Ож'є́ Гісле́н де Бусбе́к (, , ;  — ) — фламандський письменник, ботанік і дипломат на службі у трьох поколінь австрійських монархів — братів Карла V і Фердинанда I, сина Фердинанда — Максиміліана II та онука — Рудольфа II. Колекціонер старожитностей. Віднайшов цінні відомості про кримськоготську мову і відкрив для європейців білінгву «Monumentum Ancyranum» в АнкаріБусбек или Бюсбек// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890—1907. — Т. 5: Буны-Вальтер. — 1891. — 468 с.. Дав Хюррем Хасекі Султан, дружині Сулеймана I, ім'я, прийняте в Європі, — РоксоланаГаленко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272—274. — С. 272.. Посприяв ввезенню із Туреччини до Західної Європи деяких видів рослин і тварин, з яких багато було акліматизовано — зокрема, тюльпан, бузок, кінський каштан, а також — ангорські козиРахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 63..

Життєпис Народився 1522 року в місті Комін у Фландрії. Незаконнонароджений син Георга Гіслена II, сеньйора де Бусбека, лицаря зі старовинного фламандського роду, і Катерини Геспіль, яка, як припускають дослідники, була служницеюЛичность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 88..

Виріс у батьківському замку в містечку Бусбек. Навчався у містах Вервік та Комін.

1536-го, в 13 років, вступив до університету в місті Левен, зареєструвавшись під іменем Ож'є Гіслен де Комін. Удосконалював освіту в кращих університетах Європи — в Парижі, Венеції (зокрема, навчався у гуманіста Rousseau André. Sur les Traces de Busbecq et du gotique (По слідах Бусбека та готики). — Lille: Presses universitaires de Lille, 1991. — ISBN 2865310434. — C. 9, 17. ), Болоньї та ПадуїРахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 62.. Під час навчання, в основному, зосереджувався на вивченні літератури, права та медицини. Великий вплив на нього зробили ідеї Еразма Ротердамського. Сучасник де Бусбека, , стверджував, що Ож'є знав сім мов: фламандську, латину, французьку, італійську, німецьку, іспанську та «слов'янську» (не уточнюючи, яку саме; ймовірно, хорватськуSpruyt B. J. Vier Een ezel te midden van apen. Vlaming Boesbeeck beschreef verblijf in Istanboel in Vier Turkse Brieven (Осел серед мавп. Фламандець Бусбек описав своє перебування в Стамбулі в «Чотирьох турецьких листах»)// Reformatorisch Dagblad. — 1996. — 3 mei (3 травня). — С. 22.).

1540 року указом німецького імператора Карла V Габсбурга був визнаний законним сином Георга Гіслена де БусбекаЛичность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 89..

За прикладом батька і діда — обрав державну службу. Влаштувався до Фердинанда I, брата Карла, який у той час керував Австро-Угорщиною і Чехією.

1550 року — супроводжував до Англії посла Фердинанда дона Педро де Кастілья.

З 1554 року — працював при посольстві Фердинанда в Англії, був присутній на одруженні Філіпа II Іспанського і Марії Англійської і передав поздоровлення Фердинанда нареченим.

Посол в Османській імперії

Наприкінці 1554 року — погодився змінити посла Габсбургів у Османській імперії Петра Мальвецці, який повернувся до Австрії смертельно хворим після ув'язнення у тюрмі за наказом султана Сулеймана I і, за припущеннями дослідників, тортур. Таке поводження з послом призвело до погіршення і без того напружених відносин Священної Римської і Османської імперій.

23 листопада — виїхав до Константинополя. Зі своєю свитою вирушив в екіпажі з Відня в Буду, звідти — по Дунаю до Белграда, а потім — по суші через Ниш, Софію і Адріанополь до Константинополя, куди прибув 20 січня 1555 року. Султан Сулейман I в цей час подорожував Малою Азією. Після трьох тижнів очікування — вирішив поїхати слідом за ним. Вирушив через Анкару, а 7 квітня — наздогнав султана в Амасьї і отримав у нього аудієнцію. Зміг передати Сулейману послання Фердинанда й отримати відповідь — пропозицію перемир'я на пів року. Хоча метою дипломатичної місії де Бусбека було укладення довготривалого миру.

