Алмаз-1В — автоматична орбітальна станція, створена за програмою «Алмаз-Т» з метою виконання програм наукового та економічного призначення, міжнародного співробітництва Міністерства Оборони СРСР. Основним призначенням станції був радіолокаційний огляд Землі за допомогою бортового радіолокаційного комплексу (БРЛК) «ЕКОР-1В».
КА «Алмаз-1В» так і не був запущений і знаходиться в музеї НПО Машинобудування.
Конструкція та історія експлуатації
Станція була створена спочатку в безпілотному варіанті. За базовий варіант була прийнята ДОС «Алмаз». У зв'язку з погіршенням політичної та економічної ситуації космічний апарат так і не був виведений на орбіту.
Корисне навантаження
Послідовним нарощуванням складності та збільшення можливостей для НПО «Вега» стало створення БРЛК «ЕКОР-1В». БРЛК «ЕКОР-1В» — бортовий радіолокаційний комплекс.
Радіолокаційний комплекс міг вести огляд: по лівому борту КА за допомогою двох каналів — РСА S-діапазону хвиль і РСА Х-діапазону (використовувалися хвилеводно-щілинні антени по типу РСА «Меч-К» і космічного РБО «Космос-364») по правому борту КА за допомогою РСА S-і P-діапазонів хвиль. У антеній системі застосовані три зонтичних дзеркальних антени 3×6 м, розроблених для РСА «Траверс» космічного модуля «Природа» станції Мир. Характеристики РСА-3 (Х-діапазон): Довжина хвилі: 3,49 см; Кут спостереження: 25 ° −51 °; Смуга огляду: 330 км; Смуга зйомки: 20-35 км; Дозвіл: 5-7 м. Характеристики РСА-10 (S-діапазон): Довжина хвилі: 9,58 см; Кут спостереження: 25°-51 °; Смуга огляду: 330 км; Смуга зйомки: 30-45/60-170 км при поляризації (ГГ/ВВГ+ГГВ); Дозвіл: 5-7 м. Характеристики РСА-70 (P-діапазон): Довжина хвилі: 69,8 см; Кут спостереження: 25°-51°; Смуга огляду: 330 км; Смуга зйомки: 120—170 км при поляризації (ГГ/ВВГ+ГГВ); Дозвіл: 22-40 м (по дальності).
Хоча дана розробка так і не була реалізована, але вона створила цінний доробок для вдосконалення РСА космічного базування. На даних технологіях був розроблений локатор для КА «Кондор-Е».
Джерела С. В. Гарбук, В. Е. Гершинзон «Космические системы дистанционного зондирования Земли». — М., 1997. В. С. Верба, Л. Б. Неронский, И. Г. Осипов, В. Э. Турук «Радиолокационные системы замлеобзора космического базирования». Изд.: Радиотехника, 2010.
Примітки