Активні астероїди — малі тіла Сонячної системи, які рухаються астероїдними орбітами, але візуально схожі на комети. Тобто вони мають кому, хвіст або інші візуальні ознаки втрати маси (як у комет), але їхні орбіти залишаються в межах орбіти Юпітера (як в астероїдів). Ці об’єкти спочатку були класифіковані як комети головного поясу (main-belt comets, MBCs) у 2006 році астрономами Девідом Джевіттом і Генрі Гсі. Однак назва передбачає, що вони обов’язково мають крижаний склад, подібний до комет, і що вони існують лише в межах головного поясу, в той час як зростаюча кількість активних астероїдів свідчить про те, що ця умова справджується не завжди.
Першим відкритим активним астероїдом був 7968 Ельст — Пісарро. Його відкрили як астероїд у 1979 році, але потім у 1996 році Ерік Ельст і Гвідо Пісарро виявили й нього хвіст, після чого він отримав кометне позначення 133P/Ельст — Пісарро.
Орбіти На відміну від комет, які більшу частину своєї орбіти перебувають на відстанях, подібних до Юпітера або більших, активні астероїди рухаються по орбітах всередині орбіти Юпітера, часто не відрізняючись від орбіт звичайних астероїдів. Девід С. Джевітт визначає активні астероїди як тіла, які, крім наявності візуальних ознак втрати маси, мають орбіту з такими параметрами:
велика піввісь a < aЮпітера (5.20 а.о.) Тіссеранів параметр щодо Юпітера ТЮп. > 3.08
Джевітт обирає значення 3,08 для Тіссеранового параметру, щоб розділити астероїди та комети, замість 3,0 (значення параметру для самого Юпітера), аби уникнути неоднозначних випадків через відхилення реальної Сонячної системи від ідеалізованої задачі трьох тіл.
Перші три виявлені активні астероїди оберталися в зовнішній частині поясу астероїдів (older 2010 site) .
Активність
Деякі активні астероїди демонструють пиловий хвіст, подібний до кометного, лише під час частини своєї орбіти поблизу перигелію. Це свідчить про сублімацію летких речовин на їхній поверхні, що вивільняє пилThe proposed Caroline ESA M3 mission to a Main Belt Comet. Geraint H. Jones, Jessica Agarwal, Neil Bowles, Mark Burchell, Andrew J. Coates, Alan Fitzsimmons, Amara Graps, Henry H. Hsieh, Carey M. Lisse, Stephen C. Lowry, Adam Masters, Colin Snodgrass, Cecilia Tubiana. Advances in Space Research. 25 February 2018. . Активність 133P/Elst–Pizarro повторювана, спостерігалася під час кожного з останніх трьох перигеліїв. Вона триває від одного місяця до кількох протягом кожної 5–6-річної орбіти і, ймовірно, пов’язана з тим, що лід оголювався внаслідок незначних ударів протягом останніх 100–1000 років. Передбачається, що ці удари розкопують підповерхневі кишені летких речовин, сприяючи їхньому контакту з сонячним випромінюванням.
При відкритті в січні 2010 року P/2010 A2 (LINEAR) спочатку було класифіковано як комету, і вважалося, що спостерігається сублімація, подібна до кометноїMPEC 2010-A51 : COMET P/2010 A2 (LINEAR), проте нині вважають, що P/2010 A2 є залишком зіткнення астероїда з іншим астероїдом. Спостереження 596 Шейли показали, що велика кількість пилу піднімалася внаслідок удару іншого астероїда приблизно 35 метрів у діаметрі.
