Уго́рська кро́на () — грошова одиниця Угорщини в період з 1919 року до 31 грудня 1926 року. Спочатку перебувала в обігу паралельно з австро-угорською кроною (у співвідношенні 1:1), яку остаточно змінила в березні 1920 року. Була знецінена в результаті інфляції, а з 1 січня 1927 року замінена на пенгеЗварич В.В. Нумизматический словарь.— 4-е изд.— Львов, 1980.

1 крона = 100 філерів ().

Історія

До розпаду Австро-Угорщини

З 1892 року в Угорщині, як і в інших землях Австро-Угорської імперії, замість гульдена було впроваджено нову грошову одиницю — австро-угорську крону. У 1878 році замість Австрійського національного банку був створений новий емісійний центр — Австро-Угорський банк. Відповідно до австро-угорської угоди 1867 року фінансова система Австро-Угорщини відносилася до «загальних справ», що знаходилися в імперській компетенції. Монети з легендою угорською мовою, що карбувалися на монетному дворі в місті Кермецбанья (нині — місто Кремниця в Словаччині), були законним платіжним засобом нарівні з монетами австрійського типу, які випускалися на монетному дворі у Відні.

У складі імперії Угорщина відігравала роль аграрного придатку, постачальника дешевої сировини і ринку збуту австрійських промислових виробів. Близько 80 % зовнішньої торгівлі Угорщини до Першої світової війни припадало на Австрію, причому вивозилася переважно сільськогосподарська продукція, а ввозилися промислові вироби. Проте наприкінці XIX — на початку XX століття мало місце зростання великої промисловості і її концентрація. У 1899 році 8 кам'яновугільних підприємств забезпечували 83,4 % видобутку вугілля Угорщини, 4 підприємства — 86,8 % виробництва залізняку, 96,4% — виробництва сталі. У 1910 році на 4025 підприємствах, що становили 2 % від загального числа підприємств Угорщини, вироблялося 75% промислової продукції Угорщини і було зайнято 45 % усіх робітників. У 1900 році п'ять найбільших банківських груп Угорщини зосередили 47 % банківського капіталу, до 1913 року їхня частка становила вже понад 57 %. В інвестуванні іноземного капіталу до Угорщини переважали Австрія і Німеччина. Більш ніж половина акцій будапештських фінансових установ перебувала в руках іноземного капіталу, перш за все, австрійського і німецького. В той же час значну частку складало кустарне виробництво. У 1910 році 49 % робітників були зайняті на підприємствах з числом працівників менше двадцяти. У промисловості було зайнято лише 17 % населення. У сільському господарстві переважало поміщицьке землеволодіння. У 1895 році 3977 землевласників, що мали понад 1000 хольдівХольд — міра площі, рівна 0,57 га землі і що становили 0,2 % від числа господарств, володіли 32,1 % посівних площ країни, а 460 000 селянських господарств, що мали менше 5 хольдів землі — 6,1% посівних площ. Земельна рента, яку отримували поміщики, становила не менше 15 % національного доходу.

У 1913 році, за рік до початку Першої світової війни, намітився спад ділової активності, скорочення інвестицій, зростання безробіття. З початком війни різко зросли військові витрати, що збільшилися до 70 млрд крон, з яких на частку Угорщини припадало 25 млрд крон. 28 грудня 1918 року в Угорщині були введені картки на хліб. Із загального числа мобілізованих в Австро-Угорщині за час війни (9 млн люд.) в Угорщині було мобілізовано 4 138 тис. чол., з них відправлено на фронт 3 436 776 люд., близько 2 млн осіб загинуло, було поранено або взято в полон. Кількість убитих з числа мобілізованих в Угорщині була більшою на 10%, ніж в Австрії. У 1918 році врожай пшениці і жита в Угорщині впав порівняно з 1913 роком до 56 %Исламов Т. М. Австро-Венгрия в Первой мировой войне. Крах империи.