У липні 1555 року — повернувся до Відня, щоб вручити імператору Карлу V відповідь султана. У листопаді того ж року — залишив Відень і на початку 1556 року — знову прибув до Константинополя, де залишався майже 7 років — обіймав посаду посла в Османській імперії. Зробив опис тріумфального повернення до Константинополя османського флоту на чолі з Піяле-пашою після переможної для османів битви при Джербі 1560 року. Також займався делімітацією кордону між володіннями Карла V і Османської імперії на спірній території Трансильванії. Цьому перешкоджав візир султана, Рустем-паша. Лише за його наступника, Семіз Алі-паші, справа почала просуватися.

У 1562 році — дипломатична місія де Бусбека завершилася: він домігся підписання султаном договору про восьмирічне перемир'я між двома імперіями. Хоча Габсбурги й мали виплатити туркам велику контрибуцію, а також — визнати їх ставленика в Трансильванії, угорця Яноша Заполья.

У кінці серпня 1562 року — виїхав із Константинополя. Спочатку поїхав до Відня, потім — до Франкфурта-на-Майні, де 21 листопада представив договір наступнику Карла — імператору Фердинанду I — для підписання.

Фландрія і служба при дворі

Закінчивши дипломатичні справи, повернувся у Фландрію, де за час його відсутності, 1559 року, помер його батько.

Навесні 1563 року — призначений до числа придворних імператора Фердинанда. Незабаром після цього син Фердинанда, майбутній імператор Максиміліан II, відправив де Бусбека супроводжувати своїх синів — Рудольфа та Ернста — до двору Філіпа II в Іспанії.

1564 року — посвячений у лицарі.

З 1 січня 1567 року призначений вихователем чотирьох синів імператора Максиміліана: Матвія, Максиміліана, Альбрехта та Венцеля. Жив разом із підопічними у Відні.

З серпня 1570 по вересень 1571 року подорожував Іспанією разом з двором Філіпа II та двома своїми вихованцями — Альбрехтом і Венцелем.

1570 року як сенешаль супроводжував ерцгерцогиню Єлизавету до Парижа, де вона заручилася з королем Франції Карлом IX.

До серпня 1574 року — залишався на службі управителем двох синів Максиміліана — Матвія та Максиміліана, які лишились у Відні. Також займався питанням незалежності Нідерландів, виконував адміністративні обов'язки, консультував імператора і керував придворною бібліотекою.

1574 року, за наказом імператора Максиміліана, поїхав до Парижа керувати справами овдовілої Єлизавети. Після успішних переговорів — супроводжував її до Відня взимку з 1575 на 1576 рік. Сам — повернувся до Парижа, де Рудольф II, новий імператор, призначив його управителем володінь Єлизавети. Це було непростим завданням, оскільки де Бусбеку довелося протистояти французькому королю, який хотів забрати землі. Жив у Сен-Клу, містечку поблизу Парижа.

Остання подорож

Після смерті Єлизавети 1592 року вирішив повернутися до Відня, але спочатку — поїхав у рідну Фландрію, у батьківський замок, який купив у свого двоюрідного брата, Карела ван Єдегеема, ще 1587 рокуSpillebeen Willy. Zénon versus Ogier van Busbeke. Over L'oeuvre au Noir (Marguerite Yourcenar) en Busbeke of de thuiskomst // Verslagen en mededelingen van de Koninklijke Academie voor Nederlandse taal- en letterkunde [журнал-щорічник]. — 2003. — С. 226.. Дорогою через Францію, де тривала війна між католиками і гугенотами, в Нормандії — де Бусбека взяла в полон банда солдатівЛичность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 90.. Через день його відпустили, але пережитий стрес похитнув здоров'я 70-річного мандрівника і не дозволив продовжити подорож.