P/2013 R3 P/2013 R3 (Catalina–PanSTARRS) було відкрито незалежно двома спостерігачами: Річардом Е. Гіллом за допомогою 0,68-м Шмідтовського телескопа Catalina Sky Survey та Брайсом Т. Боліном за допомогою 1,8-м телескопа Pan-STARRS1 на Галеакалі. Знімки відкриття, зроблені Pan-STARRS1, показали два чіткі джерела на відстані близько 3" одне від одного з хвостом, що охоплював обидва джерела. У жовтні 2013 року повторні спостереження P/2013 R3 за допомогою 10,4-м Великого телескопу Канарських островів на острові Ла-Пальма показали, що комета розпадається. Аналіз складених CCD-зображень від 11 та 12 жовтня показав, що головна комета пояса астероїдів мала центральну яскраву конденсацію, супроводжувану трьома фрагментами, позначеними як A, B, C. Найяскравіший фрагмент A був також зафіксований у CCD-знімках 1,52-м телескопа обсерваторії С'єрра-Невади у Гранаді 12 жовтня.
НАСА повідомила про серію знімків, отриманих Космічним телескопом Габбл між 29 жовтня 2013 року та 14 січня 2014 року, показуючи поступове збільшення відстані між чотирма головними частинами. Ефект ЯОРП (Ефект Ярковського — О'Кіфа — Радзієвського — Педдека), викликаний сонячним світлом, призвів до збільшення швидкості обертання, доки відцентрова сила не спричинила розпад купи щебню.
Діморф
Шляхом зіткнення із супутником бінарного астероїда системи 65803 Дідим космічний апарат NASA Double Asteroid Redirection Test (DART) перетворив Діморф на активний астероїд. Раніше вчені припускали, що деякі активні астероїди виникають внаслідок ударних подій, але активацію астероїда ніколи не спостерігали безпосередньо . Місія DART активувала Діморф за точно відомих і ретельно зафіксованих умов удару, що дозволило вперше детально вивчити формування активного астероїда.
Спостереження показали, що Діморф втратив приблизно 1 мільйон кілограмів після зіткнення. Удар спричинив пиловий хвіст, який тимчасово збільшив яскравість системи Дідим і сформував хвіст довжиною 10 000 кілометрів, що зберігався кілька місяців. Вважається, що зіткнення спричинило глобальне переформування поверхні та деформацію форми Діморфа, утворивши ударний кратер діаметром кілька десятків метрів. Крім того, ймовірно, удар перевів Діморф у хаотичне прецесивне обертання, що піддасть супутник нерегулярним припливним силам Дідима, перш ніж через кілька десятиліть він знову встановиться в приливно захполений стан.
Склад Деякі активні астероїди демонструють ознаки того, що вони мають крижаний склад, подібний до комет традиційного виду, тоді як інші відомі як кам’янисті, подібні до астероїдів. Було висунуто гіпотезу, що комети головного поясу могли бути джерелом води на Землі, оскільки співвідношення дейтерію до водню в океанах Землі є занадто низьким, щоб класичні комети могли бути основним джереломMain-Belt Comets May Have Been Source Of Earths Water, Space Daily, Mar 23, (2006).. Європейські вчені запропонували місію з повернення зразків із комети головного поясу під назвою Caroline для аналізу вмісту летких речовин і збору зразків пилуThe proposed Caroline ESA M3 mission to a Main Belt Comet. Geraint H. Jones, Jessica Agarwal, Neil Bowles, Mark Burchell, Andrew J. Coates, Alan Fitzsimmons, Amara Graps, Henry H. Hsieh, Carey M. Lisse, Stephen C. Lowry, Adam Masters, Colin Snodgrass, Cecilia Tubiana. Advances in Space Research. 25 February 2018. .