Угорська Народна Республіка

16 жовтня 1918 року було опубліковано маніфест імператора Карла про перетворення Австро-Угорщини на федерацію. Наступного дня, 17 жовтня, парламент Угорщини розірвав унію з Австрією. 31 жовтня в Угорщині почалася «революція айстр», прем'єр-міністром Угорщини став Міхай Карої. 5 листопада парламент оголосив про усунення Карла від влади і позбавив його угорського трону. 3 листопада Австро-Угорщина підписала в Падуї перемир'я з Антантою. Оскільки Угорщина на момент підписання перемир'я вже розірвала унію з Австрією, багато членів угорського уряду вважали за необхідне підписати нове перемир'я, сподіваючись до того ж на пом'якшення його умов для Угорщини. Карої, погодившись із цією вимогою, заявив про відмову від умов Падуанського перемир'я. Проте умови угоди про перемир'я з Антантою, підписаного 13 листопада в Белграді, були ще важчими, ніж умови Падуанського перемир'я.

Після розпаду Австро-Угорщини Австро-Угорський банк, що перебував у спільному управлінні Австрії та Угорщини, продовжував емісію австро-угорської крони, спільної валюти для Австрії, Угорщини, Чехословаччини, а також територій Австро-Угорщини, що увійшли до складу інших країн. Банкноти продовжували друкуватися у Відні. Карої вдалося отримати згоду Австро-Угорського банку на виготовлення банкнот в Угорщині, і 7 листопада 1918 року в Будапешті було розпочато випуск банкнот номіналом у 200 крон.

16 листопада Карої проголосив Угорщину республікою і прийняв повноваження президента. Намагаючись зберегти Угорщину в довоєнних кордонах, наприкінці 1918 року уряд вів переговори з представниками Хорватії, Словаччини і Трансильванії, переконуючи їх залишитися у складі Угорщини. Переговори закінчилися невдало. Словаччина об'єдналася з Чехією, південні слов'янські землі увійшли до складу Королівства сербів, хорватів і словенців. 1 грудня 1918 року Румунська національна рада Трансильванії проголосувала за приєднання до Румунії, до Трансильванії були введені румунські війська. До середини січня 1919 року під контролем угорського уряду перебували (окрім території, яка приблизно відповідає сучасній Угорщині) лише частина Закарпатської України і західна Трансильванія.

Однією з найважливіших проблем, яку мали розв'язати нові держави, утворені після розпаду Австро-Угорщини, була стабілізація курсу валюти і запобігання її подальшому знеціненню. Ініціативу виправити становище взяла на себе Чехословаччина. В першу чергу її уряд зажадав від Австро-Угорського банку припинити виплати по військових облігаціях і кредитування урядів Австрії і Угорщини. Пізніше були проведені переговори між Австро-Угорським банком і новоутвореними державами, на яких було прийнято рішення дозволити всім новим державам самим призначати емісарів для контролю за емісією. Банк зобов'язався не надавати позик без відома всіх емісарів. Банк швидко порушив домовленості з урядами нових держав, відновивши виплати по облігаціях і прокредитував уряд Австрії. Втративши довіру до банку, нові держави приступили до створення національних кредитно-грошових систем. У січні 1919 року в Югославії, а в березні того ж року — у Чехословаччині було проведено штемпелювання банкнот. У березні 1919 року штемпелювання банкнот було проведене в Австрії.

21 березня 1919 року в Угорщині також планувалося провести штемпелювання банкнот, але політична нестабільність не дозволила приступити до формування власної кредитно-грошової системи одночасно з сусідніми країнами.

Угорська Радянська Республіка

20 березня 1919 року представник Антанти вручив Карої ноту. Антанта вимагала відведення угорських і румунських військ від лінії бойових дій на 50-80 кілометрів, в нейтральну зону вводилися війська Антанти. В разі відмови Антанта погрожувала почати військові дії проти Угорщини. Прийняття ноти викликало б протести населення проти окупації угорських територій, а відмова — війну з Антантою. 21 березня 1919 президент Карої і його уряд пішли у відставку. Новий уряд очолив Шандор Гарбаї, того ж дня була проголошена Угорська Радянська Республіка.

