Пові́рочна плита́ або переві́рна плита́«Плита» // () — металева (чавунна) або гранітна плита з нормованою площинністю і шорсткістю поверхні та використовується: для контролю площинності деталей та розмічальних робіт; як встановлювальна поверхня при складанні, вимірюваннях та повірках.

Повірочні плити за ГОСТ 10905-86 В Україні стосовно повірочних та розмічальних плит діє міждержавний стандарт ГОСТ 10905-86ГОСТ 10905-86 Плиты поверочные и разметочные. Технические условия., на повірочні і розмічальні плити з чавуну та твердокам'яних порід (гранітні плити) розмірами до 2500×1600 мм та рекомендації по контролю засобів вимірювання МИ 2007-89МИ 2007-89 Плиты поверочные и разметочные. Методика поверки..

Розміри плит варіюються від 250×250 мм до 2500×1600 мм. В залежності від матеріалу, методу обробки поверхонь і конструктивних особливостей для плит вказують номер виконання, від 1 до 5. Оскільки повірочні плити є засобом вимірювання, то їм призначається клас точності (див. нижче).

За стандартом плити повинні виготовлятися наступних виконань: чавунні: 1 — з ручним шабруванням робочих поверхонь; 2 — з обробленими механічно робочими поверхнями; гранітні: 3 — плити без бортових затискачів, з нормованими допусками перпендикулярності бічних поверхонь до робочої поверхні і взаємної перпендикулярності бічних поверхонь; 4 — плити з двома бортовими затискачами і нормованим допуском перпендикулярності двох бокових поверхонь до робочої поверхні; 5 — плити з чотирма боковими затискачами і нормованим допуском перпендикулярності бокових поверхонь до робочої і взаємної перпендикулярності бокових поверхонь одного з кутів плити.

Плити виготовляються за класами точності: 000 — з допуском на відхилення від площинності від 1,2 мкм для найменших за розмірами до 4 мкм для найбільших; 00 — з допуском від 2 мкм до 8 мкм; 0 — з допуском від 4 мкм до 16 мкм; 1 — з допуском від 8 мкм до 30 мкм; 2 — з допуском від 16 мкм до 60 мкм; 3 — з допуском від 30 мкм до 120 мкм. Для відновлених плит, що були у вжитку можуть також призначатись класи точності 4 і 5. Для кожного класу нормується відхилення робочої поверхні від площини та її шорсткість. Для окремих виконань нормують якість обробки і перпендикулярність бокових поверхонь.

Твердість робочої поверхні чавунних плит повинна становити 170…229 НВ. Різниця у твердості на будь-яких ділянках поверхні однієї плити не повинна перевищувати 10 НВ для плит розмірами до 630×400 мм і 15 НВ для плит розмірами понад 630×400 мм.

Гранітні плити повинні виготовлятись з діабазу, габро і різного типу гранітів, що мають границю міцності на стиск не менше 264,9 МПа. Матеріал повинен мати однорідну структуру. Колір кожної плити повинен бути однорідним.

Приклад умовного позначення плити виконання 1, 0-го класу точності, розмірами 1000 х 630 мм: Плита 1-0-1000х630 ГОСТ 10905-86

Повірочні плити за ISO 8512 Для повірочних плит чавунних за ISO 8512-1:1990ISO 8512-1:1990 Surface plates — Part 1: Cast iron [ISO TC 213] та гранітних за ISO 8512-2:1990 ISO 8512-2:1990 Surface plates — Part 2: Granite [ISO TC 213] регламентуються розміри від 160×100 мм до 2500×1600 мм та чотири класи точності: клас 0 передбачає відхилення від площинності від 3 мкм (для найменшої) до 7 мкм (найбільшої); клас 1 передбачає відхилення від площинності від 6 мкм (для найменшої) до 14 мкм (найбільшої); клас 2 передбачає відхилення від площинності від 12 мкм (для найменшої) до 28 мкм (найбільшої); клас 3 передбачає відхилення від площинності від 25 мкм (для найменшої) до 56 мкм (найбільшої).

Мінімальна твердість плити, виготовленої з сірого чавуну повинна становити 150 HB.

Див. також Притирання Шабрування

Примітки

Джерела Гугнін В. П. Метрологічне забезпечення за повірка засобів вимірювальної техніки фізичних величин: конспект лекцій для студентів-бакалаврів, що навчаються за напрямком 6.051002 — метрологія, стандартизація та сертифікація / В. П. Гугнін, Г. О. Оборський. — О.: Наука і техніка, 2011. — 228 с. Дудніков А. А. Основи стандартизації, допуски, посадки і технічні вимірювання: Підручник / А. А. Дудніков. К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 352 с. — ISBN 966-364-303-X