Список Відомі активні астероїди з Тіссерановим параметром TJup > 3,08 включають: Назва a (а. о.) q(а. о.) e TJup Тип орбіти Діаметр(км) Період обертання (год) Причина активності Рік відкриття активності Повторна активність Церера 2,766 2,550 0,078 3,310 головний пояс (внутрішній) 939,4 9,07 Сублімація води 2014 493 Ґрізельда 3,116 2,568 0,176 3,140 головний пояс (зовнішній) 41,56 51,94 Зіткнення 2015 596 Шейла 2,929 2,45 0,163 3,209 головний пояс (зовнішній) 159,72 15,85 Зіткнення 2011 2201 Ольято 2,174 0,624 0,713 3,299 АНЗ (група Аполлона) 1,8 >26 Сублімація 1984 3200 Фаетон 1,271 0,140 0,890 4,510 АНЗ (група Аполлона) 6,26 3,60 Теплове або дегідротаційне розтріскування або обертальне руйнування 2010 6478 Ґолт 2,305 1,860 0,193 3,461 головний пояс (внутрішній) 5,6 2,49 Обертальне руйнування 2019 3,159 2,909 0,079 3,197 головний пояс (зовнішній) 10,38 3,33 Обертальне руйнування 2014 65803 Дідим / Діморф 1,643 1,013 0,383 4,204 АНЗ (група Аполлона) 0,77 / 0,15 2,26 Штучне зіткнення 2022 101955 Бенну 1,126 0,896 0,204 5,525 АНЗ (група Аполлона) 0,48 4,29 Невідомо 2019 3,176 2,783 0,124 3,188 головний пояс (зовнішній) 2023 2,690 2,068 0,231 3,319 головний пояс (внутрішній) 0,5 2024 3,071 2,943 0,042 3,199 головний пояс (зовнішній) <0,4 2022 2,744 1,770 0,355 3,230 головний пояс (внутрішній) 1,483 2023 3,062 2,957 0,034 3,201 головний пояс (зовнішній) 2023 2,765 2,319 0,161 3,280 головний пояс (внутрішній) 2023 3,128 2,451 0,217 3,160 головний пояс (зовнішній) 2023 2,696 2,300 0,147 3,351 головний пояс (внутрішній) 2023 107P/4015 Вілсон — Гаррінгтон 2,625 0,966 0,632 3,082 АНЗ (група Аполлона) 6,92 7,15 Сублімація 1949 133P/7968 Ельст — Пісарро 3,165 2,668 0,157 3,184 головний пояс (зовнішній) 3,8 3,47 Сублімація/Обертальне руйнування 1996 176P/118401 LINEAR 3,194 2,578 0,193 3,167 головний пояс (зовнішній) 4,0 22,23 Сублімація 2005 233P/Ла-Сагра () 3,033 1,786 0,411 3,081 головний пояс (зовнішній) 3,0 2010 238P/Ріда (P/2005 U1) 3,162 2,362 0,253 3,153 головний пояс (зовнішній) 0,8 Сублімація 2005 259P/Гаррадда (P/2008 R1) 2,727 1,794 0,342 3,217 головний пояс (внутрішній) 0,60 Сублімація 2008 288P/ 3,051 2,438 0,201 3,203 головний пояс (зовнішній) 1,8 / 1,2 Сублімація 2011 311P/PanSTARRS (P/2013 P5) 2,189 1,935 0,116 3,660 головний пояс (внутрішній) 0,4 >5,4 Обертальне руйнування 2013 313P/Гіббса (P/2003 S10) 3,154 2,391 0,242 3,133 головний пояс (зовнішній) 2,0 Сублімація 2003 324P/La Sagra (P/2010 R2) 3,098 2,621 0,154 3,099 головний пояс (зовнішній) 1,1 Сублімація 2010 331P/Gibbs (P/2012 F5) 3,005 2,879 0,042 3,228 головний пояс (зовнішній) 3,54 3,24 Обертальне руйнування 2012 354P/LINEAR (P/2010 A2) 2,290 2,004 0,125 3,583 головний пояс (внутрішній) 0,12 11,36 Зіткнення 2010 358P/PanSTARRS (P/2012 T1) 3,155 2,410 0,236 