Використовуючи підготовлені урядом Карої друкарські кліше і запас паперу, уряд Радянської республіки у квітні 1919 року продовжив розпочатий за Карої випуск банкнот Австро-Угорського банку. Австрія, що дала раніше уряду Карої згоду на друк банкнот, оголосила цей випуск і випуск уряду Карої незаконним.

Радянським урядом було проведено націоналізацію промислових і торгових підприємств, банків, великих земельних володінь, художніх цінностей. Приватні страхові товариства були об'єднані в Центральну робітничу страхову касу. Було запроваджено монополію на зовнішню торгівлю, встановлено мінімум і максимум заробітної плати, обмежено тривалість робочого дня.

23 березня розпочалася війна з Чехословаччиною. 16 квітня румунські війська почали наступ у Трансильванії. В кінці квітня румунські і чехословацькі війська з'єдналися в Закарпатській Україні. У травні румунський наступ було зупинено, а до 11 червня удалося розбити чехословацьку армію і вийти до Карпат, де 16 червня була проголошена Словацька Радянська Республіка.

Навесні радянський уряд зіткнувся з несподіваною проблемою в грошовому обігу. Однобічні банкноти Австро-Угорського банку зразка 1918 років у 25 і 200 крон, що називалися «білими грошима», було випущено як тимчасові банкноти і містили вказівку на те, що до 30 червня 1919 року вони мають бути замінені на звичайні банкноти («сині гроші»). Австро-Угорський банк відмовився забезпечувати уряд Радянської республіки «синіми» купюрами. Вартість «білих» грошей на ринку незабаром впала у 2 рази порівняно із «синіми», а потім селяни взагалі почали відмовлятися їх приймати. Радянському уряду довелося терміново вживати заходів для створення національної грошової системи. Тимчасовим емісійним банком Угорщини був оголошений Поштово-ощадний банк. У червні 1919 року банк почав випуск банкнот. Новими банкнотами, що користувалися більшою довірою, ніж «білі гроші», передбачалося замінити в обігу всі банкноти Австро-Угорського банку, але швидка зміна політичної ситуації не дозволила цього зробити. В обігу надалі знаходилися і старі, і нові банкноти.

Незабаром угорські війська залишили територію Словаччини. 20 липня було почато наступ у Трансильванії, але його зупинили румунські війська, які потім почали наступ на Будапешт. 1 серпня Революційна керівна рада Радянської республіки пішла у відставку, було створено новий уряд, який очолив Дюла Пейдль. 3-4 серпня румунські війська вступили до Будапешта, а 6 серпня за допомогою румунських військ уряд Пейдля був повалений і до влади прийшов тимчасовий уряд Іштвана Фрідріха.

Регентство Горті

Після створення Радянської республіки, Дюла Карої в Араді (у Трансильванії) спробував створити антирадянський уряд, але румунські війська змусили його перебратися до Сегеда, який став центром боротьби з Радянською республікою. До складу сегедського уряду як військовий міністр увійшов Міклош Горті. 15 листопада його війська увійшли до Будапешта, залишеного румунською армією напередодні. 25 січня 1920 року було проведено вибори до Національних зборів. 1 березня того ж року Національні збори наділили Горті повноваженнями регента.

18 березня 1920 року було проведено штемпелювання банкнот Австро-Угорського банку червоним круглим штемпелем з написом «MAGYARORSZÁG». Угорщина була однією з останніх країн, що припинили використання австро-угорської крони; тільки у Словаччині воно припинилося пізніше (у жовтні 1920 року). Від того часу законним платіжним засобом в Угорщині були: банкноти Австро-Угорського банку в 1 і 2 крони (не штемпелювалися), проштамповані банкноти Австро-Угорського банку номіналом від 10 до 10 000 крон, випущені Радянським урядом банкноти Поштово-ощадного банку, й австро-угорські монети.

Устаткування монетного двору в Кермецбанья було перевезене до Будапешта, де в 1920 році було розпочато карбування монет у філерах. У листопаді того ж року було випущено розмінні квитки Поштово-ощадного банку у філерах. У тому ж місяці було почато вилучення з обігу банкнот Австро-Угорського банку. Першими були вилучені «білі» купюри у 25 крон і купюри радянського випуску в 200 крон.