Генеральний сеймик () — зібрання шляхти кількох воєводств, земель, для вироблення спільної позиції регіону на вальному сеймі. Зникли у 17 столітті, за винятком Пруського королівства.
Існувало 6 генеральних сеймиків: Малопольський — у Новому Корчині Великопольський — у Колі Мазовський — у Варшаві Литовський — у Волковиську, а потім у Слонімі Руський — у Судовій Вишні Пруського королівства — у Мальборку або Грудзьондзі.
Література Sejmiki ziem ruskich w wieku XV Henryk Chodynicki, we Lwowie, 1906 Вінниченко О. Типологія шляхетських сеймиків Речі Посполитої XVI – XVIII ст. // Наукові зошити історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Збірник наукових праць. Львів, 1999. Вип. 2. С. 47–49. Вінниченко О. Інститут сеймикового маршалка в Руському і Белзькому воєводствах останньої чверті XVI – першої половини XVII ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 1999. Вип. 34. С. 109–121. Вінниченко О. Конституції сеймів 1576—1647 років як джерело до історії організації і діяльності сеймиків у Речі Посполитій // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Т. II. — Київ-Львів, 2004. — С. 229-266. Стороженко Н. В. Западно-русские провинциальные сеймики во второй половине XVII века. — К., 1888.