3,134 головний пояс (зовнішній) 0,64 Сублімація 2012 426P/PanSTARRS (P/2019 A7) 3,188 2,675 0,161 3,103 головний пояс (зовнішній) 2,4 2019 427P/ATLAS (P/2017 S5) 3,171 2,178 0,313 3,092 головний пояс (зовнішній) 0,90 1,4 Сублімація/Обертальне руйнування 2017 432P/PanSTARRS (P/2021 N4) 3,045 2,302 0,244 3,170 головний пояс (зовнішній) <1,4 2021 433P/ 3,067 2,374 0,226 3,192 головний пояс (зовнішній) 3,2 Сублімація/Обертальне руйнування 2021 435P/PanSTARRS (P/2021 T3) 3,018 2,056 0,319 3,090 головний пояс (зовнішній) 2021 455P/PanSTARRS (P/2021 S9) 3,156 2,193 0,305 3,087 головний пояс (зовнішній) <1,6 2017 456P/PanSTARRS (P/2021 L4) 3,165 2,788 0,119 3,125 головний пояс (зовнішній) <4,4 2021 457P/2020 O1 (Lemmon–PanSTARRS) 2,647 2,329 0,120 3,376 головний пояс (внутрішній) 0,84 1,67 Сублімація/Обертальне руйнування 2020 483P/PanSTARRS (P/2016 J1) 3,172 2,449 0,228 3,113 головний пояс (зовнішній) <1,8 / <0,8 Сублімація 2016 P/2013 R3 (Catalina–PanSTARRS) 3,033 2,205 0,273 3,184 головний пояс (зовнішній) ~0,4 Сублімація/Обертальне руйнування 2013 P/2015 X6 (PanSTARRS) 2,755 2,287 0,170 3,318 головний пояс (внутрішній) <1,4 Сублімація 2015 P/2016 G1 (PanSTARRS) 2,583 2,041 0,210 3,367 головний пояс (внутрішній) <0,8 Зіткнення 2016 P/2018 P3 (PanSTARRS) 3,007 1,756 0,416 3,096 головний пояс (зовнішній) <1,2 Сублімація 2018 P/2019 A3 (PanSTARRS) 3,147 2,313 0,265 3,099 головний пояс (зовнішній) <0,8 2019 P/2019 A4 (PanSTARRS) 2,614 2,379 0,090 3,365 головний пояс (внутрішній) 0,34 2019 P/2021 A5 (PanSTARRS) 3,047 2,620 0,140 3,147 головний пояс (зовнішній) 0,30 Сублімація 2021 P/2021 R8 (Sheppard) 3,019 2,131 0,294 3,179 головний пояс (зовнішній) 2021 P/2022 R5 (PanSTARRS) 3,071 2,470 0,196 3,148 головний пояс (зовнішній) 2022 P/2023 S4 (Hogan) 3,134 2,542 0,189 3,185 головний пояс (зовнішній) 2023 P/2024 L4 (Rankin) 2,231 0,672 0,699 3,255 АНЗ (група Аполлона) <0,4 Обертальне руйнування? 2024 P/2024 R2 (PANSTARRS) 3,138 2,302 0,266 3,104 головний пояс (зовнішній) 2024
Примітки
Посилання Proper elements of active asteroids at Asteroid Families Portal Henry Hsieh's головний пояс Comets page has extensive details on головний пояс comets David Jewitt. The Active Asteroids Planetary Society article on MBCs Discussion of possible differences in characteristics of the water in MBCs and other comets YouTube Interview with David Jewitt (discussion on головний пояс comets starts around 9 minutes into video) Зіткнення trigger mechanism diagram by David Jewitt Comet-like appearance of (596) Scheila Project T3: Finding Comets in the Asteroid Population
New Comet: P/2012 T1 (PANSTARRS) (Remanzacco Observatory : 16 Oct 2012)
P/2013 R3: a Main Belt Comet that is breaking apart. J. Licandro New images obtained with the Gran Telescopio Canarias