Ігна́тій Це́тнер, або Ігнацій Цетнер гербу Пшерова (; 1728 — бл. 1800) — польський шляхтич, з 1783 р. граф, військовик, державний діяч. Полковник королівських військ.Lasocki Z. Cetner Aleksander (†1675)… — S. 239. Представник роду Цетнерів.
Біографія Син Антонія Цетнера — коритницького старости, та його дружини Анни з Красіцьких. Брат «цьотечний» Іґнація Красіцького.
1740 р. став поручником в інфантерії Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла. Посол на сейм від Галицької землі у 1756, 1758, 1761 р., від Руського воєводства 1760 р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генріха Брюля посаду коронного обозного після Вельгорського 30 січня 1762 р., орден Білого Орла 3 серпня 1762 р., посаду белзького воєводи 20 березня 1763 р. Мешкав у дідичному Краківці, де власноручно працював у садах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Францішекові Карпінському).
З дружиною Людвікою з Потоцьких (дочка київського воєводи СтаніславаPotoccy (02) ) «не міг дати ради», давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Весселя, Мнішеха проти єпископа Красіньского). Опортуніст, підтримував Чорторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764 р.), голосував за С. А. Понятовського, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під Радомською конфедерацією (23 червня 1767 р.), після вибуху Барської конфедерації виїхав за угорський кордон. У 1770—1771 р. був у Ґданську. З кінця 1772 р. цісарський підданий, з 1775 р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783 р. граф і член стану магнатів. У 1783 р. — маршалок великий коронний Галичини і Володимирії. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньским, Потоцькими) видав посвідчення геральдичні, уклав транзакцію соляну з Йозефом ІІ. Мав Рошнівське староство на Київщині, чимало боргів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси «Поточчизни», погодився бути слугою слуг для короля С. А. Понятовського, отримав дозвіл на «цесію» Белзького воєводства. Вітав конституцію 3 травня 1791 р.
Мав доньку Анну (1764 р.) — добре виховану, багату, 4 рази виходила заміж. Чоловіки: Юзеф Сангушко, Казимир Нестор Сапіга, Каєтан Потоцький — староста димерський, ужендувський, Кароль Лотарінзький д'Ельбеф і Ламбеск.
Засновник парку «Цетнерівка» у ЛьвовіКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 97. — ISBN 5-7745-0316-X.. Дідич Надвірної, разом із дружиною Людвікою надавали кошти для виготовлення обрядових предметів місцевого Костелу Небовзяття Пресвятої Діви МаріїPetrus J. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 112, 115. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. . Маєтність у Надвірній у 1786—1787 роках продавТам само. — S. 95..
Примітки
Джерела Konopczyński W. Cetner Ignacy h. Przerowa (ur. 1728-ok.1800) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. III/3, zeszyt 13. — 193—288 s. — S. 238—239. .