональністю і журливіша від попередньої; поклик — коротке «тсі».

Поширення Західна Євразія від Скандинавії і західного узбережжя Піренейського півострова на схід до 100-го меридіану. На півночі в Скандинавії до 69-ї паралелі, в Фінляндії до 66-ї паралелі, звідки північна межа ареалу через район Архангельська простягається до Уральського хребта в область 57-ї паралелі. Між Уральським хребтом і Єнісеєм на північ до 56-ї паралелі. Далі на схід від Єнісею на півночі ймовірно до південного схилу Східних Саян. А південь до Середземного моря, південної межі Апеннінського півострова, південної межі Балканського півострова, південного узбережжя Малої Азії, по східному узбережжю Середземного моря на південь до 33-ї паралелі, до північної Сирії, північного Іраку, гір Загрос, Богровдага, Ельбрусу, Туркмено-Хорасанських гір, Копетдагу. Ділянка ареалу, що охоплює перераховані гірські області, утворює південно-східний виступ загального ареалу. У північній частині ареалу, на схід від Каспійського моря, вид поширений до дельти Волги, дельти Уралу, долини середньої Емби, пониззя Іргизу, долини Каратургаю, оз. Кургальджин, району Каркаралінску, Тарбагатаю, Саури, південного і південно-східного Алтаю, оз. Ачітнур, північно-західного Хангаю, оз. Хубсугул. Острів Крит. Ізольована ділянка ареалу охоплює східну частину Алжирського Атласу.

В Україні гніздиться на всій території, крім Карпат і Присивашшя; мігрує скрізь.

Садова вівсянка є дальнім мігрантом, зимує в Північній Африці та Індії.

Чисельність Чисельність в Європі оцінена в 5,2—16,0 млн пар, в Україні — 58—67 тис. парBirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).. Європейська популяція становить 50-74% чисельності у світі, яку оцінюють в 21,1-96,0 млн особин; останні цифри потребують подальшого уточнення. Чисельність популяції в цілому скорочується.BirdLife International 2012. Emberiza hortulana. In: IUCN 2013. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2013.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 15 February 2014.

Місця існування Населяє відкритий ландшафт із поодинокими деревами, розрідженими кущами та не дуже щільною трав'янистою рослинністю. Віддає перевагу узліссям рідколісся та заростям кущів серед полів. Мешкає також у садах, заплавах річок, лісосмугах тощо.

Гніздування

Гніздиться окремими парами на значній відстані одна від одної. Однак в окремі роки в деяких місцях може утворювати доволі щільні поселення. Гніздо будує на землі, нерідко в посівах культурних злаків, багаторічних трав, серед негустої трав'янистої рослинності під невеликим кущиком або пучком трави, майстерно маскуючи його. Досить часто розміщує гніздо на нерівній поверхні: на схилі невеликого яру, траншеї або канави. Для будівництва гнізда обирають ямку такої глибини, щоб його верхній край знаходився на рівні землі. Будівельним матеріалом слугують сухі стебла і листя злаків, тонкі корінці, зрідка сухе листя. Вистилка гнізда товста (до 1,5 см) та складається з корінців, кінського волосся, в окремих випадках із домішкою пір'я. Діаметр гнізда становить 8,5-10,5, діаметр лотка 5,5-6,5, глибина лотка 3,5-4,5 см.

У повній кладці 4-6 (найчастіше 5) яєць. Шкаралупа матова, біла, з легким сірим, блакитнуватим, рожевим або навіть світло-коричневим відтінком. По ній доволі рідко розкидані плями, крапки, звивисті лінії: порівняно великі поверхневі (чорні, чорно-бурі або вишнево-чорні) та більш дрібні глибокі (світо- і фіолетово-сірі або рожево-фіолетові). Середні розміри яєць: 19,61×15,46 мм. До відкладання яєць птах приступає на початку травня — початку червня. Протягом року, ймовірно, одна кладка. У випадку загибелі кладки буває повторна. Насиджує протягом 11-12 діб самка.

Живлення Восени та навесні споживає насіння різноманітних бур'янів, але в період розмноження значною мірою переключається на комах, у цей час масово знищує гусінь, жуків та інших шкідників лісу.

Охорона Вид включено до додатку ІІІ Бернської конвенції, Червоної книги Литви, Червоної книги Білорусі Червона книга республіки Білорусь .

Див. також 8966 Хортулана — астероїд, названий на честь цього птаха.

Посилання