Ліво́нське ге́рцогство () — держава у Східній Європі раннього нового часу. Існувала в 1561–1621 роках на території центральної й північної Лівонії — сучасної південної Естонії та північно-східної Латвії. Була васалом Великого князівства Литовського, а після 1569 року — Речі Посполитої. Виникла за результатами Віленської унії між Лівонською конфедерацією і польським королем, за якою Лівонію поділили на два герцогства — власне Лівонське, а також Курляндське і Семигальське. Очолювалося губернаторами-намісниками, що призначалися польськими королями. Керувалося шляхтою німецького походження. Столиця розташовувалася в місті Феллін (Вільянді). Панівною релігією було лютеранство. У 1577–1582 роках частково перебувало під московською окупацією. У 1600–1621 роках втратило більшу частину земель під час польсько-шведської війни. 1621 року перетворене на Інфлянтське воєводство Речі Посполитої.
Назва Лівонське герцогство (); Задюнське герцогство () — від назви річки Дюна (Західна Двіна), південного кордону герцогства; Задвінське герцогство () — російський переклад латинської назви; Задвінське князівство () — польський переклад російської назви; Інфлянтське князівство () — польська назва князівства; Інфлянти () — польська назва усієї Лівонії і Лівонського герцогства зокрема; Польська Лівонія.
Історія
На кінець 1550-х років, в ході неуспішної Лівонської війни із Московією, члени Лівонської конфедерації опинилися під загрозою московського поневолення. У зв'язку з цим, 1559 року Готтгард Кеттлер, магістр Тевонського ордену в Лівонії, уклав із Сигізмундом II Августом, королем польським і великим князем литовським, угоду в Вільні. Ця угода передбачала створення в Лівонії протекторату польської корони на основі земель ордену та Ризького архієпископства. 28 листопада 1561 року члени Лівонської конфедерації підписали Віленську унію, за якою стали васалами Польсько-Литовської держави. На півдні Лівонії було утворене герцогство Курляндії і Семигалії, а в центральній і північній частині — на теренах сучасних південної Естонії та південно-східної Латвії та — Лівонське герцогство. Обидва утворення очолив колишній магістр Готтгард. Він став першим світським герцогом Курляндії й Семигалії, а також першим господарем і губернатором польського короля в Лівонському герцогстві. Резиденція губернатора розташовувався в Ризі. До 1569 року герцогство перебувало в залежності Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії стало кондомініумом Польщі й Литви.
1566 року, за наказом польського короля Сигізмунда II Августа, новим губернатором і намісником Лівонського герцогства було призначено Ян-Єроніма Ходкевича, великого маршалка литовського. Відтоді Лівонське герцогство перетворилося на фактичну провінцію Польсько-Литовської держави.
До 1582 року територія Лівонського герцогства була ареною воєнних дій між польсько-литовсько-лівонськими військами та Москвою. Частина лівонських земель перебувала під окупацію московитів, які заснували на них Лівонське королівство. У боях за визволення герцогства брали участь й козацькі загони з України. 15 січня 1582 року воюючі сторони уклали Ям-Запольський мирний договір, що поклав кінець Лівонській війні. За умовами договору Лівонія була звільнена від неприятеля й остаточно закріпилася за Річчю Посполитою.
У ході польсько-шведської війни 1600–1629 років шведські війська окупували усю територію Лівонського герцогства, за винятком південно-східної частини. 1621 року поляки офіційно скасували герцогство, перетворивши його на Інфлянтське воєводство. 1629 року, за умовами Альтмаркського договору, Річ Посполита визнала територіальні втрати у Лівонії. На завойованих шведами землях — південної Естонії та центральній Латвії — було створено домініон Шведська Лівонія.
1772 року, в ході першого поділу Речі Посполитої, територія колишнього Лівонського герцогства увійшла до складу Російської імперії.
Адміністративний поділ Поділ у 1561–1598 роках: Ризький округ; Трейденський округ; Венденський округ; Динебурзький округ. Поділ у 1598–1621 роках: Дорпатське воєводство; Парнавське воєводство; Венденське воєводство.
Джерела Bunge, Friedrich Georg von. Liv-, Esth- und Curländisches Urkundenbuch nebst Regesten. — Reval: Kluge und Ströhm, 1853—1862. Rutenberg, Otto von. Geschichte der Ostseeprovinzen Liv-, Esth- und Kurland von der ältesten Zeit bis zum Untergange ihrer Selbständigkeit. — Leipzig: Engelmann 1859—1860. Stewart Oakley. War and Peace in the Baltic, 1560—1790. London, New York 1992. ISBN 0-415-02472-2 Pistohlkors, Gert von. Deutsche Geschichte im Osten Europas: Baltische Länder Siedler Verlag, Berlin 2002. ISBN 3-88680-774-6. Andres Adamson. Prelude to the birth of the Kingdom of Livonia . Acta Historica Tallinnensia 14/2009 Plakans, Andrejs. A Concise History of the Baltic States. Cambridge University Press, 2011. ISBN 0-521-54155-7.