Помер 28 жовтня 1592 року (за іншими даними — 1591) у замку Мейо у Сен-Жермен-су-Каї, неподалік Руану. Його тіло поховали в каплиці замку. А серце — 1598 року — урочисто перепоховали у сімейній церкві в містечку Бусбек.

Родина Мав єдинокровного брата Жана та трьох єдинокровних сестер — Маргариту, Жаклін та Агнес — дітей Георга Гіслена II, сеньйора де Бусбека, від законної дружини, Мадлен де Круа.

Особисте життя маловідоме. За даними дослідників, ніколи не був одружений і, найімовірніше, не мав дітейЛичность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 91..

Творчість і внесок Колекціонував старожитності. За роки життя в Константинополі зібрав 260 грецьких рукописів, які пожертвував Імператорській бібліотеці у Відні (зокрема, копію трактату Діоскорида про лікарські рослини); багато старовинних монет, медалей. Віднайшов цінні відомості про кримськоготську мову і відкрив для європейців білінгву «Monumentum Ancyranum» в Анкарі, яка повідомляла про життя і діяння римського імператора Октавіана Августа.

Вивіз із Туреччини до Західної Європи деякі види рослин і тварин, з яких багато було акліматизовано — зокрема тюльпан, бузок, кінський каштан, аїр, а також — ангорські кози. Зокрема, цибулини турецького тюльпана він послав своєму другові Шарлю де Леклюзу, який акліматизував їх у Нідерландах. Це стало початком голландської тюльпанної індустрії.

1581 року латиною вийшла книга де Бусбека «Чотири листи про турецьке посольство» (), перевидана в 1595 під назвою «Турецькі листи» (). Вона мала познайомити європейців з Туреччиною. Це була збірка особистого листування з приятелем і колегою, угорським дипломатом Ніколасом Міхольтом, який на той час перебував у Фландрії. Листи описують пригоди де Бусбека, пов'язані з турецькою політикою, і нині є одним з основних першоджерел для дослідників османського двору XVI століттяРахно М. Ю. Кельтский субстрат Крымской Готии // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. Вып. IV. Сб. Ред.-сост. М. М. Чореф. — Севастополь — Тюмень, 2012. — С. 62-63.. Загалом, до 1595 року — вийшло ще три видання цієї книги, а в XVII столітті вона перевидавалася ще 12 разів; з'явилися також переклади чеською (1594), німецькою (1596), фламандською (1632), французькою (1649), іспанською (1650), англійською (1694), що витримали по кілька виданьГаленко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 274..

Саме де Бусбек дав Хюррем Хасекі Султан, дружині Сулеймана I, ім'я, прийняте в Європі, — Роксолана. У «Турецьких листах», описуючи змагання між наложницями султана за вплив, дипломат дав суперницям імена Роксолана та Боспорана, утворені ним від античних однойменних назв сарматських племенен — роксолани та боспорани. Численні перевидання книги вже в XVI столітті зробили її основним джерелом інформації про Хюррем Хасекі Султан в європейських країнах і сприяли популяризації її вигаданого імені.

1632 року в Брюсселі латинською вийшла книга де Бусбека «Epistolae ad Rudolphum II Imperatorem e Gallia scriptae» (посмертна публікація листів Бусбека до Рудольфа II з докладним описом життя і політики французького двору) — важлива для тогочасної історії.

Повне зібрання творів де Бусбека з'явилося в Лейдені 1633 року, в Базелі — 1740.

Титульний аркуш «Турецьких листів», 1595Титульний аркуш «Epistolae ad Rudolphum IIImperatorem e Gallia scriptae»1630Ож'є Гіслен де Бусбекгравюра, ймовірно XVII століттяОж'є Гіслен де Бусбекгравюра, початок XVIII століття

Вшанування пам'яті

Філолог Юст Ліпсій, друг де Бусбека, написав йому епітафію.

Образ у мистецтві